Дипломатичні відносини: розірвати чи ні? Розірвати! А чому?

Тобто, це дозволить витягнути з нашого і так досить кволого національного тіла чергову отруйну голочку, якою нам заносять фінансування на різного роду проросійські політичні, інформаційні та гуманітарні проекти (а в умовах війни їх усі без винятку варто вважати ворожими та підривними).
Це прибере з території України частину представників російських спецслужб, що почувають себе цілком непокарно, будучи прикритими дипломатичними імунітетами. Це щонайменше на деякий час дезорганізує роботу спецслужб супротивника на нашій території.
Так, нам теж доведеться забрати свої дипломатичні установи з Росії. Що ми втратимо? Як на мене, то небагато.
Вже в 2014 році відкликаний в Москви посол України розповідав, що з початком окупації Криму усі причетні відомства Росії за командою припинили контакти з українським посольством. Посольство є, дипломати є, а контактів з росіянами, які дозволяли б хоч щось з"ясувати (про те, щоб вплинути на щось годі й мріяти) немає.
Консули теж є. Але число тих громадян України, які відчули на собі варварську жорстокість і неправовий характер російської системи лише зростає. Так, багато хто радіє присутності консула - як розраді. Але консул - не медсестра, не сиділка. Його функції - не психологічні розгрузки українських бранців, а захист їх прав. А ось виконувати цю функцію їм не дають. Хто зна, можливо після розриву дипвідносин, коли консульські функції України виконуватиме якась третя держава, можливо, ситуація навіть покращиться. Бо у відносинах з Україною росіянам втрачати нічого. А те саме не скажеш, наприклад, про Швейцарію.
Якщо на хвилинку прикинутись ідіотом і повірити, що в умовах війни торгівля з агресором є позитивним чинником, то все рівно не варто вдавати, що українське посольство в Москві хоч колись, хоч якось впливало на торгівлю з Росією.
Варто окремо ще раз для товстолобих руссішефейштейнерів наголосили, що розрив дипломатичних відносин не означає автоматичне припинення дії усіх комерційних угод, договорів тощо.
Все працюватиме далі. І газ для європейських споживачів тектиме як і тік.
І заборон на пересування розрив дипломатичних відносин теж не означає. Хоча обмеження пересувань між Україною і Росією вже ой-ой-ой як перезріло, але це рішення може бути прийняте як в умовах існування дипломатичних відносин, так і без них. Хтось зробить вигляд, що обурився пропозицією про такі обмеження - ну то я запропоную у відповідь подумати скільки останнім часом в Києві пролунало вибухів чи скоєно терактів, і згадати, що жодного росіянина при цьому заарештовано не було. Усе справа рук громадян України, яких переважно вербують на території РФ. І візовий режим цьому аж ніяк не перешкодить.
Тому треба дорослішати і не боятися приймати складні, але правильні рішення - розривати дипломатичні відносини з Росією.
Автор: Богдан Яременко, дипломат, голова ГО «Майдан закордонних справ», член партіїї УКРОП