Доній: «Студенти на Майдані повинні не лише співати, але й керувати»

Пане Олесь, ви, будучи студентом, організовували різноманітні протестні акції, найвідоміша з яких - «Революція на Граніті». Як ви оцінюєте нинішній студентський протест в рамках Євромайдану?

Олесь Доній: Насправді, нинішні акція не є виключно студентською, адже в ній беруть участь представники різних вікових груп, хоча молодь складає більшість.

Що об’єднує протести 90-х років з нинішніми? По-перше, це ідейність і романтизм учасників, зокрема молоді. Що відрізняє? Те, що тоді, у 90-ті, ми спочатку створили структури, Студентське братство, і вже потім проводили акції. Зараз же структуру створюють по ходу, фактично «з колес». Друга відмінність – тоді у нас була суто студентська акція, не було жодного керівника, який би не належав до наших студентських рядів. Зараз же студенти долучилися до позапартійного мітингу, ставши найпотужнішою його складовою. Але оргкомітети очолюють люди, мінімум на десять років старші за них. Якщо ви подивитесь на тих, хто веде Майдан, хто біля мікрофонів – ці люди вже не є студентами. Тоді ж ми були на такому емоційному підйомі, що взяли в свої руки і вже не відпускали бразди правління. Ще одна відмінність – цей Майдан набагато більш веселий, пісенний і жвавий, ніж був в наш час. Тоді у нас був етап достатньо жорсткої боротьби за незалежність України, тому ми вдавалися до крайніх методів – зокрема до голодування. Зараз акція проходить весело – зі співами і посмішками.

А чому так? Зараз не потрібно вдаватися до таких жорстких методів боротьби? Чи нинішні студенти просто не готові до такої самопожертви?

Олесь Доній: Ну, тоді ми виборювали демократію і незалежну Україну. На щастя, зараз у молодих людей в Україні набагато більше можливостей для самореалізації і навіть для боротьби, ніж було у нас тоді. Тепер можуть буяти різноманітні акції протесту. Але, як мені здається, студенти долучилися до акції на Майдані саме тому, що вона є позитивістською. Тому, що вона проходить без агресії. І мені до речі вона теж цим імпонує. Мені подобається настрій молоді. Можу сказати, що студенти організувалися досить швидко – ми у свій час виходили довше, але це зрозуміло, зараз технічних можливостей більше.

Зараз керівники деяких вишів, зокрема Могилянки, стали на бік студентів, підтримали їх протест і навіть від занять звільнили. А як було у ваш час?

Олесь Доній: Ви знаєте, вже в останні дні проведення наших акцій керівники багатьох навчальних закладів теж з розумінням до нас поставилися. Хоча тоді для викладачів це рішення могло коштувати роботи. А для студента відрахування з університету за подібні акції означало «вовчий квиток», з яким ти вже нікуди більше не вступиш. Зараз, на щастя, ситуація значною мірою змінена.

Ви вважаєте, Табачник це все так залишить протестувальникам?

Олесь Доній: Ви ж знаєте, що нашому міністру освіти лише привід дай. І тому крок Сергія Квіта, який повів своїх студентів на мітинг і сам виступив там – безперечно, може бути черговим приводом для чергових репресій Табачника проти Києво-Могилянської академії, яку він відверто намагається позбавити можливості для розвитку, принизити... Думаю, буде не все так просто. Але загальна ситуація для акцій протесту зараз безумовно є більш сприятливою, ніж за часів Радянського Союзу.

Які поради ви б дали протестуючим студентам? Від чого б застерегли?

Олесь Доній: Гадаю, вони і без порад можуть впоратися, у них і так все дуже добре виходить. Єдине – я б рекомендував створювати спільні організаційні структури, бо дисципліна у такій ситуації вкрай важлива. Вона зменшує рівень провокацій, вона означатиме, що акція буде контрольована не ззовні, а самими учасниками. Отже, студенти, окрім того, що вони ходять на акції і співають, самі мають стати організаторами і керівниками. Це основна порада – самоорганізовуватися. Але, як мені видається, вони рухаються у цьому напрямку.