Гострий вірус їзди на тачанках: тверезий погляд на «священу дезінфекцію»

Навипередки, грузовиками і джипами, з колонкам і скотчем примотаними хоругвами – хто бідніший – чіпляє вантажні причепи і – їздять, їздять, кроплять, кроплять все по маршруту з центнерних бочок. Хто багатший – літає літаками і гелікоптерами. І то все мігом виставляється і інтернет. Немає сили вже на то дивитися. Народ тішиться – роблять меми, кліпи. Музику ставлять з «охотніков за привідєніями».
Та всядьтеся ви, кінець кінцем! Моліться в храмі, вдома!
Навіщо ви то робите? Людей, що бояться підчепити інфекцію в церкві ви звинувачуєте і маловір'ї – а де ж ВАША віра? Невже, якщо ви відслужете молебень у храмі, обійдете його і покропите святою водою навколо, то буде гірше, ніж вилити два центнери святої води вулицями міста під гучний шлягер про нашу вєру?
Невже Бог не почує молитву митрополита, якщо він усамітниться в келії, а не літатиме бізнес-джетами олігархів? Там що, Бог ближче?

«То хресний хід, молитва», – заперечать мені. Так, згоден, в історії маємо безліч випадків, коли у часи лиха чи епідемій люди з вірою обносили святині навколо міст, сіл чи монастирів – але то була молитва – літанія, літія – посиленне моління, а не драйвовий заїзд на пікапі. Впевнений, головне, що спиняло тоді мор і прихиляло милість Божу – то щирість молитви і покаяння, а не площі окроплення чи радіуси обнесення. Візьміть ваші ікони, пройдіться з молитвою вулицями міста – без музики і масовок – і люди задумаються про Бога. А ще краще – станьте біля АТБ і поговоріть з людьми , підбадьорте, втіште. А так, з ваших автопробігів тільки ржуть. І не лише з вас, а з віри, як такої! Я думаю всі ми пам'ятаємо, що буде тому, хто соблазнить єдиного от малих сих?
Зрозуміймо, час пройшов. Наша субкультура вже смішна для людей, для молоді. Усі наші цяцькі, балахони і шапки в пацьорах – то вже минуле! І відосик з монахами у бізнес-літаку чи приватному вертольоті викликає умілєніє у ДУЖЕ вузького кола людей. І з яким би благоговінням ви не шанували заслуженого ієрарха – якщо він клене «безбожників» в ефірі – люди скажуть: «старий маразматик»!
Отці і браття, нікого не хочу образити, чи спровокувати якісь суперечки – просто поділився думками. Часи складні і страшні – гуртуймося, молімося і миймо руки!

Автор: отець Віктор Мартиненко