Банківська таємниця: як Земельний банк допоможе скупити чорноземи обраним

Попри подовження мораторію на продаж сільгоспземлі аж до 2016 року, є велика ймовірність, що продавати її зможуть уже з другої половини 2013-го. При цьому купівля-продаж чорноземів здійснюватиметься переважно через створений Кабміном і підконтрольний НБУ Державний земельний банк. Останньому спочатку перейде вся сільгоспземля державної власності. Згодом Зембанк акумулює й розпайовані наділи. Очікується, що банк видаватиме дешеві кредити аграріям. Але за умов гострого дефіциту кредитних коштів, очевидно, допомогу отримуватимуть вибірково. Світовий досвід показує, що такі фінінституції несуть у собі великий ризик банкрутства. Крім того, в українських реаліях не можна виключати, що поки що 100% державний банк, який сконцентрував у своїй власності величезний масив чорноземів, з часом не перейде у приватні потрібні руки.

Про людське око

20 листопада депутати з другого разу проголосували за зміни до Земельного кодексу і подовжили мораторій на продаж земель сільськогосподарського призначення до 2016 року. Причому спочатку законопроект містив норму, відповідно до якої мораторій автоматично припиняється з моменту набуття чинності законом про обіг сільгоспземель. Цю норму вилучили та зобов'язали уряд підготувати відповідний законопроект до 1 січня 2013 року. Втім, Держземагентство в цьому питанні квапити не варто. Робота над законопроектом «Про оборот земель сільгосппризначення» давно кипить. Документ має замінити собою прийнятий у першому читанні у грудні 2011 року проект закону «Про ринок землі». Його планувалося прийняти в цілому вже в лютому 2012-го. Тоді не зважилися. Пізніше — стартувала передвиборна кампанія. І ось тепер земельне відомство обіцяє представити на суд парламенту щось нове, прогресивніше. Голова Держземагентства Сергій Тимченко поки що не розкриває деталей законопроекту. Але очікує, що закон приймуть на першій сесії нового парламенту. І запрацювати ринок землі міг би з ІІ півріччя 2013 року. Член ради Земельної асоціації України Андрій Мартин прогнозує, що закон приймуть уже в лютому-березні, після свят.

Однак начебто подовжено мораторій на продаж землі? І жодної прив'язки до прийняття профільного закону немає. Можна припустити, що це не стане великою проблемою для лобістів земельної реформи. До законодавства завжди можна внести зміни. Навіть за допомогою окремої норми закону про оборот земель. Адже якщо знайдуться голоси за такий закон, очевидно, їх не забракне й для зняття мораторію. Підтвердженням такого сценарію може слугувати активна робота уряду над створенням Державного земельного банку. Йому мають відійти всі державні сільськогосподарські землі. Основною функцією нової фінустанови анонсується кредитування аграріїв під заставу землі за зниженими ставками. А експерти наголошують, що без запро­вадження ринку землі такий банк працювати не зможе. Адже як брати в заставу землю, яку потім не вдасться продати? Можна припустити, що Зембанку створять якісь ексклюзивні умови, мовляв, заставне майно (землю) на свою користь відчужувати можна, а третім особам продавати не можна. Але така схема вбачається доволі громіздкою. Набагато легше просто скасувати мораторій.

Курс на Азію

Ще 7 липня 2012 року Кабмін своєю постановою створив ПАТ «Державний земельний банк», а 25 липня — затвердив його статут. 6 вересня парламент прийняв зміни до Земельного кодексу, відповідно до яких із 1 січня 2013 року Кабмін передає землі сільгосппризначення державної власності до статутного капіталу нового банку. 18 вересня ВР проголосувала зміни до закону «Про банки і банківську діяльність», якими встановила, що Зембанк має право здійснювати операції із земельними ділянками, а НБУ визначає особливості видачі банку ліцензії, здійснює кон­троль над ним. 26 листопада уряд видав постанову, відповідно до якої банк має розмістити й випустити 120 млн шт. простих іменних акцій номінальною вартістю 1 грн кожна із 1 по 28 грудня.

Завважмо, що забракованим законопроектом «Про ринок земель» пропонувалося створити замість Зембанку Державну спецустанову з управління землями держвласності, що виглядає логічнішим. А ось створення управителя державною землею у вигляді банку, щонайменше, суперечить ст. 13 Конституції.

Вона говорить, що земля належить народу України, від чийого імені права власника здійснюють органи державної влади та органи місцевого самоврядування. У даному ж випадку виходить, що права народу на землю передаються не держоргану, а якомусь суб'єктові господарювання. «З моменту передачі державних земель банку вони стануть приватною власністю публічного акціонерного товариства», — наголошує член ради Земельної Асоціації України Андрій Мартин.

Утриматися від поспішних рішень про створення нових фінустанов, зокрема таких, як земельний банк, закликав український уряд МВФ. «Міжнародний досвід показує, що результати діяльності таких установ неефективні, при цьому вони дорого обходяться», — зазначає постійний представник Фонду в Україні Макс Альєр. У розвинених країнах саме спеціальні державні агентства, а не фінансові установи регулюють земельний ринок. Партнер ЮФ «Губенко та партнери» Олексій Яценко запевняє, що в європейських країнах існують різні державні установи, що здійснюють повноваження з управління земельними ресурсами. Але практики створення державних земельних банків немає. Приклади можна знайти в Азії. Так, Земельний банк створили 1963 року на Філіппінах. Він, як і його український аналог, на 100% належить уряду й покликаний обслуговувати в першу чергу аграрний сектор. Філіппінський земельний банк відіграв істотну роль у проведенні земельної реформи, скуповуючи масиви сільськогосподарських угідь із метою їх розподілу й подальшого перепродажу дрібним землевласникам. «Здається, що у світлі наших традицій і географічного положення країни логічніше було б орієнтуватися на європейський досвід. Але наші законодавці, очевидно, обрали азіатський підхід», — робить висновок Олексій Яценко.

За дешеві кредити заплатять самі аграрії

Під який відсоток новий банк кредитуватиме аграріїв, поки що невідомо. «Земельний банк вправі самостійно встановлювати відсоткові ставки. При цьому контроль над ним здійснює Нацбанк, який для цього розробляє особливі нормативно-правові акти», — запевняє юрист ЮФ «Лексфор» Ксенія Забродська. Поки що передбачається, що ставка може становити близько 10%. Великою загадкою залишається, звідки банк братиме гроші. Внесені до статутного капіталу 120 млн грн — мінімум для створення банку відповідно до законодавства. Цих грошей вистачить хіба що на придбання меблів і канцтоварів для працівників установи.

Експерти розглядають різні варіанти вирішення цієї проблеми, але визнають, що всі вони сумнівні. Зокрема, банк може залучити кошти шляхом випуску іпотечних облігацій. Але є великі сумніви, що вони будуть популярними серед інвесторів, з огляду на обмеження на продаж землі (навіть після зняття мораторію передбачається дозволити продавати землю винятково фізособам-українцям, не більш ніж 100 га в одні руки). Розглядається можливість залучення зовнішніх кредитів. Та інвестиційний клімат в Україні на такому рівні, що навряд чи хтось погодиться позичити їй якусь істотну суму, навіть під держгарантії. Не варто розглядати й такі міжнародні інститути як ЄБРР, Світовий банк тощо, оскільки вони негативно ставляться до самої ідеї створення земельних банків.

Очевидно, кошти доведеться черпати з внутрішніх резервів. Одним із них може бути залучення депозитів юр- і фізосіб. Але тут багато не заробиш. Можна здавати в оренду передану банку державну землю. Та вона й без того в користуванні державних агропідприємств або передана в оренду іншим особам. До того ж, зауважує Ксенія Забродська, відповідно до статуту Держзембанку, він має право надавати фінансові та низку інших послуг. Але здавати в оренду землю не має права. Можна наповнити банк за рахунок продажу відданої банку землі. Втім, тут виникають ті самі проблеми, що й з орендою.

Реальнішою виглядає спроба вирішити питання шляхом збільшення статутного капіталу банку за рахунок держбюджету або за допомогою рефінансування НБУ. Але поки що в скарбниці грошей немає. Відповідно до держбюджету­2013, на реалізацію земельної реформи виділено 221,77 млн грн, з яких лише 118,83 млн грн — на проведення інвентаризації сільгоспземель держвласності. Втім, де шукатимуть гроші — відомо. У Держземагентстві вже вирішили істотно збільшити земельний податок. Сергій Тимченко зауважив, що сьогодні цей податок у середньому по Україні становить до 20 грн за 1 га на рік, а це мало. До того ж, багато підприємців в АПК працюють на єдиному податку, тож узагалі нічого не платять. Якщо ж підвищити ставку податку з 0,01% вартості 1 га до 1% і збільшити нормативно-грошову оцінку землі, це принесе до місцевих бюджетів мільярди гривень, які в підсумку можуть перекочувати до нового банку.

Таємне та явне

За підрахунками президента Української академії аграрних наук Миколи Безуглого, Держзембанк у перший рік роботи повинен мати в обігу близько 15 млрд грн. Протягом трьох років планується вийти на 50 млрд грн, а за п'ять років — 100 млрд грн. Водночас, повний дефіцит тільки оборотних кош­тів для АПК на рік сьогодні становить 122 млрд грн. Тож принаймні у перші роки отримати дешевий кредит зможе далеко не кожен. Крім того, варто додати, що Зембанк усе ж таки є звичайною фінустановою. «Тобто дешеві кредити можуть видавати не тільки аграріям», — запевняє Ксенія Забродська. Залишається лише сподіватися, що банк розпоряджатиметься коштами сумлінно. «В Україні є досвід дуже аграрного банку «Україна». Закінчив він погано», — нагадав Андрій Мартин.

З іншого боку, Зембанк стане фактично монополістом на ринку землі. І навіть якщо народні депутати не підтримають норму про пріоритетне право банку на викуп чорноземів (як передбачалося для земельного агентства), він все одно диктуватиме умови купівлі-продажу, ціну на землю тощо. А тут чимале поле для зловживань. Крім того, поки що незрозуміло, на яких умовах і кому банк зможе згодом продавати землю. Можна припустити, що найбільш ласі шматки в підсумку дістануться наближеним до влади агрохолдингам.

Але головний ризик в іншому. Поки, відповідно до закону, Держзембанк є повністю державним, а його приватизацію заборонено. Однак у майбутньому може статися, що він опиниться на межі банкрутства (це цілком імовірно, зокрема з огляду на досвід створення таких інститутів в інших країнах), з усіма подальшими наслідками. Крім того, аж ніяк не виключено, що в майбутньому банк не поповнить список об'єктів, що підлягають приватизації. І хтось вдало придбає фінустанову з активами — консолідованими у величезному масштабі чорноземами. «Поки що 100% акцій банку належать державі, але в нас усе можливо», — зауважив Андрій Мартин.