Політика
Україна
Точка зору щодо томосу: ми все більше заплутуємося в темних печерах
Катерина Мола, блогер: Я прям не знаю як вам про це сказати, розумію, що не всі до цього готові, але томос – це не тільки добре. Ні, я, звісно, все розумію. Історична подія, так, відновлення канонічної справедливості, так би воно все і було, якби ми жили в 17 сторіччі. Або навіть в 18, ок. Бо вже для 19 сторіччя – це так-собі подія в розвиненому світі.
Звісно, в Російській імперії ще було рабство. А через те, що хтось намагався саджати картоплю, інші люди відрізали собі яйця. Єдиною опозицією були юродиві, а пресою – мандрівні музики із вадами зору. Але ж була і решта світу – зі справжнім парламентом, розвиненим судочинством, пресою. В 19 сторіччі вже є кінематограф, антибіотики, атомна фізика, а Карл Фрідріх Бенц створив бензиновий двигун. І вже навіть на цьому фоні вся ця возня з томосом виглядала би дивацтвом, а в 21 – це, ммм, ну може бути, звісно, але знаєте, дещо дратують намагання розповісти, що це неймовірне досягнення для нас усіх.
Ми, до речі, теж тут живем, просто дуже багато зовсім неправославних людей, яких відверто дивує і дратує ігнорування Конституції, наприклад. Того факту, що ми, взагалі-то світська держава, що дуже однозначно і чітко прописано в найважливішому документі країни. Я розумію, що цей факт ігнорується давно і цілеспрямовано, але від цієї цілеспрямованості моє роздратування аж ніяк не зменшується.
Мене бісить, що попи не сплачують комуналку в своїх офісах, мене бісить, що митниця навіть не оглядає що вони завозять під виглядом кадил. Ні в кого не виникає запитань – навіщо їм стільки кадил? І в цьому зв’язку, звісно, стає абсолютно очевидним чому кримінальні авторитети є такими наближеними до церковної верхівки і церковного общака. Мене, нарешті, дуже непокоїть той факт, що ця мережева корпорація, зонтичний, бл..дь, бренд, який друкує книжки, лиє свічки, продає золото, возить контрабас, збирає милостиню, надає послуги, використовую рабську працю, не сплачує жодних податків.
Мене бісить те, що за Петра Порошенка поставлено знак = між світською і церковною освітами. Навіть середньою шкільною. Мене лякає, що через 20 років моя дитина житиме в одному суспільстві з масою нещеплених деградантів, які будуть впевнені в тому, що світ створено за 6 днів, а гомосексуальність – це гріх, а не просто особливість людини, з якою вона народжується, і яка не має хвилювати нікого, окрім неї самої і її партнера-(ки). В цьому суспільстві, також, я вас просто попереджаю, жінка щиро вважається нижчою істотою, ніж чоловік. А хто зі мною не згоден, той нехай покаже мені жінку-священицю неважливо якого Патріархату.
Наша освіта й без того жалюгідна і нічого не варта. Жодне наукове звання не каже нам нічого про інтелект і професійність людини. Такі люди, як Боріс Колєсніков і Віктор Янукович, Ківалов, Поплавський, добили рештки поваги до системи освіти, так що я навіть не знаю що там роблять Катерина Кириленко і донька Амосова? – варять з того трупа мило. Здавалося, вже нічого не може бути гірше. Може! – пустіть в школи попів.
Я нічого не маю проти томоса. Окей, томос. Але навіщо ця істерика? Чому всьому суспільству намагаються прищепити думку про те, що це надважлива подія, а піп – надважлива особа? Ні, агов. Піп – це людина, яка паразитує на суспільному несвідомому. І непогано на ньому заробляє. А крім того, що є люди, які не вірять в надприроднє, є надзвичайно багато людей, які просто не є православними. Думаю, вони теж почуваються зараз трошки дивно. Трошки так, ніби у нас є головна церква і другорядні. Розумієте? Так, ніби президент – він президент не для всіх, а тільки для першосортних вірян. Що дещо суперечить Конституції, пам’ятаєте таку книжку?
І, так, я свідома того, що це важливе політичне рішення. Таке ж як і вимкнення російського телебачення. Яке, до речі, досі працює в Донецькій області підконтрольній Україні. І є міста і села, де нічого іншого не працює. Але це я так, просто нагадаю пану Стецю, якщо в нього буде час і ремісія, що можна повернутися до цього питання, бо наші солдати стоять спинами до людей, які крім ОРТ нічого вже 5 років не бачили.
Так, УПЦ МП була і є одним з головних чинників зросійщення пересічного не дуже розумного українця. Так, на Донбасі і в Криму їх було дуже багато. Дуже багато агентури в церкві працювало під виглядом попів. З кафедри (вибачте) і в приватних розмовах з паствою вони розповідали про те, що Москва – Третій Рим, що спасіння – тільки там, що всі відпали і всі зрадники, навіть греки. Тільки в Москві ще жевріє вогник справжньої віри, і Путін – безумовно, помазанік. За справжню віру і за Путіна можна і потрібно вмирати і вбивати – казали в УПЦ МП. І вбивали. І вмирали.
Ми бачили і «Рускую Православную Армію» – найжорстокіший і найбезглуздіший підрозділ за весь час нашої війни, бачили платочковіц, які собою закривали дорогу нашим танкам, і майже напевно знаємо, що в церквах на території Донецької і Луганської областей, а також, в одній Лаврі переховувалися бойовики і були влаштовані склади зброї. Все так. В мене тільки одне запитання: чи не здається вам дещо небезпечним припущення, що вся ця агентура кудись зникне після створення Помісної Церкви? Зараз, всі ці капітани і майори ФСБ такі: а ну ладно, ми домів! І полетіли в Саратов. Так буде? Чи це сила святості томосу їх вижене? Чи вони при сповіді проговоряться, і ми їх виженем? – прямо як Семочка, так?
Мені здається дуже небезпечною популяризація будь-якої церкви. Виведення будь-якої церкви за рамки Закону, що вже відбулося у нас. Саме тому Церква і ОПГ такі споріднені структури – вони поза законом, і це головна їхня ознака. Не забувайте про це, не забувайте про те, що віра і релігійна практика – це велика внутрішня робота і за..обувати інших людей особливостями свого світогляду – як мінімум неввічливо, а як максимум – карається законом.
В країні, де церква стала одним із головних чинників війни і втрати територій, надавати церкві ще більше повноважень, ще більше важелів впливу, значущості, здається мені настільки тупим, що я вже п’ять років просто не можу в це повірити. Замість того, щоб орієнтуватися на технології, освіту, прості й чіткі правила, ми все більше заплутуємося в темних печерах, де на кожному кроці ТРУП. Кричить біснуватий. Жінка в чорному плаче в кутку. Віск боляче капає на руку. Темно й задушливо. Пожертвуйтє на храм.
Автор: Катерина Мола