Ганс Літтен проти Адольфа Гітлера: адвокат, що наважився кинути виклик диктаторові

У київському медіапросторі з’явилася історична публікація «Ганс Літтен vs Адольф Гітлер: Адвокат, який посадив Гітлера на лаву свідків», авторства відомого київського адвоката Олега Орестовича Закорчемного. Матеріал присвячено постаті Ганса Літтена — німецького юриста єврейського походження, який у 1931 році домігся виклику Адольфа Гітлера на допит у берлінському суді. Це був безпрецедентний випадок, коли майбутній диктатор опинився на лаві свідків і мусив відповідати під присягою. Стаття Закорчемного не лише відтворює драматичний перебіг процесу, а й окреслює ширший історичний контекст — від атмосфери Веймарської республіки до трагічної долі Літтена в нацистських концтаборах.

Цей процес міг стати точкою неповернення для нацистського руху. Хоча Літтену не вдалося остаточно зламати Гітлера, його перехресний допит виявив слабкість і агресивність політика, який у залі суду виглядав не як впевнений «фюрер», а як розгублений, загнаний у кут свідок. Саме на цьому наголошує автор статті, підкреслюючи, що сила права й мужність одного адвоката на мить поставили під сумнів майбутнє тоталітарної машини.

Суд у Берліні: три години, що могли змінити історію

8 травня 1931 року зал берлінського суду був переповнений. Під час процесу у справі про напад штурмовиків на робітників Гітлер уперше постав перед правовою системою не як обвинувач, а як свідок під присягою. Літтен, який виступав як приватний обвинувач, взяв на себе ризик поставити майбутньому диктаторові прямі й незручні запитання.

Його тактика була холодно-раціональною: він цитував промови та статті Йозефа Геббельса, нагадував про факти насильства СА, змушував Гітлера пояснювати суперечності між «легальним курсом партії» та її реальними діями. Для фюрера це стало принизливим випробуванням: свідки згадували, як він втрачав самовладання, кричав, червонів, плутався у відповідях.

Газети ліберального спрямування відзначали, що Гітлер вийшов із зали блідий і тремтячий. На кілька тижнів у суспільстві ширилося відчуття, що нацисти втратили ореол невразливості.

Резонанс у пресі та політиці

Стаття Олега Закорчемного підкреслює, що цей процес став предметом гострої дискусії у німецькому суспільстві. Ліві видання називали Літтена героєм, а нацистські газети таврували його як «захисника комуністів». Сам Гітлер, який ледве уникнув обвинувачення у лжесвідченні, плекав особисту ненависть до адвоката. Згодом він категорично заборонив згадувати ім’я Літтена у своїй присутності.

Втім, для самого Літтена це була не разова акція. Він послідовно продовжував братися за справи проти нацистів, навіть коли ті дедалі більше зміцнювали владу. Його принциповість та готовність ризикувати власною кар’єрою й життям вирізняли його серед колег і робили небезпечним супротивником для тоталітарного руху.

Помста режиму

Коли 30 січня 1933 року Гітлер став канцлером, а вже за кілька тижнів згорів Рейхстаг, настав час розправи. У ніч 28 лютого 1933 року Літтена заарештували просто в ліжку. Це був особистий наказ згори: адвокат, який змусив диктатора присягати й виправдовуватися, мав зникнути з публічного простору.

Подальша доля Літтена стала символом безжальності нацистського апарату. П’ять років він провів у в’язницях та концтаборах — від Шпандау і Заксенгаузена до Дахау. Його неодноразово катували, мордували допитами, змушували до каторжної праці. Свідки згадували, що вже у перші місяці він був настільки побитий, що його не випускали з бараку, аби інші в’язні не бачили закривавленого обличчя.

Кінець, який став протестом

5 лютого 1938 року у концтаборі Дахау Ганса Літтена знайшли повішеним у табірному туалеті. Йому було лише 34 роки. За свідченнями співв’язнів, він відчував страх перед черговими тортурами, боявся, що вже не витримає наступних допитів. Мати отримала коротку прощальну записку сина — останній жест людини, яка не зрадила власних принципів.

Його смерть сколихнула емігрантські й правозахисні кола Європи. Британська та французька преса публікувала некрологи, а відомі юристи закликали зберегти пам’ять про нього. Символічною стала фраза його матері: «Першими жертвами Гітлера були німці».

Урок для сучасності

Закорчемний у своїй статті на порталі  ІНФО ТРЕНД УКРАЇНА наголошує: історія Літтена — це не лише епізод з минулого. Це нагадування про те, наскільки крихким може бути право, якщо суспільство дозволяє диктаторові підкорити державні інститути. Літтен довів, що навіть один адвокат може поставити під сумнів риторику тирана, але й що ціна опору може бути надзвичайно високою.

Сьогодні його ім’я вшановують у Берліні, де є Будинок адвокатів і вулиця, що носять його ім’я. Вручається також премія Ганса Літтена за заслуги у захисті прав людини. Але справжній пам’ятник — це його приклад для наступних поколінь: навіть тоді, коли здається, що право безсиле, знаходяться люди, готові відстоювати його до кінця.