Кількісно вони вже програють. Якісно – теж. А зброя буде

Всім доброго дня! [допис опубліковано 16 березня о 12.00 за Києвом – перекл.]. Ось мій огляд за останні 24 години – від 15 березня.

СТРАТЕГІЯ

Олєг Матвєйчєв, депутат російської думи, який часто виступає речником російської влади, з‘явився вчора на державному телебаченні РФ і вимагав, щоб США повернули Аляску й «сплатили репарації» за останні 200 чи скільки там років.

…зі мною все нормально; а от цей персонаж, якщо так дуже хоче, хай би спробував очолити десант на Алясці

Та повернімося до реального світу: видається, армія РФ вишукує які лиш може резерви й стягує їх на кордон з Україною, щоб замінити розгромлені підрозділи першого ешелону свіжими частинами другого. Якраз у процесі передислокація підрозділів з Далекого Сходу та Вірменії [вчора автор писав, що це 1.000 солдатів з Тихого океану й 2.100 з Вірменії – переклад.], також в Росію вже прибули перші 400 бойовиків від Ассада. Заявляють, що ближчим часом буде ще 1.000. Я особисто сумніваюся, що Ассад дійсно може надіслати 16.000 найманців, проте якби Путін, чи ще певніше Корпус вартових Ісламської революції Ірану (IRGC) або Об’єднані Арабські Емірати, були готові платити, то Ассад ще й свою бабцю пошле впридачу.

В наступні кілька днів, думаю, важливим буде наступне: як я вже згадував у своїх звітах, українці ще у п‘ятницю 18 лютого «тишком-нишком» почали мобілізацію «першого ешелону своїх резервів». Це означає, що 24-го вони вже стояли готові на позиціях. Наскільки пам’ятаю, того ж дня (або наступного) Зеленський віддав наказ про загальну мобілізацію, включно з «другим ешелоном резервів». Найновіше дослідження Адрієна Фонтанеллаза (Adrien Fontanellaz), який, поміж іншим, сподвигся прочитати відповідний 2000-сторінковий звіт [українських військових] від 2021 року, засвідчує, що ці заходи можуть збільшити чисельність ЗСУ до 300.000 осіб і більше. А це, зі свого боку, приводить мене до висновку: росіяни зі своїм військом, що зараз скоротилося до менш ніж 190.000, просто не можуть перемогти в цій війні. Мінімальний контингент у війні такого масштабу мав би складати приблизно 250.000 вояків – і це лише щоб захопити Україну. А щоб тримати таку територію під контролем, потрібно не менш як 500.000 солдатів – цифра, якої росіянам ніколи не досягнути. Тому кількісно вони вже програють.

Хоча українські сили зараз у меншості, якщо йдеться про повітряний флот і артилерію, натівські поставки передових озброєнь для наземних військ та підтримка розвідданими надають українському командуванню масу ситуативних переваг, а також значно посилюють вогневу міць навіть «легких» підрозділів української піхоти, багато з яких мають досвід участі у восьмилітній війні на Донбасі. На відміну, більшість російських відділків ніколи «не бачили крові» до вторгнення, чим цілком можна пояснити їх масовані втрати вже в перші дні війни.

Нарешті, українці мають перевагу малої протяжності комунікацій [т. зв. «внутрішньої лінії»]; ми бачили це упродовж останніх кількох днів: де б не трапився прорив російських військ, українським силам достатньо від 12 до 24 годин, щоб ліквідувати його, перекинувши додаткові підрозділи. Зараз це вдається робити навіть на південному сході [тобто в районі Волновахи та Маріуполя – перекл.], хоча я не певен, що вдається на півдні.

До того ж, варто пам’ятати: крім як в районі Сєвєродонецька, ми ще не бачили навіть знаку використання українцями своїх резервів першого ешелону (а там, поміж іншим, є три механізовані бригади з танками Т-72). Це означає, що Генштаб у Києві має ще багато свіжих військ: питання лише, де саме й чому їх поки притримують…?

ПОВІТРЯ

ВКС Росії втратили ще один фронтовий бомбардувальник – цього разу його збив український «Бук». Проте відео на підтвердження цього факту було знято з такої відстані, що ідентифікувати літак неможливо. Так само залишається невідомим точне місце події.

Вчора росіяни випустили кількадесят балістичних ракет – більшість з них по південно-східних районах Харкова та по Маріуполю.

ПІВНІЧ

Вчора піхота російської 35-ї армії – насамперед батальйонні групи 5-ї танкової бригади та 37-ї мотострілецької бригади, можливо, посилені частинами 36-ї армії – рушили на захід до Липівки і Макарова, Копилова і Мотижина та зайняли Ясногородку, розширюючи охоплення Києва із заходу та відрізаючи дорогу P04 (отже, відкритим зостається тільки виїзд із Києва трасою E95 [Одеська траса – перекл.]). Однак українські рубежі довкола Макарова та Ірпеня тримаються. Схоже, росіяни все ще тримають свою сильну 76-ту дивізію ВДВ в резерві.

На східному березі Дніпра… що ж, зараз це водночас і хаос, і виразне свідчення того, що росіяни, здається, зібрали там чимало сил. Аналіз відкритих джерел вказує на присутність там частин щонайменше чотирьох їхніх армій, включно з підрозділами 36-ї та 41-ї загальновійськових армій, а ще 2-ї та 1-ї танкових армій. Напевно відомо лише, що 2-а танкова підійшла до Лукашів, а потім 2-га мотострілецька дивізія вперше за три тижні спромоглася у цій війні бодай на щось і перехопила трасу E40, яка повʼязує Київ та Полтаву, десь на схід від Борисполя. Далі на північ перші частини всемогутньої 90-ї танкової дивізії нарешті доповзли до рубежу довкола Броварів (їм для того знадобилося всього три тижні). Здається, західний воєнний округ використостовує батальйонно-тактичні групи цієї «свіжої» дивізії як заміну пошарпаних частин 2-ї танкової та 41-ї загальновійськової армій, себто «другий ешелон заміняє перший», даючи йому змогу перегрупуватися після численних втрат.

ПІВНІЧНИЙ СХІД

Українські війська добре тримаються на дузі між Черніговом та Ніжином попри тривалі повітряні напади, а значить звʼязують основну масу 41-ї армії (близько десяти батальйонно-тактичних груп). Українські гарнізони Шостки, Глухова та Конотопа також тримаються: росіянам бракує військ, щоб напасти на них усіх водночас.

Оточені Суми зазнали нової атаки росіян, проте її було швидко відбито, а російська армія знову має втрати в живій силі та транспортних засобах. Неподалік тримають оборону гарнізони в Лебедині та Охтирці. Усі разом вони стримують десь 15-16 батальйонно-тактичних груп російської 1-ї танкової армії.

Українці наступають. Крім того, українська 93-тя механізована бригада здійснила раптовий напад на Велику Писарівку, можливо, навіть звільнила частину міста. Там тривають бої.

СХІД

Підкріплення, що надійшли до українських військ, стримали спроби 144-ї мотострілецької дивізії підійти до Ізюма. Росіяни заявили, що захопили Барвінкове, але українці це заперечують. Спробу однієї з бригад 144-ї пробитися далі на південь було відбито. Потім українці розпочали контратаку: за понівечений Ізюм тривають запеклі бої.

Гарнізон Сєвєродонецька відбив напади 3-ї мотострілецької дивізії з півночі та з північного заходу, а також сеператистів та росіян 8-ї загальновійськової армії зі сходу. Проте за 20 км на схід росіяни уже два дні не полишають спроб захопити Попасну.

На решті лінії розмежування порівняно спокійно – окрім південного сходу, де після захоплення Старомлинівки частини 150-ї мотострілецької дивізії протиснулися до села Тернове десь за 100 км на південний схід від Дніпра. Я не певен, що відбувається між цим місцем і Гуляйполем неподалік та Маріуполем на півдні: українці відводять 54-ту механізовану бригаду чи просто утримують дедалі більшу дугу?..

ПІВДЕНЬ

Вчора повідомляли, що кілька суден російських ВМС наближаються до Одеси. Проте на момент написання жодних спроб висадити десант не було.

Рештки 7-ї дивізії ВДВ вимушені відступати із Вознесенська до Нової Одеси [на пів дорозі між Вознесенськом та Миколаєвом – перекл.], а військам 20-ї мотострілецької дивізії довелося тікати десь на 50 км на південь від Кривого Рогу. Миколаїв тримається, адже росіяни не можуть завершити оточення: постачання та підкріплення надходить до міста через річку Буг. Більше того, українці знову добряче обстріляли аеропорт біля Херсона, і цього разу є виразні докази щодо кількості знищених вертольотів російських ВКС (див. фото).

Лінія фронту 49-ї армії між Запоріжжям та Маріуполем змінилася тільки в районі Гуляйполя: росіяни заявляють, що захопили місто, але українці стверджують, що там тривають бої.

У Маріуполі… по-перше, приблизно 300 цивільних у 150 автівках [в інших новинах набагато більше! – MK] – нарешті – евакуювали до Запоріжжя, по-друге, схоже, український гарнізон розпочав контратаку на 150-у мотострілецьку дивізію на сході міста, під час якої було знищено чимало озброєння та вбито російського командира дивізії, генерал-майора Олєґа Мітяєва. Разом з тим, місто постійно зазнає не тільки повітряних та артилерійських ударів, але й бомбардування з кораблів російських ВМС.

Я добре памʼятаю імʼя Мітяєва з часів його служби в Сирії, приблизно в 2017–2018 роках. З іншого боку, його 150-а мотострілецьку дивізію було створено спеціально для операцій на Донбасі як осердя 1-го армійського корпусу / 8-ї армії. Саме вона зараз контролює підрозділи сепаратистів, а також 22-у бригаду спецназу, 810-у бригаду морської піхоти та 19-й артилерійську дивізію.

Оригінал тут: https://www.facebook.com/keksifarm.hayday

Переклад: Микола Ковальчук та Ростислав Семків