Погода лютує. Мороз зашкалює до -40. Хто винен? Правильно! Градусник!

Не треба навіть цікавитися, що НБУ вже досить давно не визначає температуру, тобто курс. Він лише фіксує той курс, що встановлюється на ринку. Складається в умовах майже постійного надлишку твердої валюти, що вже значний період часу тисне на підвищення курсу національної валюти. Складається в умовах зростаючого дефіциту зовнішньої торгівлі товарами, що мене турбує.
Торгову прогалину допомагає закривати потік коштів українських заробітчан. Але цього року запрацював новий зростаючий потік доларів, що ганяються за українською гривнею, яку використовують у подальшому для купівлі державних облігацій – ОВДП. До початку 2019 р. цей потік кілька років тримався на рівні близько $ 200 млн., зараз сягає $ 4,4 млрд.
Особливої радості цей потік мені не додає. Бо це не стабільний потік, як експорт чи кошти заробітчан. І може статися так, що сьогодні цей потік є, завтра він пересохне, а післязавтра швидко розвернеться в інший бік.
Мене не радує і таке істотне зміцнення гривні (падіння курсу долара), бо фундаментальні чинники для такої динаміки поки що не сформовані. Тим не менше, зараз на ринку доларів більше, ніж попит на них. І це факт, який комусь подобається, комусь ні, але від чиїхось уподобань він не зникне.
Та повернемось до невістки. Чи стояв НБУ осторонь цих процесів? Ні, він скуповував долари, поповнюючи валютні резерви. В умовах значних виплат за боргами цього року це дозволило утримувати резерви на досить непоганому рівні. Закономірне у багатьох просте і очевидне питання – чому він не скуповував весь надлишок доларів? Бо можливості такого викупу у нього обмежені. Мушу нагадати, Нацбанк – це не комерційний банк. Він грошей не має, але він, на відміну від комерційних банків, може їх придумувати. Але за таке “придумування” нам доводиться дорого платити із власних кишень – внаслідок інфляції. Тримати одночасно і ціни, і курс – НБУ не може. Бо це завдання несумісні. У нас від НБУ вимагають і низької інфляції, і стабільного курсу долара, утримання від зниження якого потребувало б значно більших масштабів емісії грошей.
НБУ повинен постійно знаходити компроміс між потребою у формуванні резервів та потребою утримання інфляції. Можна сперечатися щодо межі цього компромісу. Але не можна вимагати від банку відмовитися від виконання головної своєї функції – забезпечення цінової стабільності.
Мені зрозуміле занепокоєння українських експортерів щодо ситуації. Але на прибутковість експорту впливають не тільки доходи (залежать від курсу), але і витрати (залежать від зростання цін, на які у свою чергу впливають емісійні вливання НБУ). А тому вища інфляція у випадку спроб утримання курсу даватиме ті ж наслідки, що і падіння курсу долара.
Насамкінець зазначу: суспільну увагу треба привертати не до того місця, де знімають показники градусника, чи до того, де тримають інший “градусник” – ОВДП, який є вимушеним інструментом реакції на наші хронічні гріхи популізму – старі і нові. Ми маємо дивитися туди і тоді, де і коли формуються чинники, від яких залежить погода і показники градусника. І не тільки градусника.

Автор: Віктор Пинзеник, доктор економічних наук, професор, міністр фінансів і віце-прем'єр кількох урядів України