НОВОСТИ ДНЯ: Що буде, якщо не прийти до ТЦК після вручення повістки: пояснення адвоката  Правила змінюються. Які країни урізають підтримку українським біженцям  Що приготувати з картоплі: п'ять простих рецептів для всієї сім'ї  Охочих вступити до ЗСУ за контрактом чекає випробувальний термін. Рада ухвалила закон  "Путін повторить сценарій відомого диктатора": озвучено прогноз, що його очікує  В Україні заборонили назви, пов’язані з Росією, та імперську символіку  Просто і смачно: паштет зі шпротів та яєць, який можна намащувати на хлібвсе новости дня
28.12.2022 731

Том Купер. Війна в Україні 27 грудня 2022. Під час війни брешуть усі

У новому звіті Тому Купер відповідає на кілька поширених запитань і висловлює сумніви щодо 1) знищення українських HIMARS, 2) інформації про масштаби втрат на аеродромі «енгельс» і навіть щодо 3) знищення української групи спецпризначення в брянській області. Далі йде детальний огляд ситуації на Донбасі, з якого видно, що жодних успіхів у росіян там немає.

Усіх вітаю! [Опубліковано 27.12 о 16.30 за Києвом].

Минув уже тиждень від мого попереднього звіту, тож час писати новий. Але перш ніж почати, відповім на запитання, котрі мені часто ставлять.

Чи бреше Захід Україні — стосовно допомоги в майбутньому тощо? О так, і не червоніє. Бреше, бо під час війни брешуть усі. Захід теж.

Але не забуваймо: те саме робить путін, суровікін, їхні вишестоящі органи в москві й усі російські «медіа», контрольовані путіним.

Невже путін нормально ставиться до величезних втрат росармії? Тут у нього гальма не працюють. Нам треба визнати і прийняти: путіну абсолютно все одно, скільки люду поляже в цій війні. Він такий цинік, що рано чи пізно візьметься хвалитися, мовляв, «очищає російські тюрми від людських покидьків найгіршого сорту», адже в цій війні гине дуже багато вʼязнів, які поповнюють ряди «ваґнера»... Тому втрати почнуть хвилювати путіна тільки тоді (якщо взагалі почнуть), коли призведуть до масового невдоволення його правлінням. Але зараз російське суспільство «за кілька світлових років» від такого сценарію, і я не бачу, щоб найближчим часом щось змінилося...

Чи може початися додаткова мобілізація на росії? Зважаючи на втрати росіян за минулі два місяці, вона не просто «може», а «мабуть» почнеться. Але з причин, описаних в одному з моїх попередніх звітів (гляньте 3-4 найновіші), це ніяк не вплине на перебіг війни. Сама тільки чисельність російського війська не здатна переважити якість і точність озброєння та маневреність ЗСУ. Цього недостатньо, щоб повністю перемогти росіян і викинути їх за межі країни впродовж, скажімо, «кількох тижнів», але досить, щоб тримати ВСрф на короткому повідку, бо ж вони розгубили всю свою «якість», яку ще мали до того.

Чи справді бойовий дух росармії такий низький, як усі пишуть в Україні та на Заході? Я вже згадував про це кілька разів, але повторю: так, із бойовим духом у росіян вкрай туго. Натхнення у них нижче плінтуса, менше, ніж потрібно було б для виходу на поле бою українця чи західного солдата. Але на росії це не має значення: росіянам вистачає фаталізму, щоб далі битися, а ще в них стільки солдатів, що коли якийсь батальйон і відмовиться йти у бій чи покине свої позиції й утече, це не вплине на загальну картину. Щоб реально зламати російський бойовий дух, Україні бракує артилерії та снарядів, а крім того, росіяни досі зазнали замало втрат.

Якщо вам важко це зрозуміти, уявіть, що ця війна — 100-поверховий хмарочос, і щоб її здолати, треба піднятися по сходах на останній поверх. Зараз ми десь на 20-му, переходимо на 21-ший... Тепер, сподіваюся, все ясно.

Чи вийшла росгвардія з України? Про це нічого не знаю. Але якби таке сталося, я б дуже здивувався, бо в путіна всередині росії ще достатньо цих «стражів Преторію», щоб тримати ситуацію під контролем.

Чи буде Україна проводити додаткову мобілізацію? Зараз я вважаю, що навряд. ЗСУ вистачає солдатів, а от зброї та боєприпасів стане тільки на тих, хто зараз воює.

Дехто висловив сумніви щодо святкування в Україні Різдва 25 грудня…

Що ж, якщо для вас це має значення, так: 7 січня залишається святковим днем. Але ще 2017 року Українська православна церква та Українська греко-католицька церква визнали 25 грудня святковим днем «згідно з виправленим Юліанським календарем». У жовтні цього року обидві церкви затвердили це рішення, оскільки більшість вірян його підтримують, тому так: 25 грудня в Україні теж святковий день.

Нарешті, щодо пропозицій допомогти мені з редагуванням: дуже дякую, це так люб’язно та приємно, і будьте певні, я знаю, що це справді не завадило б. Але моя «проблема», так би мовити, в тому, що я пишу «за натхнення», дуже спонтанно і надзвичайно швидко. Щойно я ухвалюю рішення на зразок: «Добре, досить на сьогодні», новий огляд завершено і завантажено. Зрештою, я такий, який є: зовсім не бездоганний, але самобутній. Така й моя писанина. Я прагну чимскоріше завершити одне завдання, щоб можна було знову зосередитися на наступному — а таких завдань у мене чимало (тільки подивіться, скільки книжок я пишу і зі скількома працюю як випусковий редактор). Тож даруйте, але такі зусилля здаються мені марнуванням часу та, загалом, нікому не потрібним заняттям.

ПОВІТРЯНА/РАКЕТНА ВІЙНА

Протягом кількох останніх днів в Україні було відносно «тихо». Щоправда, це не стосується Сумської та Харківської областей, по яких щодня прилітало по 20 залпів ракетних систем на зразок «Град», «Ураган» або «Смерч». На Херсонщині теж непросто: тут інфраструктура та житлові будівлі щодня зазнають важких бомбардувань, що вже призвели до численних втрат серед цивільних: лише 25 грудня загинуло щонайменше 15 людей і понад 55 були поранені. На сході України 25 грудня три ракети С-300 поцілили у промислове підприємство в Краматорську (фани путіна заявляють, що там ремонтували пускові установки M142 HIMARS і що дві такі установки було знищено, тож «від міфу про “Хаймарси” мало що зосталося») та ще до шести ракет влучили по Авдіївці.

Разом з тим, попри повітряну тривогу по всій Україні, яка 25 грудня тривала дві години, великої атаки балістичними та/чи крилатими ракетами не було. Але жодних сумнівів: російська оборонна промисловість «на всіх парах» клепає нові «Іскандери», «Калібри» та крилаті ракети, тому невдовзі слід чекати нового нападу (навздогад: 30 або 31 грудня, чи може, 1 січня, просто для прикладу).

Тим часом, ЗСУ продовжують завдавати глибоких ударів по російських позиціях. 24 грудня їхні установки M142 HIMARS обстріляли аеропорт Каховки (український Генштаб заявив про 150 загиблих росіян), 25 грудня було знищено чотири російських польових штаби, а 26 грудня — іще дев’ять. [Схоже, з «Хаймарсами» все добре, а от від російських штабів і справді мало що зосталося — перекл.]

Минулої ночі українці знову вдарили безпілотниками Ту-141/143 по авіабазі «енгельс», що біля саратова. Невдовзі «вишестоящі органи» в москві заявили, що збили один безпілотник неподалік від авіабази, приблизно о 1:35 за місцевим часом. Українці стверджують, що другий пристрій влучив по «центру управління», хоч би що це було. Зрештою «вишестоящі органи» визнали загибель 3–4 осіб; інші, цитуючи російські соцмережі, повідомляють, що було пошкоджено 5–7 літаків Ту-95, 17 осіб загинуло і 26 було поранено. Мушу визнати, мені важко в це повірити: ті літаки Ту-95М, які вціліли після попередньої атаки, ще тиждень тому було відведено на авіабазу «Українка» (амурська область).

Опубліковано короткий звіт ФСБ, у якому йдеться про вбивство «чотирьох українських диверсантів» у брянській області рф. Нібито вони були озброєні «вибухівкою американського виробництва» та «пістолетами-кулеметами SIG MPX». Діяльність такої групи могла б пояснити принаймні частину випадкових пожеж і нещасних випадків із курінням, що траплялися в рф протягом кількох останніх місяців. З іншого боку, як на мене, забагато «зроблено в США», тому ця історія скидається на звичайну путінську пропаганду…

БИТВА ЗА ДОНБАС

Хоч би що не відбувалося деінде, путін та суровікін не полишають потуг втримати ініціативу на Донбасі та зокрема в районі Бахмута й Авдіївки. Відповідно, минулого тижня у мережі з’являлись численні відео з російськими поїздами, що транспортують до України важке озброєння та ще більше особового складу.

Куп’янськ-Сватове… 21 грудня, сили у складі 92-гої механізованої, полка ім. Кастуся Калиновського, а також батальйонів «Омега» та «Хартія» прорвали російську лінію оборони та закріпилися у с. Підкуйчанськ [Сватівський р-н. – перекл.]. Це відносно незначне просування призвело до того, що росіяни миттю перекинули майже в повному складі 4-ту та 47-му танкові дивізії зі Сватового на лінію фронту, а також – як повідомляють – до евакуації їхнього місцевого штабу з цього містечка до Луганська. Однак, повідомлення, що українці заразом звільнили Кривошиївку та/або Коломийчиху виявилися неправдивими.

Кремінна… Далі на південь, у період з 21 по 26 грудня, українці провели атаку – на вістрі якої йшла 25-та повітряно-десантна – та перетнули трасу Р-66 у кількох місцях на відрізку між Площанкою та Житлівкою (це південніше Сватового та північніше Кремінної). Разом з тим, українці почали поширювати заяви, що “Кремінна частково наша”. Ну, вибачте: не так скоро. Наразі немає підтвердження, що українські війська просунулися до якихось інших сіл поблизу. Навпаки, ВСрф провели локальну контратаку десь в районі Кремінної, через що 95-та десантно-штурмова мусила знову ввести до бою окремі свої частини та завдати удару у відповідь.

Соледар… Минулого тижня, росіяни зробили все можливе, аби захопити Яковлівку та прорвати лінію, утримувану 10-тою гірсько-штурмовою бригадою. Від 24 грудня цей український підрозділ – за підтримки частин зі складу 17-тої танкової бригади – здійснив кілька локальних контратак та заявив про відновлення контролю над окремими позиціями. Однак, наскільки мені відомо, Яковлівку наразі повністю контролюють росіяни. Далі, вагнерівці йшли в атаку з Яковлівки на північні околиці Соледара у поєднанні з атаками з Нової Кам’янки та Бахмутського [на схід та південний схід від Соледара – перекл.].

Бахмут… В останній плюс-мінус тиждень росіяни залучили підкріплення у районі автозаправної станції на південь від Підгородного, а далі здійснили спробу прориву звідти вздовж траси М-03, у північно-західному напрямку, а також у бік північних околиць Бахмута. Жодного успіху не мали. Натомість, українці скористалися з можливості витіснити росіян зі східних околиць містечка – що дало згодом бійцям 54-тої механізованої привід знімати себе на відео на захопленій російській позиції. У південній частині ПВК вагнера та 58-ма мотострілецька бригада ВСрф знову дісталися південної частини Опитного, а їхній фан-клуб вже заявляє, ніби 59-та мотопіхотна бригада ЗСУ втратила 185 солдатів убитими та пораненими – здебільшого з їхнього угруповання самохідної артилерії, а також із розвідувальної роти. Тим часом, згідно звітів українського Генштабу, ВСрф та в’язні [в складі «вагнера» - ред.] втрачають на цій ділянці близько 400–600 військових – вбитими, пораненими тощо – кожнісінького дня. Судячи з отаких відео , або отаких тут годі дивуватися…

А ось погляд з того боку фронту (включно з підтвердженням застосування установок ТОС-1 у районі Бахмута): [термобаричні/вакуумні снаряди, котрими стріляють ТОС, заборонені міжнародними конвенціями – ред.]

Район Горлівки-Донецька… Минулий тиждень росіяни провели, атакуючи на майже всій протяжності цієї ділянки фронту – від Нью-Йорка на півночі, тоді у Новобахмутівці, Красногорівці, Кам’янці, Опитному та Водяному – і аж до Пісків та Невельського. Наскільки мені відомо, успіху вони не мали. Те саме можна сказати і про їхні атаки на Красногорівку, Побєду, Новомихайлівку, – і аж до району Вугледара.

В районі Вугледара–Павлівки бачимо, певно, хрестоматійний приклад некомпетентності путіна та суровікіна: спершу, вони дали тут перемолоти на порох відновлену 155-ту бригаду морської піхоти під час спроб захопити Павлівку – і лише тоді, кілька днів тому, таки відправили 36-ту мотострілецьку дивізію у наступ на Вугледар з південного сходу… Тож не варто дивуватися: останню добряче віддухопелили й вона зазнала відчутних втрат.

…і так: деякі російські медіа [прости-господи – перекл.] натякають, що до боїв уже скоро будуть залучені ОБТ Т-14 “Армата”… [ці розхвалені танки вже були на фронті – перший знищили під Харковом ще, здається, у травні – ред.]

Джерело

Оригінал тут

Переклад: Микола Ковальчук, Антон Шигімага, Антоніна Ящук

Редакція: Ростислав Семків

Оценка материала:

5.00 / 1
Том Купер. Війна в Україні 27 грудня 2022. Під час війни брешуть усі 5.00 5 1
Колонки / Колонки / Блоги
28.12.2022 731
Еще колонки: Колонки / Блоги