Зараз на полях України триває посівна. Особливо небезпечна вона на деокупованих територіях, наприклад на Миколаївщині - біля Снігурівки, яку звільнили в листопаді минулого року. Тут фермери, ризикуючи власним життям, сіють і разом з тим, самі допомагають саперам в розмінуванні. Наприклад, тягнуть снаряди з чорнозему, прив'язуючи тросом за хвіст. Про справжню ціну хліба у воєнні часи

Жінок-фермерок в Україні набагато менше, ніж чоловіків. З якими викликами їм доводиться стикатися і чому ризикнули зайнятися тваринництвом та рослинництвом? DW відвідала два "жіночі" фермерства на Полтавщині.

Пам'ятаєте заяву президента Володимира Зеленського про те, що в окремих куточках України заробляють як у Польщі? Схоже, щось у цьому є. Принаймні дедалі частіше сезонні працівники виїжджають на заробітки не до сусідньої Польщі, а, приміром, на південь України. Невже українські фермери готові надати гідні умови праці та зарплати?

Чи варто українським заробітчанам сподіватися на сезонну роботу в Німеччині цієї весни та літа? Кому не можна приїздити, а кому все ж дозволяється - попри локдаун, викликаний пандемією коронавірусу?

"З відчуттям легкої ненависті", - фермер з Латвії розповідає, як він намагається захистити своє господарство від борщівника. Ця небезпечна для людини рослина заполонила ледь не весь світ. Медіа передають про болючі опіки. До чого тут вікторіанські сади? І чи можна здолати цю рослину?

Рано встати, підготувати комбайн, отримати завдання від агронома, працювати в полі до вечора – так проходять дні комбайнера Ігоря Смовського під час жнив. Він живе у селі Вознесенське у Київській області і працює у фермерському товаристві "Нива Переяславщини". Ігор розповів, за що любить свою роботу і життя в селі, а також про що мріє, коли працює у полі.

Через закриті на карантин продовольчі ринки українські фермери не можуть реалізувати сезонні овочі та іншу сільськогосподарську продукцію. Тонни непроданої городини опинилися на стихійних сміттєзвалищах, а українцям доводиться переплачувати за ці ж продукти в супермаркетах. Фермери вважають це безглуздям і дискримінацією. 

Відкриття ринку землі нетерпляче очікують на Житомирщині: за 120-140 км від Чорнобильської АЕС, у другій зоні відчуження, місцеві фермери та мешканці сподіваються отримати можливість придбати і обробляти тисячі гектарів землі, яка офіційно все ще вважається радіоактивно забрудненою. Чи можливо це?

Можливо не варто було перекривати воду для Криму? «Крим.Реалії» запитали про це гідрологів та політиків. Води Дніпра належать Росії, а відтак і кримчанам. Приміром, так вважає заступник голови підконтрольний Кремлю Ради міністрів Криму - Георгій Мурадов. Він звинуватив Україну у порушенні міжнародного права. Нібито Київ незаконно перекрив Північно-Кримський канал у 2014-му. Кому ж належить Дніпро? Хто насправді порушує міжнародні норми та міждержавні угоди? І чи можлива війна за воду?

Вода в Криму є. У кранах цілодобово - холодна та гаряча. Таке часто можна почути або прочитати від кримчан. Але сільське господарство занепадає.