“Звʼязок у прифронтовій зоні – це постійна та героїчна робота”, – Олег Ангеловський, директор Дніпропетровської філії АТ “Укртелеком”

Як це відбувається, розповідає Олег Ангеловський, директор Дніпропетровської філії АТ “Укртелеком”.

Олег Володимирович, розкажіть, з якими складнощами ви з командою зіштовхнулись на початку?

На початку повномасштабної війни головне завдання було – не втратити управління процесами. Багато людей тікали від війни, вивозили свої родини, зокрема, і наші співробітники. А попит на якісний зв'язок тільки зростав, причому не тільки від цивільного населення, а і від військових.

Потрібно було організовувати перепустки, супровід у комендантську годину,  переїзд блокпостів уночі. Зазвичай наших робітників супроводжувала Національна Гвардія. Вони довозили співробітників до місця, хлопці працювали, по завершенню робіт телефонували і їх вивозили.

Зараз це все вже рутинна робота, на яку не звертаєш уваги.

Як відбувалось відновлення в деокупованих населених пунктах, які були труднощі?

Перш ніж зайти в деокупований населений пункт, має відбутися комплекс заходів, які проводять військові. Тільки після цього можуть працювати звʼязківці та енергетики. На жаль, на початку мінерів не вистачало, тому що всі наші лінії звʼязку розташовані вздовж доріг, які були заміновані. ДСНС виділяли бригаду мінерів, які опрацьовували дану територію. І тільки після цього наші технічні спеціалісти йшли далі. Також відбувалась взаємодія з військовим керівництвом та адміністрацією міст, які допомагали зрозуміти, де зв’язок потрібен в першу чергу.

Ми робили вільний Wi-Fi для людей, які залишились після деокупації, щоб у них з’явився звʼязок. Зокрема, такі Wi-Fi зони було створено в Святогірську та Лимані – місті, у якому майже немає жодного цілого дому. Так люди могли спілкуватись зі своїми рідними. Адже на момент деокупації мобільний звʼязок працював нестабільно, а мобільний інтернет був тільки 2к (2 кілопікселі).

Які складнощі є зараз у роботі зв’язківців?

Важче за все працювати вздовж лінії фронту, на відстані, де можливі поточні обстріли. Було і таке, що наші  хлопці потрапляли під обстріл. Як приклад, роботи по відновленню ліній зв’язку біля Марганця, де до лінії фронту, через Дніпро 4-4.5 км.

Вже темніло. Попередньо зв'язалися з поліцією та отримали дозвіл на роботу. Хлопці приїхали на місце пошкодження і почули, що поруч літає ворожий розвідувальний дрон, тому змушені були сховатися в бліндажі на блокпосту. Перечекали. І вже потім, коли все затихло – натягнули намет, щоб не було відблисків, бо працювати треба з ліхтарями. І так в наметі працювали над відновленням звʼязку.

Чи було таке, що хтось постраждав?

Ми працюємо і живемо у прифронтовому регіоні. Не в одного працівника Укртелекому пошкоджена домівка. Більше того, у мене були підлеглі, які  загинули, на жаль.

У який спосіб ви забезпечуєте безпеку працівників під час обстрілів? Як відбувається робота команди в умовах близькості до лінії фронту?

Компанія забезпечила бронежилетами та касками працівників виїзних бригад, які працюють у прифронтовій зоні. З ними проводилось навчання на рівні ДСНС, адже вони точно мають розуміти алгоритм дій при небезпечних ситуаціях, обстрілах тощо.

Як ви оцінюєте поточний стан зв'язку в прифронтових регіонах, зокрема в Донецькій області?

Відновлення звʼязку в прифронтовій зоні – це постійна рутинна робота, яку ми проводимо у взаємодії з військовими, мінерами, військовою та міськими адміністраціями. Зв’язок на об’єктах першої необхідності ми відновлюємо в найкоротший час. Є бригади, які працюють цілодобово. Ми не заходимо ближче 4-5 кілометрів до лінії фронту, бо це ризик для життя наших співробітників. У таких населених пунктах ми змушені припиняти діяльність.

На світлині: Відновлення звʼязку в прифронтовій зоні – це постійна щоденна робота

Проте в тих регіонах Донецької області, які ми контролюємо, звʼязок працює на всі 100%! Ми відновлюємо мережу на деокупованих територіях і будуємо нові локації. Маленькі оператори показали себе не з кращої сторони. Десь власники поїхали за кордон. Десь вони просто не мають можливості відновити роботу в повному обсязі. Тому ми заходимо і надаємо людям звʼязок, в першу чергу – інтернет.

Яскравий тому приклад – Святогірськ. До війни ми майже не були там представлені. Зараз все місто користується виключно інтернетом від Укртелекому. Більше з операторів нікого немає. Військова адміністрація каже: «Потрібен інтернет для адміністрації, для військових, для людей». І ми працюємо над цим.

Чи є плани на впровадження нових технологій або розвиток існуючих, щоб покращити якість зв'язку в цих регіонах?

Для якісного та безперебійного зв’язку ми відмовляємося від міді та будуємо оптичні мережі. Дніпро стало першим містом в Україні, де не залишилося жодної мідної інфраструктури. Лише оптоволокно. Зараз закінчуємо такий самий проєкт в Кіровоградській області. Також на оптику переведено майже все Запоріжжя.

Розкажіть про плани на майбутнє?

В планах – нові підключення та будівництво. Це стосується і прифронтових регіонів. Зокрема, в Дружківці ми будемо робити повноцінну оптичну мережу. Розбудовуємо її і в Запорізькій, Донецькій, Кіровоградській та Дніпропетровській областях.

На світлині: Надаємо звʼязок!