Том Купер. Війна в Україні, 16 листопада 2022: загальний звіт

Я не встиг дописати й опублікувати третю частину огляду повітряної війни в Україні (ці додаткові матеріали ми публікуємо на www.patreon.com/analityka) – довелося поїхати на тиждень у Велику Британію. Тим часом, за минулі сім-вісім днів багато чого сталося, тому я спершу напишу про найновіші події, а тоді повернуся до повітряної війни.

Мій сьогоднішній звіт буде «поперчений» – повний сарказму, а багато хто такого не любить. Тому попереджаю: ви читаєте цей текст на свій страх і ризик, і я не беру на себе відповідальності за будь-які ментальні ушкодження, спричинені логічними чи розумними доводами.

ХЕРСОНЩИНА

Почну з Херсонщини, бо нині звідти надходять чудові новини!

Завдяки путіну приблизно від 7-8 листопада маємо чітке визначення поняття «назавжди»... принаймні коли йдеться про путінську росію.

У путінській росії «назавжди» = 42 дні.

Приблизно стільки часу минуло між путінським проголошенням Херсонщини частиною російської федерації – назавжди – і його ж наказом про відступ російських військ із правого берега Дніпра, а отже, і з Херсона. Назавжди... але, сподіваюся, назавжди не по-путінському.

Звісно, дотошні громадяни зараз кинуться мене виправляти, мовляв, та це ж шойґу дав той наказ, тобто «вишестоящі органи» в москві – ми ще знаємо їх під назвою «міністерства оборони рф». Це вони оголосили про відступ 7-8 листопада…

Кхм... складне питання для тих, хто досі так думає: після восьми місяців наполегливих і систематичних спроб путіна знищити збройні сили рф шляхом втягування їх у війну, що суперечить доктрині їхньої організації, оснащення і навчання, шляхом порушення чи не кожного російського «закону боротьби», який знає як отченаш кожен наймізерніший кадет-випускник кожного наймізернішого військового навчального закладу в рф – і після цього ви все ще хочете сказати, що хтось інший, крім путіна, має остаточне право голосу в цих питаннях?

...і що можна звинувачувати ще когось, крім путіна...?

Якщо так, то в мене є для вас на продаж два феррарі. Звісно, на перший погляд може здатися, що це один старенький мотоцикл Vespa Sfera 50, але ж ні: насправді, це два червоних авто (що б вам не здавалося), й ціна на них така чудова, що такої більш ніколи не буде. Ось вам доказ, щоб ви мені повірили:

Якщо на цьому фото ви бачите тільки одне феррарі, то проконсультуйтеся з лікарем. Але якщо тут, на вашу думку, лише старенький мопед... ох... боюся, вам уже ніщо не допоможе. І прошу дуже, негайно зголошуйтеся ті, хто бачить тут два феррарі!

НАМ НЕ ВСЕ РОЗКАЗУЮТЬ, ДУРНЮ…

Але я відволікся...

Від 9-10 листопада усі можливі конспірологи шукають 1,482,089 пояснень рішення путіна. Пояснення є будь-які, крім одного: ЗС рф втекли, бо не змогли забезпечити постачання тим 20-30 тисячам солдатів (приблизно, бо дані про їхню кількість відрізняються), які перебували на правобережній Херсонщині, не кажучи вже про те, щоб забезпечувати життєдіяльність міста й області з населенням близько 500 000 (хоча хто знає, скільки там зараз людей...), і, що важливо, взимку.

Тому що ЗС рф не могли більше утримувати Херсон, і навіть путіну довелося зрозуміти це і прийняти. Не могли, бо в них не було можливості постачати туди боєприпаси, провізію та підкріплення; не було можливості щодня привозити туди хоча б необхідний мінімум: 300-400 вантажівок з оснащенням і боєприпасами через Дніпро.

...але ж це так складно зрозуміти, простіше вже придумати якусь конспірологічну теорію, ніж прийняти факти про війну, наприклад, міркувати про пропаганду, логістику... або застосувати таку жахливу штуку, як «логіка»...

Ні. Насправді це був «договорняк». Усе порішали ЦРУ і ФСБ. І схвалили Сполучені Штати...

Еммм, а спитайте себе, відколи це путін потребує «схвалення ЦРУ»? А якщо так, то чому це трамп конфліктував із црушниками, поки перебував на посаді?

СТРАТЕГІЯ

…а це підводить мене до головного питання: як відомо, «вишестоящі ограни» в москві запитували дозволу відступити з Херсона ще понад місяць тому (якщо не раніше). Чому ж путін відмовив «тоді», а тепер змінив думку?

З геополітичної точки зору, було очевидно, що Херсон захопили завдяки зраді і що тоді путін так само сподівався захопити всю Україну – чи принаймні її велику частину – за «кілька днів». І справді, на той час його «дірлеванґери» [натяк на 36-у дивізію СС під керівництвом воєнного злочинця отто дірлеванґера, бійці якої були вкрай недисципліновані й патологічно жорстокі – прим. пер.] мали захопити Одесу, а потім забезпечити «коридор» аж до самопроголошеного «придністровʼя» в Молдові. Ясно, що Херсон відтоді утримували, бо він був потрібен путіну – як інструмент пропаганди для його появ на російському телебаченні, а може, і як важіль для можливих переговорів. Але місяці минали, а відколи українці на початку березня влаштували той наступ на Вознесенськ, «похід на Одесу» став для росіян недосяжним. Тож росармія так і не спромоглася поширити свій контроль на всю Херсонську область, влітку розпочала зводити там укріплення, однак після хижих ударів українців по російській логістиці Херсон став тягарем.

Загалом, думаю собі, старий каґебіст всередині путіна все ще сподівався на «свою людину в США» – людину, яку КҐБ вважали за «власний актив» ще в 1990-х, коли переказували мільярдні заощадження совєтської комуністичної партії на рахунки у західних банках – тобто на дональда дж. трампа, який не спромігся втілити його задум «червоної хвилі» під час проміжних виборів у США.

Звичайно, немає жодних доказів того, що путін здався саме тому. Відверто кажучи, навряд чи такі докази взагалі можна виявити. А проте, якщо почитати щось на зразок «Люди путіна: Як КҐБ знову взяв росію, а потім взявся за Захід» і врахувати, як швидко після поразки трампа путін ухвалив рішення про відступ, все це одразу набуває смислу.

(…як і те, що він не напав на Україну ще 20 лютого 2022, як планував спочатку, а тільки за чотири дні – тому що Пекін наказав йому зачекати, доки у них завершаться Олімпійські ігри…)

ПОГОНЯ

Наступне: армія рф відійшла з Херсону – відносно – організовано. Примітно, що з огляду на те, що путін публічно оголосив Херсон – це «росія, назавжди», то під час відступу росіяни знищили всю інфраструктуру, що лишалася недоторканою: водо- та електропостачання, Антонівський автомобільний міст, ваші варіанти… водночас, «організовано» означає, що росіяни лишили позаду «лише» десь 10–15% своїх військ та – порівняно – мало тяжкого озброєння. Словом, відступ був організованим, а втеча – за наявних обставин – впорядкованою.

Я не маю будь-яких точних цифр, однак, головним чином, оскільки Збройні Сили України (ЗСУ) досі зайняті зачисткою всього безладу, і що на це, схоже, піде ще принаймні місяць (як маєте сумніви, то зважайте: зачистка важкого озброєння, яке лишили по собі військові рф на сході Харківщини, не припинялася ще у жовтні, а вже на знешкодження російських мін в тих краях… підуть роки). Проте не маю сумніву, що більша частина армії рф, ВДВ та сепаратистських формувать, що були на Херсонщині, вийшли геть.

Логічний висновок: вони тепер вивільнені для боїв на інших ділянках фронту – а хоч би й на лівому березі Дніпра.

…та ні: курява, що здійнялася під час відступу не всілася навіть коли – ще 12–13 листопада – з’явилися перші чутки про те, що українці перетнули Дніпро у кількох місцях.

Ці повідомлення швиденько охрестили «необґрунтованими», бо це, по суті, «неможливо». Зрештою, всі ми «знаємо», певні на 1000%, що росіяни – місяцями – зводили три оборонних лінії вздовж лівого берега Дніпра. Відповідно, «не може такого бути», щоб ЗСУ здійснили водну десантну операцію на Кінбурнському півострові та, схоже, закріпилися на ньому «десь між Геройським та Рибальчим» (до речі, західна половина Кінбурнського півострова адміністративно належить до Миколаївської області, східна – до Херсонської). Насамперед, не може такого бути, щоб станом на 13 листопада українці перетнули Дніпро в районі Нової Каховки та звільнили Олешки, розташовані десь за 20 км далі на південний схід.

«Ой, облиште!»...

Насправді ж, це більш, ніж «цілком можливо». Насправді, це «цілком логічно».

В умовах війни це щось типу «Правила №1»: коли ваш ворог відступає, не давайте йому спинити свій відступ. Тобто, варто гнати війська у «погоню» та змушувати ворога відступати ще далі.

На сході Харківщини ми вже бачили, що стається, коли ЗСУ «втрачають темп» у такій ситуації: армія рф виграла час, підвела підкріплення та стабілізувала нову лінію фронту. Звісно, може, вона і не протримається довго, однак вона присутня, і тепер на те, щоб її пробити та знищити знов піде час – а ще це коштуватиме цінних життів. Відповідно, краще відправити підрозділи ЗСУ у погоню слідом за росіянами, що відступають – і так, «через Дніпро – і далі на схід».

Чи це «ризиковано»? Так ні. Ризик є меншим, якщо припустити, що ЗСУ не вдавалися б до таких наступальних дій, не провівши ретельної розвідки; не відаючи, які «позиції», «становище», «можливості» та «наміри» мають росіяни. Ризик є навіть меншим, якщо зважати на близькість цієї частини України до Чорного моря – адже там активно діють розвідувальні засоби НАТО.

Іншими словами: український генштаб та ОК «Південь» знають, що вони роблять – і чому вони женуть свої підрозділи в наступ через Дніпро.

… і не сумнівайтеся: жоден притомний російський військовий офіцер – та навіть лейтенант, який щойно отримав диплом військової академії – ніколи б не дав українцям організувати плацдарм на лівому березі Дніпра, якби лиш він мав для того засоби.

Лише путін міг би таке втнути – бо він водночас не має до того діла, а ще він – «державник», який просто не має часу, щоб перейматися реальністю: він популіст, що утримує себе при владі з допомогою корупції, пропаганди та теорій змови.

Джерело

Оригінал тут

Переклад: Микола Ковальчук, Антон Шигімага, Антоніна Ящук

Редакція: Ростислав Семків