Том Купер, війна в Україні 27 та 28 вересня. «Ніхто так не боїться ЗС рф, як російські резервісти»

Війна в Україні, 27 вересня 2022 р.

[оригінальний допис опубліковано 27 вересня близько 20:00 – перекл.]

Досі маю мало часу, тож пропоную вам черговий «огляд нашвидкуруч», зосереджений суто на подіях на «крайньому південному сході» Харківської області.

Щоб заощадити собі трохи часу, я намалював мапу із ключовими діями у цьому районі за останні кілька днів.

Даруйте, мапа – не надто детальна, але я мусив «відзумити» її, бо наразі поле бою має саме такий масштаб. З півночі на південь, і «лише по суті»:

1.В районі Куп’янська ЗСУ просунулися вперед зі своїх двох плацдармів. Перший з них – на півночі, на протилежному березі від Дворічної – досі порівняно невеликий. Тут українцям знадобилося кілька днів, аби звільнити та закріпитися у Тавільжанці та Гряниківці. Менше з тим, наразі вони просуваються в бік Лимана Першого та Вільшаної.

2.Більший плацдарм – той, що на східному березі біля Куп’янська – за останні пару днів добряче розширився: українці закріпилися у Синьківці на півночі, Петропавлівці на сході та повністю зайняли Куп’янськ-Вузловий на півдні.

Можна очікувати, що ці два плацдарми найближчим часом з’єднаються в один (можливо, це вже сталося) – і тоді справи в 20-тої загальновійськової армії росіян будуть зовсім кепські.

3. Збройні сили рф, ПВК та сепаратисти отримали від путіна наказ: «ні кроку назад» – тепер вони поспіхом кидають у бій все, що лише здатні нашкребти. Зокрема, йдеться про східну Харківщину і, трохи меншою мірою – район Бахмута. За останній тиждень було виявлено доукомплектування резервістами двох великих «бойових угруповань» – із подальшим перекиданням до України:

3-тьої мотострілецької дивізії (МСД) у Бєлґороді, а також

20-тої гвардійської мотострілецької бригади (ГМСБр) у Ростові-на-Дону.

… що дало очікуваний результат. Певно, «найкращим прикладом» (чи пак «найгіршим», якщо з точки зору росіян) є ситуація з 237-м танковим полком (ТП) у складі 3-тьої МСД. Одну з батальйонно-тактичних груп у його складі доукомплектували резервістами, що отримали менше 24 годин на «відновлення навичок». Кажіть, що хочете, але жодна віра в Христа їм не зарадила: ясне діло, [ЗСУ] без проблем розмазали ту БТГр вщент – втрати склали десятки одиниць техніки та більшу частину військових (після того зіткнення десь 2–3 дні тому українці здивувалися: навіщо росіяни намагалися щось таке робити? [«Шоб шо?»] Як мені відомо, станом на вчора ЗСУ все ще були заклопотані тим, що «підбирали», що залишили по собі росіяни. Не дивно, що кажуть, наче найбільше бояться ЗС рф самі російські резервісти…

Захоплена БМП-2 зі складу 237-го ТП, яку буксирують на ремонт нові власники

4. Тим часом, десь три дні тому з’явилися перші повідомлення про потяги, що поспішають доставити з Волгограда до Ростова резервістів, нашвидкуруч зібраних у кілька БТГр 20-тої ГМСБр. За моїми оцінками, вони вчора мали проїжджати повз Луганськ – і сьогодні дістатися району Сватового, проте… з’явилася інформація про те, що українці HIMARS-нули один із тих потягів на під’їзді до Луганська [відстань від Луганська до лінії фронту – десь 100 км – перекл.]… тож тепер ми чуємо лише про «купу двохсотих». Гадаю, на те, щоб рештки 20-тої ГМСБр дісталися поля бою, тепер піде ще кілька днів… Якщо хтось із них туди взагалі дістанеться…

Далі на південь і захід...

5.  Поки 25-та повітрянодесантна бригада ЗСУ (по суті, це механізований підрозділ, за аналогією до військ ВДВ рф) робить те, що вміє робити найкраще (тобто «жене ворога в спину десь між Боровою і Сватовим, усе змітаючи на своєму шляху»), додаткові українські підрозділи просунулися від Пісків-Радьківських на північ і, за звітами, звільнили там кілька сіл. Ходять чутки, що ЗСУ ввійшли на територію Луганської області десь у районі Залиману-Красноріченського, але підтвердження я поки не знайшов.

6. Два дні тому ЗСУ, поспішаючи взяти участь у путінському референдумі в Луганській області, звільнили Нове. Росіяни заявляють, що пізніше здійснили контратаку й повернули контроль над селом (не хочуть вони ні з ким ділитися, ай-яй-яй). Тим часом агентурна розвідка стверджує, що українці заїхали їм у тил із півночі й тепер перебувають «десь між Іванівкою та Колодязями».

Найімовірніше, ЗСУ звільнили також Зелену Долину (за браком часу я поки що не знайшов цьому підтвердження) і Рідкодуб на північ від Лиману.

7. Дробишеве, схоже, досі в руках росіян але («принаймні») де-факто оточене. Росіяни без кінця скаржаться, що бійці ЗСУ катаються туди-сюди між селом і Лиманом.

8. Лиман досі контролюють росіяни, але сьогодні зранку, за даними агентурної розвідки, українці прорвали лінію фронту десь між Лиманом і Ямполем або між Зарічним-Торським і далі на схід (?) і дійшли до Кремінної. У мене не було часу шукати докази, але не сумніваюся, що принаймні українські сили спецпризначення вже їздять тією дорогою – і не перший день.

Зверну увагу ще ось на що: весь цей час українські ССО кошмарять російський тил, особливо ночами, від Купʼянська аж до Кремінної: розкладають міни, нападають із засідок на конвої, захоплюють у полон по кілька солдатів за раз (а такі полонені – завжди цінний матеріал для розвідки), а тоді зникають, перш ніж до росіян взагалі доходить, що відбувається. Тобто ситуація в тих краях не просто «мінлива», а – з точки зору росіян – «дуже непевна», відтак у деяких місцях стаються «раптові» прориви оборони.

Хай там як, у цій ситуації всі російські війська під Лиманом мають проблеми. Не знаю точно, хто ними командує: південний край має контролювати Перший армійський корпус (ЗС рф та сепаратисти), а от північний... Здається, там зібралася солянка з 1-шої гвардійської танкової армії, 20-тої гвардійської загальновійськової армії, 41-шої загальновійськової армії та різних резервістів, яких туди зміг зігнати путін. Утім, схоже, це не має значення: насправді боями командують не офіцери на місці, а, як завжди, сам путін напряму. Завдяки цьому мікроменеджменту і провалам на місці ланок в ієрархічному ланцюжку російського командування навіть ОСК «Юг» не може зараз зорієнтуватися, куди посилати війська, а куди – спорядження... (ОСК «Юг» – південний військовий округ ЗС рф, теоретично, найвище російське військове командування бойових дій в Україні). ...якщо чесно, я не проти, «най буде».

Тим часом усе більше проблем виникає через погоду. Ідуть дощі, земля розкисає. Перемогу над обома сторонами потроху здобуває «генерал Багнюка»: і росіянам, і українцям усе складніше пересувати техніку поза межами доріг.

Оригінал тут

Окремий короткий огляд від ранку 28 вересня

[оригінальний допис опубліковано 28 вересня близько 12:00 – перекл.]

Путінська директива «ні кроку назад» «працює», так само добре як і всі його військові накази протягом цієї війни, тому ось ще один огляд нашвидкуруч.

Знову зосереджусь на «верхньому південно-східному куточку» Харківщини, особливо на території між Боровою та Лиманом…

Прорив з боку Куп'янська йде з наступом у південно-східному напрямку.

На північ від Пісків-Радьківських українці увійшли у ті, села, що розташовані на південь від Борової.

На схід від Пісків-Радьківських українці звільнили Рідкодуб і Катеринівку , впевнено наступають на Макіївку [Луганська область – перекл.] (і далі на північ і північний схід).

Водночас вони просуваються на південь, у тил Лиману, і звільнили Колодязі. Кажуть, що за Нове та Новоселівку [Донецька обл – перекл.] все ще ідуть бої (тобто місцеві російські гарнізони виконують наказ Путіна «ні кроку назад»), але наскільки я знаю, ЗСУ тим часом пройшли повз них.

Ближче до Дробишевого: українці звільнили Шандриголову, місцевий російський гарнізон розчинився, залишивши щонайменше кілька Т-72…

Оригінал тут

Джерело

Переклад: Тетяна Саніна, Антон Шигімага, Антоніна Ящук

Редакція: Ростислав Семків