Миколаїв: що варто побачити у місті

Дещо про образ та історію Миколаєва

Буття цього міста доволі довго було доволі схожим на буття ще однієї причорноморської фортеці – Севастополя. А якщо проводити інші паралелі – то в чомусь і Петербургу (купно з Кронштадтом), та навіть Владивостоку. Його довгі, широкі вулиці, струнко обсаджені слухняно, ніби за адміральським наказом, розрослою зеленню, його потужні проспекти - ніби накреслені в корабельній майстерні обриси якогось гігантського ковчегу, його Флотський бульвар, що уривчасто сходами збігає до антично-козацько-литовсько-турецьких вод – все це він, Миколаїв. Він – офіцер та інженер, штурман та суднобудівельник, з незмінною військовою поставою, посивілий від степового пилу, притримуючи кашкет від рвучкого морського вітру, ніби примружено дивиться на південь, в гирло Південного Бугу…

Бачимо Флотський бульвар, Адміралтейську площу, міст через ріку Інгул, частково територію верфі. Фото - nikolaev24.com.ua

Цікавий факт:

На цьому стратегічному місці, біля злиття Бугу з Інгулом, станом на 1780-ті роки існували козацькі курені та рибацькі поселення, а головне – міцно отаборилося литовського ще часу поселення Вітовка, назване на честь великого князя Вітовта. На момент, коли сюди прийшли війська Російської Імперії, Вітовці було вже понад 400 років. Новими господарями поселення 1789 року перейменовано на Богоявленськ. Зараз це Корабельний район Миколаєва, що простягнувся вздовж лівого берегу лиману. Тут знаходиться, зокрема, Миколаївський глиноземний завод – одне з найпотужніших підприємств міста та усього півдня.

Власне, Миколаїв був заснований 1789 року, і присвячений Святому Миколаю через те, що в день 6 грудня було узято від турок сусідню фортецю Очаків. Вже за 9 місяців, як перше дитя, зі стапелів тутешньої верфі зійшов 44-гарматний фрегат «Святий Миколай», а потім звели й соборний храм на честь популярного серед моряків святого.

Цікаві факти:

Починалося місто як поселення при верфі, з 26 дворів та 147 мешканців, серед яких, ясна річ, переважали чоловіки – 105 проти 42 жінок.

Статуя Нареченої біля міського РАГСу. Фото - зі сторінки "Міністерство Перемоги" у Фейсбуці

Григорій Потьомкін - перший володар новоприєднаних таврійських прерій - як відомо, і на любовних, і на адміністративних справах знався добре, тому одразу узяв врегулювання ситуації в свої руки: за його наказом з сусідніх поселень почали привозити дівчат, та влаштовувати «експрес-весілля» без усіляких прелюдій: по неділях чоловіків та дівчат просто збирали на Адміралтейській площі (де-факто, військовому плацу) тільки-но збудованого поселення та ставили в ряд один навпроти одного. За офіцерським наказом ряди починали зближуватися - у прямому сенсі слова. Ось і все знайомство. Потім новоспечені пари швидко вінчали прямо на площі, аби ніхто не передумав – і звідти вони поверталися вже чоловіком та дружиною…

Щоправда, такі ж «шлюбні експреси» влаштовувалися в світовій історії не раз – відомі подібні історії з часів, принаймні, Олександра Македонського. Але саме Миколаїв після цих «приколів» Потьомкіна став напівіронічно зватися в Російській імперії містом наречених.

2010 року біля міського Палацу одружень поставили двометрову скульптуру Нареченої з притиснутою до грудей трояндною. Ну хто відмовиться від такої красуні?

Миколаїв, як вже згадувалося, одразу будували як «ідеальне військове місто». На відміну від Севастополя, обмежень рельєфу тут не було та бути не могло – степ та степ навколо. Автором першого плану Миколаєва є видний зодчий доби класицизму Іван Старов. За його «першпективами» вулиці прокладали до кінця ХІХ сторіччя.

Картина невідомого художника зображує Миколаїв в перший період існування

Морські пам’ятки: головні архітектурні принади міста

Миколаїв – це не тільки верф, а і центр командування Чорноморським флотом Російської Імперії. 1792 року зведено будинок командуючого флотом (вул. Адміральська, 4; тепер - музей суднобудування та флоту). Це – найстарша зі збережених значущих будівель міста. Якщо б увічнювати усіх адміралів, які тут жили та працювали, або ж просто відвідували по справах, то для меморіальних дошок не вистачило фасаду. Хоча, звісно, це все були імперські вояки… Назвемо, все ж таки, деяких з них, бо історію Миколаєва без цих постатей не уявити: Олексій Грейг, Михайло Лазарєв, Федір Беллінсгаузен, Федір Ушаков, Павло Нахімов та уся плеяда його соратників періоду Кримської війни, Степан Макаров тощо.

В кінці 1840-х років в квадраті, який окреслений вулицями 1-ю та 2-ю Слобідською, Набережною та 68 Десантників, було закладено ансамбль будівель Морського відомства, який включає браму і мури верфі (в радянську добу - «Завод ім. 61 Комунара» - власне, головне підприємство Миколаєва), казарми штурманської роти (пізніше - чоловічу гімназію, зараз - будівельний коледж) та два корпуси Старофлотських казарм (краєзнавчий музей).

Будинок командуючого Чорноморським флотом. Фото - SNCH

Цікаві факти:

Весь цей комплекс будувався за проектом архітектора Чорноморського адміралтейського департаменту британця Чарльза Акройда (1787-після 1855).

Акройд прибув в Миколаїв вже визнаним майстром, на запрошення головнокомандуючого Чорноморським флотом О. Грейга. В місті, яке стало його другою батьківщиною, він прожив 27 років, фактично виконуючи і обов’язки міського архітектора. Після поразки Росії у Кримській війні його, як британського підданого, вислали з Миколаєва до Москви. На жаль, подальша доля та дата смерті цього видатного спеціаліста невідомі навіть британським джерелам.

Акройд не завершив будівництво вказаного комплексу – завадили, власне, війна та його висилка.

Офіцерське зібрання (Будинок офіцерів флоту, вул. Артилерійська, 7) побудоване у 1820-х роках. З 1872 р. воно отримало більш широкий статус – Морського зібрання.

Яхт-клуб. Фото - Pushkash

Ще одна пам’ятка морської історії Миколаєва - яхт-клуб (вул. Спортивна, 33/9). Він був заснований 1887 року за ініціативи капітана 1-го рангу Євгена Голикова (це його 1905 року вб’ють повсталі матроси панцерника «Потьомкін»). Клуб з початку ХХ ст. користувався покровительством імператорської родини, його членами були великі князі та командувач Чорноморським флотом в 1880-х роках адмірал О. Пещуров (1834-91).

Флотський бульвар, прокладений в два рівні нижче вулиці Набережної, протягнувся над Воєнною гаванню вздовж берега Інгулу. На бульварі та Набережній вулиці встановлено цілу низку пам’ятників: Пушкіну, адміралу Макарову, містобудівнику та першому громадянину Миколаєва Михайлу Фалєєву, пам’ятний знак на честь заснування Миколаєва, каплиця на місці знесеного більшовиками Адміралтейського собору. Зі старих споруд, що створюють атмосферу цього променаду, назвемо шаховий павільйон (1890 р.) та ажурну альтанку.

Пам'ятник Михайлу Фалєєву. Фото - Trip.Іmpressions

Цікаві факти:

Пам'ятний знак на честь заснування міста являє собою куб, виготовлений з високоміцних металів. На ньому зображені відомі кораблі, побудовані на верфях Миколаєва.

Михайло Фалєєв (1730-92) – унікальна особистість в історії Миколаєва: в класичному сенсі «ефективний менеджер» - людина, скоріше, американського складу розуму, купець, військовик, «директор» Дніпровських порогів» - себто, наглядач за проходом через них суден, постачальник лісу, судно- та містобудівник, фактичний «батько міста». Похований був в знищеному в 1930-х Адміралтейському соборі, однак через певну прогресивну репутацію (відпустив за заповітом на волю кріпаків) його тіло не викинули на смітник, а перепоховали на старому міському цвинтарі.

Миколаївська обсерваторія: кандидат до списку ЮНЕСКО

Але найбільш відомою в світі історичною пам’яткою, пов’язаною з флотським буттям Миколаєва, є обсерваторія (вул. Обсерваторна, 1).

Миколаївська обсерваторія. Фото з сайту обсерваторії

Цікаві факти:

Миколаївська обсерваторія, зведена 1821 року – найстаріша на території України. Засновували її, звичайно ж, для потреб флоту.

Обсерваторія є об’єктом т.зв. «Попереднього списку» ЮНЕСКО – тобто, потенційно може увійти до переліку пам’яток всесвітньої значущості.

За останні роки технологічний ресурс обсерваторії осучаснено, і цей факт визнаний у світі: Міжнародним центром малих планет (США) даним спостережень Миколаївській обсерваторії наданий найвищий індекс високоточності.

Саме в Миколаєві 2009 року почав спостереження перший в Україні мобільний телескоп «Мобітел».

Фото - Укрінформ

При обсерваторії діє найбагатший в Україні за кількістю та старовиною експонатів астрономічно-технічний музей. До прикладу, тут виставлена колекція високоточних механічних годинників, виготовлених, починаючи з XVIII ст., різними світовими майстрами. Дуже цінними є й 70-тисячне зібрання книжок, де є стародрукі XVI-XVII ст. Назви механізмів, вставлених в самій обсерваторії та її музеї, ніби занурюють нас до епохи якоїсь фантастичної саги: коло Респольда, інтерферометр, коронограф (нічого спільного з модною хворобою не має, це спеціальний телескоп для споглядання корони Сонця), а також телескоп, який півтора століття вважався найбільшим у світі (використовувався до 2002 р.)

Інші цікаві будівлі Миколаєва

В ХХ ст. місто втратило лише декілька важливих споруд: окрім згаданого собору, це були знищені в Другу Світову будівлі Міської думи та старого Адміралтейства. Тому, як і Одеса, і Херсон, Миколаїв може вважатися містом історичної забудови, де можна уявити себе в архітектурному оточенні сторічної давнини.

На вул. Адміральській, 25, стоїть міський театр (1881 р.), на Спаській, 72 – колишній ломбард, на вул. Фалєєвській, 14 – відділення Петроградського комерційного банку, на вул. Соборній, 3 – колишній готель-пансіон «Вімут».

Трансформаторна підстанція 1914 року - один з символів міста. Фото - swordfish_77

Відзначимо також мавританського стилю водолікарню Кенігсберга (1901 р., вул. Вел. Морська, 27), в якій досі можна побачити старовинні інтер’єри, а також дві незвичні будівлі технічного призначення – станцію телеграфної лінії Лондон-Делі (Центральний просп., 52) та схожу на казковий міні-замок трансформаторну підстанцію (1914 р.) на розі вулиць Соборної та Центрального проспекту. Остання, збудована 1914 року, є одним з символів міста.

Найвизначніші особняки та прибуткові будинки

З-проміж примітних будинків житлового призначення варто назвати як суто архітектурні шедеври, так і будинки, пов’язані з значущими особистостями.

На розі вулиць Наваринської і Нікольської стоїть найстарший житловий будинок міста, чия дата зведення відома. Це – миколаївська резиденція Осипа Дерібаса, відомого, звичайно, більше через його внесок у розбудову та становлення Одеси. Пізніше Дерібаса тут мешкав Чарльз Акройд.

Будинок Дерібаса. Фото - Trip.Іmpressions

Навпроти стоїть великий триповерховий прибутковий будинок Замчалова (Нікольська вул., № 23) - найбільша в місті будівля в стилі модерн. Він зберіг багато з первісного оздоблення, у т.ч. численні ковані елементи на фасаді, але стан його наразі занедбаний.

Нікольська вулиця – взагалі виставка миколаївської архітектури імперської доби. Вже на початку увагу привертає кутовий особняк Бредихіна (№ 1). А в особняку під № 13 народився історик, журналіст, діяч «Просвіти», композитор Микола Аркас-молодший (1853-1909).

Довідка:

Микола Аркас-молодший був сином головного командира Чорноморського флоту та портів. Рід їхній походить з Греції. Аркас навчався в Одесі, працював чиновником, дослужившись до високих посад, а останні 11 років прожив у маєтку на Херсонщині. Вважається одним з найвидатніших українофілів серед аристократії не тільки Таврії, а взагалі малоросійських губерній. Аркас збирав та записував народні пісні, писав лібрето та музику до опери Шевченка «Катерина» (яку поставив театр М. Кропивницького), а в пізні роки життя, будучи немічним після інсульту, писав той труд, завдяки якому й відомий – «Історію України-Русі» (вперше видана 1907 року).

Микола Аркас (1853-1909)

Ця книга викликала ревнощі та негативну оцінку Михайла Грушевського, який писав роботу під тією самою назвою, а також вважав Аркаса дилетантом, який пише «історію для простолюду». Але саме таку мету миколаївський відставник собі і ставив, на відміну від академічної праці Грушевського. Більше того: праця Аркаса вважалася другою за популярністю «в народі» книжкою після «Кобзаря» для популяризації українства. Звичайно ж, в радянські часи ця робота не видавалась.

На честь Аркаса названа гімназія, розташована на Нікольській вулиці, 34 (кол. Маріїнська жіноча). Поруч є сквер його ж імені.

В № 18 по Нікольській мешкали інші відомі діячі - декабристи брати Поджіо – Йосип та Олександр. В № 33 багато разів бував та жив у своїх родичів видатний просвітник, винахідник, агроном, хімік, ініціатор заснування Харківського університету та створення Міністерства освіти Василь Каразін (1773-1842). Останній, до слова, і похований в Миколаєві. Відзначимо також різні за архітектурою, але однаково цікаві особняки Гольдфарба (№ 30), Добровольського (№ 37), Юріцина (№ 40).

Особняк Гольдфарба. Фото - Є. Васюков

Інша вулиця з великою кількістю примітних будинків – Спаська. Під №№ 20 та 22 стоять два розкішних особняки – Ерліха та Авраамова. Особливо виділяється перший, прикрашений дивної елегантності вежею зі статуєю Меркурія на даху – чудовий приклад «негоціантського шику» (його фото авторства Є. Васюкова винесено як заглавне до статті). В ньому знаходиться дитяча художня школа. Доволі цікавим є і будинок № 10 (Кривошеєва) по цій вулиці.

На вул. Декабристів, 15 красується палацового виду особняк Х. Кроля, де пізніше була контора одного з одеських банків. Справжнім палацом є резиденція відомого свого часу муніципального політика О. Грачова (1899 р., вул. Вел. Морська, 42). На вул. Пушкінській, 35 стоїть єдиний в Миколаєві будинок з атлантами (будинок Литвиненка).

Але на статус найоригінальнішого особняка міста заслуговує, безумовно, унікальний будинок Бартенєва по вул. Шевченка, 58. На перший погляд – це суто дерев’яна споруда, але ні: він побудований з ракушняка!

Дивний будинок Бартенєва. Фото - Є. Васюков

Храми Миколаєва

З миколаївських церков три не пережили вир першої половини ХІХ століття: Адміралтейський собор та два храми Богоявленська, зірвані при німецькому відступі 1944 року. Інші вціліли. Кафедральним храмом ПЦУ зараз є собор Касперівської Божої Матері – найпізніша за часом будівництва церковна споруда, яку закінчили 1916 року. Собор – чудовий взірець цегляного модерну. Його автор – архітектор Євген Штукенберг, який так само збудував згадані особняк Ерліха та Аркасівську гімназію. До ПЦУ належать також ще два історичних храми – шпитальна церква Олександра Невського на території Миколаївського військово-морського госпіталю (1886 р., вул. 1-ша Госпітальна, 2) та Святого Духа (1857 р., вул. Торгова, 77) в колишньому Богоявленську - третя з церков того району, яка, на щастя, вціліла.

Головним храмом юрисдикції МПЦ є Миколаївський (Грецький) собор (1817 р., вул. Фалєєвська, 4). Того ж періоду та стилю церква Різдва Богородиці на вул. Лягіна, 10. В ХІХ ст. саме вона була єпархіальним собором міста.

Костел. Фото - IGoToWorld

Є в Миколаєві також костел Св. Йосипа (1895 р., вул. Декабристів, 32) в неоготичному стилі, та кірха Христа Спасителя (1852 р., вул. Адміральська, 12), збудована вже відомим нам Ч. Акройдом.

На вул. Лягіна, 23, стоїть колишня караїмська кенаса (1847 р.), яка, за відсутністю в місті караїмів, використовується на за призначенням. Щодо синагіг та єврейських молитовних будинків, то їх в Миколаєві було дуже багато: на півдні це було друге місто після Одеси за кількістю єврейських молитовень. В найбільшій з колишніх синагіг – Привозній, що на вул. Дунаєва, 59, знаходиться музично-драматичний театр. Зараз головна миколаївська синагога знаходиться під № 15 на вулиці, переназваній 2016 року з Чернігівської на вул. Шнеєрсона (Менахем Шнеєрсон, 1902-94, лідер єврейського руху Хабад, народився в Миколаєві, але більшу частину життя прожив в США). Власне, головна будівля колишньої синагоги (1822 р.) стоїть поруч, під № 13, але перебуває в аварійному стані.

Миколаївський некрополь: одне з найцікавіших історичних кладовищ України

З трьох південних обласних столиць в плані фактичної збереженості (про стан надгробків мова інша) значущих міських некрополів найменше пощастило Одесі, де головне кладовище імперської доби було знищено к 1950-м рокам. В Миколаєві та Херсоні такі некрополі вціліли.

Фото - Monuments.top

На старому миколаївському цвинтарі стоїть церква Всіх Святих (1808 р.) – єдина в місті, яка ніколи не зачинялась і зберегла усе церковне начиння. Більше того – саме сюди зносили ікони з інших храмів, тому вона і досі є музеєм церковних старожитностей.

На кладовищі, в першу чергу, привертає увагу дбайливо відреставрований склеп родини Аркасів. В ньому ж з 1930 року покоїться і прах Михайла Фалєєва. Недалеко – ще один склеп - Василя Каразіна, та надгробок героя російсько-турецької війни морського капітана Олександра Казарського (1798-1833), який виграв 1829 року битву з десятикратно сильнішим за озброєнням супротивником (його бриг «Меркурій» переміг в бою два турецьких лінійних кораблі).

Надгробок Казарського. Фото - Monuments.top

Цікавий факт:

Казарський, людина чесна та непідкупна, до того ж, напрочуд популярна і серед військових, і серед цивільних як уславлений герой війни, був отруєний в Миколаєві кавою з миш’яком внаслідок змови місцевого військового керівництва. Він прибув до міста з ревізією тилових контор та складів флоту. Дослідниками цієї історії вважається, що ниточки корупції, та, відповідно, змови проти Казарського, вели на самий верх, до командуючого флотом адмірала Грейга. Тому зрозуміло, що розслідування смерті тодішнього полум’яного антикорупціонера було відверто «злито» міським поліцмейстером Автономовим – родичем ще одного видного флотоводця того часу, Лазарєва.

Миколаївські музеї: що там можна побачити

Краєзнавчий музей, заснований 1913 року, переїздив декілька разів, і довше за усе перебував в приміщенні зачиненого костелу. Тільки 2012 року його перевели в реконструйовані Старофлотські казарми – перший та поки єдиний випадок в новітній історії України, коли музей «ощасливили» подібним чином – адже площа експозиційних залів збільшилася в 30 разів! Зараз в музеї – 21 зал, і він справедливо вважається найсучаснішим за дизайном та інфраструктурою на півдні, та одним з найкращих краєзнавчих обласних музеїв в Україні взагалі. Тут є кафе, ігрова зона для дітей тощо – усе за європейськими стандартами.

Сайт музею: http://www.museum.mk.ua/

В краєзнавчому музеї. Фото - М. Пахомова

Філією краєзнавчого є музей суднобудування та флоту, який знаходиться, нагадуємо, в колишньому будинку Штабу флоту. Це єдиний в державі музей суднобудування, і, після окупації Криму, він став найбільшим морським музеєм в Україні. Тут 12 залів, які відображають усі дотичні до нашої землі технології будівництва кораблів, починаючи від давніх греків. Найцікавішими музейними експонатами є понад 100 моделей кораблів та діорама «Будівництво кораблів на Миколаївському адміралтействі в першій чверті XIX ст.»

Художній музей засновано 1914 року на пам’ять відомого художника-баталіста Василя Верещагіна (1842-1904), який загинув під час російсько-японської війни на одному лінкорі з відомим уродженцем Миколаєва адміралом Макаровим. Мабуть, саме цей нерозривний посмертний зв’язок Макарова з Верещагіним і обумовив створення музею саме в такому мілітаризованому місті, як Миколаїв. Картини художника збиралися по усій імперії. Після Другої Світової розграбовану колекцію відновили, дещо вдалося повернути, експозицію доповнили роботами інших майстрів, у т.ч. мариністів І. Айвазовського та Р. Судковського (про останнього, зокрема, читайте в цьому нарисі). Тут з’явилися картини таких майстрів, як Ф. Рокотов, Ф. Боровиковський, Ф. Тропінін, В. Пєров, В. Маковський, А. Куїнджі, І. Левітан, М. Ярошенко, К. Костанді, К. Сомов, К. Коровін, Д. Бурлюк, Р. Фальк. Є й невеликий зал західноєвропейського живопису.

В одному з залів Художнього музею. Фото з сайту музея

Музей має також великі збірки іконопису, скульптури, декоративно-прикладне мистецтва, графіки тощо. Верещагіну ж, у підсумку всіх реорганізацій та доповнень, присвячено два центральних зали.

Сайт музею: https://vereschagin.com.ua/

Зоопарк: справжня гордість Миколаєва

Найвідоміша атракція міста – саме зоосад - найбільший в Україні за кількістю видів тварин. Вже цей факт говорить за те, що його варто відвідати, навіть якщо ви не дуже полюбляєте тварин у клітках.

Цікаві факти:

Наразі в Миколаївському зоопарку – близько 5,5 тис. тварин 500 видів.

Парк тримає і інші «пальми першості»: так, 2003-го його прийняли до Всесвітної асоціації зоопарків і акваріумів, а 2001 року він першим в СНД підняв власний прапор.

Біля входу до зоопарку встановлено скульптуру "Мауглі і Багіра", яка є його символом. Фото - Svidok.info

А ще тут живе найстарша тварина з тих, що мешкають в зоопарках України – алігатор Вася, який народився аж 1947 року. Взагалі-то, в природі вони живуть, максимум, до 50, а ось в неволі можуть дотягнути і до років 100.

Є тут і інші ветерани: шимпанзе Амбі народилася 1968 року, бегемот Казимир – 1978-го. Вони так само найстаріші мешканці українських зоопарків свого виду.

Історія зоопарку починається з риб та земноводних, а хронологічно – з 1901 року, коли миколаївській публіці була відкрита для відвідування акваріумна колекція, зібрана популярним міським політиком Миколою Леонтовичем (1876-після 1940). Пізніше, з 1908 по 1917 роки, він буде міським головою.

Пам'ятник Леонтовичу на території зоопарку. Фото - IGoToWorld

Цікаві факти:

В часи мерства Леонтовича в місті відкрилися два вказаних вище музеї, перший кінотеатр, психіатрична лікарня, запущено трамвай, завершено прокладання водогону та каналізації, розширилися потужності електростанції, замощені центральні вулиці тощо.

Перша акваріумна колекція Леонтовича налічувала більше 1 тис. екземплярів риб та земноводних 50 видів, які мешкали в 75 акваріумах. Подібних приватних колекцій в Європі було тільки 7. В радянський період Леонтович був призначений першим директором «Держакваріуму», створеного на базі його ж власної колекції.

Зоологічний відділ в Миколаєві відкрився 1925 року – сюди завезли бізонів з Асканія-Нової, придбали десятки видів інших тварин. Леонтович продовжував очолювати вже повноцінний зоопарк аж до свого арешту влітку 1937 року. Точна дата його смерті невідома: вважається, що він помер від загострення хвороб під час ув’язнення.

Алігатор Вася - ветеран українських зоопарків. Фото - Depo.ua

На сучасній території в 23 га зоопарк знаходиться з 1978 року. З 1988-го в ньому діє окрема історична експозиція, яка розповідає, у т.ч., і про Леонтовича.

Сайт зоопарку: http://zoo.nikolaev.ua/

І наостанок – ще один цікавий факт:

Миколаїв є другими в Україні містом… левів. Тут налічується понад 30 скульптур, малюнків, фрагментів декору та графіті-зображень царя тварин.

Ось таким є сучасний Миколаїв. Приїздіть та впевниться в цьому на власні очі. І не забувайте читати нариси на сторінках Контракти.ua!

Павло Ковальов