Про неї писав Довженко і малював Шевченко: на дні Каховського водосховища знайшли козацьку церкву

Про це пише Nikopolnews. Пише rbc.ua.

Що відомо про знахідку

Рештки Покровської Січової церкви виявили у селі Покровському, що неподалік від Нікополя.

70 років вода приховувала Покровську Січову церкву, яку "вбивали" аж двічі. Про неї писав Олександр Довженко, її відвідував і малював у свій час Тарас Шевченко.

Чому Покровська церква мала таке значення

У 1734-1775 роках на місці сучасного села Покровське існувала Нова Січ. Однією з окрас поселення була Соборна Січова церква Покрови Божої Матері.

4 червня 1775 року за наказом Катерини II Нова Січ була зруйнована, а Вольності Війська Запорозького анульовані. На місці Січі виникло село Покровське, а козацька церква не довго прожила після знищення Січі.

Покровська Січова церква була дуже пошкоджена та (нічого дивного) пограбована офіцерами-дворянами, солдатами і донськими козаками.

1794 року було наказано Покровську Січову церкву "запечатати". Тим часом почалося будівництво нової, вже кам'яної, а не дерев'яної церкви. Її закінчили 1798 року. Місцевим мешканцям таки вдалося врятувати дещо зі старої церкви і передати в нову.

Проіснувала кам'яна церква до 1954 року, коли була затоплена водами Каховського водосховища. Перед тим як зруйнувати і затопити церкву, представниками радянської влади було вивезено більшість реліквій з неї.

Але, як розповіла директорка музею села Покровське Лариса Садовська,дещо знову ж таки місцевим мешканцям вдалося зберегти. І зараз ці реліквії знаходяться у Покровському музеї. А саме: ключ від січової церкви, мінеї розп’яття, кухоль запорізьких козаків, козацькі люльки тощо.

Мешканець Нікопольщини показав відео, на якому рештки церкви і кладовище поруч:

Покровська церква у згадках відомих людей

Покровське завжди славилося своєю мальовничістю і гостинністю. Воно у всі часи привертало до себе увагу науковців, письменників, художників.

Тарас Шевченко відвідав Покровське у 1843 році. Про це свідчать і спогади його сучасників, і малюнки, що занотовував тут поет. Зокрема, Шевченко малював церкву Покрови.

У повному розумінні ця церква не була Січовою, Запорозькою, адже збудована вже після ліквідації Запорозької Січі - в 1798 році. Але дерев’яна дзвіниця дахом у два яруси з кованим залізним хрестом, що стояла поруч до середини XIX століття, дійсно була запорозькою.

До речі, кам’яними у церкви були тільки стіни, а верх та купол - дерев'яні. Тарас Шевченко, отже, міг бачити і малювати залишки старої козацької церкви.

Шевченко історично правдиво описував руйнування Нової Січі та пограбування Покровської Січової церкви. У поемі "Сліпий", написаній у 1845 році, Шевченко пише :

І розказують, і плачуть,
Як Січ руйнували,
Як москалі сребро, злато
І свічі забрали
У Покрови.
Як козаки
Вночі утікали.

Як з'ясувалося, саме про церкву у Покровському писав у 1954 році Олександр Довженко, коли розповідав про затоплення історичних місць новим тоді Каховським морем:

Останній спогад про церкву. Мені шістдесят років. З п’ятнадцяти літ не вірю у Бога і відтоді не був у церкві. Але у селі Покровському я пошкодував, що Бога нема. Мені страшенно захотілося, аби він з’явився хоча би на п’ять хвилин і, побачивши зруйнований негідниками пам’ятник давньої архітектури, споруджений на честь його Божої матері, покарав лютою смертю темних і підлих іуд, що скоїли цю мерзенну справу. Прощай, Покровське. Віри в неіснуючого Бога у тебе не зменшилося. Зменшилося краси.

Нагадаємо, що вночі, 6 червня, росіяни підірвали дамбу Каховської ГЕС, що призвело до затоплення десятків населених пунктів Херсонської та Миколаївської областей.

Раніше ми писали, що після підриву Каховської ГЕС на берег Чорного моря винесло близько 150 рідкісних мертвих тритонів.