Колонки
Колонки / Блоги
Глухий кут: чому ніякого миру Мінськом і Нормандією не досягнути
Віктор Андрусів, політолог: Днями в ДТ вийшла розгорнута стаття члена делегації ТКГ Сергія Гармаша про те, чим є і чим не є Мінськ. Стаття, чесно, настільки сумбурна, що в мене викликала коротке замикання, оскільки абсолютно правильна оцінка ситуації – веде до абсолютно хибних висновків.
Коротко, Сергій пише, що Мінськ – це не мир. Що для РФ це інструмент легалізації ОРДЛО, і, що цікаво – ОБСЄ як ніхто цьому сприяє. Але пізніше впадає в хибну логіку, що Мінськ можна використати якось проти РФ, ніби-то правильно його трактуючи, і за допомогою Західних партнерів можна змусити РФ бути стороною конфлікту. На завершення він сам же пише, що є “вищий Мінськ” – Нормандська четвірка, і от там типу все на своїх місцях, РФ – ворог і тп.
Сум від цієї статті в мене значно більший з інших причин. Влітку 2019 році я намагався вплинути на логіку політики щодо війни на Донбасі. І в тому ж самому ДТ я опублікував статтю про нову стратегію, де прямо написав, що Мінськ є глухим кутом. Радий, що і члени ТКГ дійшли цього висновку через півтора року, але бачу, що мужності прийняти прості очевидні речі – досі не має. Ось базові пункти, чому ніякого миру Мінськом і Нормандією не досягнути:
1.РФ в переговорному процесі не перебуває в правовому полі. Вони не змушені брати в цьому участь на відміну від нас. Тому розказувати їм про якісь міжнародні документи, положення Мінська і так далі – безглуздо. Вони анексували Крим. Які можуть існувати важливі документи для них? Ніякі.
2.Дотримання договорів в міжнародних відносинах залежить виключно від сили, яка може змусити їх дотримуватись. І тут ми підходимо до самого великого міфа – санкції. Пропаганда Порошенка пояснювала, що санкції єдине, що стримує РФ. Дивно, але команда Зеленського дуже добре користується підходами Порошенка, і в цьому питанні теж.
А тепер правда. Нижче я додаю експорт РФ, як бачите, після проблемних 2015-2016 – все навіть дуже пішло ок і потрохи доганяє до кризові роки. Покажіть мені на цьому графіку санкції?
Єдине, що має значення для спроможності РФ – це ціна на нафту. Гляньте ціну і порівняйте з графіком експорту.
Так де ж ці страшні санкції? Сьогодні в них з цим куди краще, ніж вони самі очікували – 60-65 дол. барель. Розрахунки УІМ показують, що для непоправної шкоди російській економіці ціни на нафту мають бути менші 30 дол щонайменше 2-3 роки. Тому ефективність санкцій – це фейк.
3.Україна є всього лише пішаком, в значно складнішій геополітичній грі. І думати, що ми на щось впливаємо – наївно. Захід, РФ і Китай чубляться, а в нас як то кажуть “чуби тріщать”. Тому Мінськ і Нормандія, самі по собі нічого не вирішують, оскільки є багато інших полів, де триває ця гра. Саме тому Байден називає Путіна вбивцею, але запрошує на саміт по зміні клімату. А Зеленського – ні.
Тепер чому Мінськ для нас важливий. Єдина цінність Мінська, Нормандії і іншої мішури – в часі. Це дає нам час, який неминуче закінчиться новими бойовими діями, або іншими діями по примушуванню нас до “автономії ОРДЛО”. Тому цей час, який ми вигравали, ми мали пускати на максимальне підсилення обороноздатності. Ні, ми не зможемо, мати військові сили порівняні з російськими. Але ми зможемо показати їм дорогу ціну за вторгнення. За цей час ми могли створити серйозну тероборону, організувати серйозні захисні споруди, вирішити питання швидких поставок зброї вразі нападу на нас і тому подібне. А ми просто грались в слова і меморандуми, які чомусь мають досягнути миру на наших умовах. Прямо кажучи Мінськ ми прос...ли.
Суть написаного вище в тому, що з цим не треба погоджуватись чи не погоджуватись нашій владі. Це факти, які доведеться прийняти незалежно від фантазій, складу ума, наявності чи відсутності аналітики в ОП.
Автор: Віктор Андрусів, кандидат політичних наук, аналітик і публіцист, виконавчий директор Українського інституту майбутнього (UIF)