Ельф 80-го рівня: тест-драйв кросовера Infiniti FX

У нас на тест-драйві Infiniti FX, і я закладаюся, що це найкрасивіше поєднання кросовера та спортивного купе, яке будь-коли сходило з конвеєра.

Гаразд, парі вдасться виграти не в кожного. Краса відносна, про смаки не сперечаються, X6, Cayenne, бла-бла-бла. До того ж від автомобіля, який виглядає прокачаним, мов ельф 80-го рівня, очікуєш щонайменше опції телепортації. А від кросовера таких розмірів очікуєш принаймні величезного багажника. За обома пунктами облом, і ось вже трохи хочеться сперечатися. Але будьмо реалістами. Це ж не скидає FX із п’єдесталу, на якому золотавими флюорисцентними літерами викарбувано: «Дуже. Крута. Тачка».

Для початку, мабуть, слід сказати про ключові споживчі характеристики тестованого. Перше. Машина привертає увагу. Друге. Машина до біса сильно привертає увагу; завжди слід бути готовим до проявів оточуючими захвату аж до цвяхом на капоті. Якщо ви не готові, уникайте придбання цього автомобіля. Третє. У FX є низка інших цікавих особливостей, до яких ми після викладеного вище нарешті можемо перейти. Отже.

Останній рестайлінг змінив радіаторну решітку (о, як я люблю цю фразу! У ній половина чарівності сучасного автопрому!) і ще кілька дрібниць зовні, але, що набагато важливіше, приніс із собою новий дизельний двигун, який і встановлений на тестованому автомобілі. Дизельний V6 — молодший у сім’ї, у нього є бензинові шестициліндровий і восьмициліндровий брати. Брак потужності дизель компенсує значною перевагою у крутильному моменті. Це означає, якщо говорити простою мовою, що FX30d сповнений нестримного ентузіазму зі старту та майже по всьому діапазону виконуваних маневрів до швидкості десь 140 км/год, а далі втрачає інтерес до подій і продовжує сходження до своїх вершин із динамікою альпініста.

Дизель дає ледь відчутну вібрацію на холостих обертах, а розкрутившись, — що цікаво! — видає ненав’язливі, але вельми спортивні обертони, які не поступаються звучанню бензинової «шістки». Так налаштований звук вихлопної системи. Якось Джеремі Кларксон сказав, що рокіт налаштованого вихлопу (що приховує натуральний звук двигуна) звучить фальшиво, як стогін повії, але в цьому ж ще годі розібратися.

Характеристики Infiniti FX

Головна особливість дизельного двигуна в рядку «витрата». FX30d споживає на третину менше пального, ніж FX37, і розплата за це — відсутні порівняно з FX37 100 «коней», про які згадаєш після 140 км/год. Раніше навряд чи. У FX семиступенева автоматична трансмісія з адаптивним перемиканням передач і системою, що допомагає швидше та чіткіше переходити на знижену передачу. Загалом, весь потенціал двигуна під рукою. Точніше, під ногою. Правою. Під нею ж ресурс спортивної системи гальмування: чотири провітрювані диски, опозитні скоби, EBD та електронний розрахунок гальмування для мінімізації гальмівного шляху.

Чи можна на FX поганяти? Так (вимовляється тихо, вагомо; у разі FX50 супроводити стримано-зарозумілою посмішкою). Коли дорожні умови дозволяють, в автомобіля підключений лише задній міст, і машина поводиться з відтінками чогось, що можна назвати зачатками задньопривідного характеру. Якщо відключити електроніку, повороти можна проходити з ефектними хлистами коротких заносів. Але взагалі автомобіль дуже трепетно ставиться до спроб зірватися із траєкторії, чіпляючись за дорогу до останнього, мов бойовий тарган. Крім просунутого (набагато більше підходящого для шосе, ніж для бездоріжжя) повного приводу, FX у комплектації Sport озброєний системою безперервного управління демпфуванням, яка керує індивідуально кожним амортизатором. Підвіска має два режими налаштувань: Auto та Sport. (FX50 має ще систему підрулювання задньої осі, здатну доповертанням задніх коліс досягати швидкісної маневреності, якій позаздрять інші спортивні купе.) Але несподівано чітко зрізати кут FX може й без Active Rear Steer — так уже він влаштований: занижений центр ваги, розподіл ваги, повний привід тощо.

Випробування драйвом — важливий, але не єдиний компонент страви під назвою FX. Основною його складовою, як ми вже двічі зазначили, є вау-ефект, який автомобіль справляє майже скрізь, де з’являється, просять його про це чи ні. Але є й інші. Наприклад, у салоні зроблено спробу відтворити атмосферу едемського саду для VIP-клієнтів, як її собі уявляє сучасна медицина. Повітря тут іонізоване та ретельно очищене від алергенів за допомогою фільтра, волокна якого просякнуто поліфенолами винограду. Сидіння вентилюються (ну, або підігріваються, якщо справа відбувається взимку). Втім, це так, легкі штрихи до привабливого портрету скромної буржуазії для тих, кого вже не збуджують різні intelligent-key, сервоприводи сидінь та інше дистанційне керування дверима багажника. Дрібниці, джентльменський набір преміум-класу.

Завважмо, що Infiniti FX має оглядовість імператорського паланкіна. Огляд усього, що відбувається перед тобою на дорозі, чудовий. У темний час цьому сприяють біксенонові фари з датчиками дощу й світла, які йдуть за поворотом коліс. Але варто тобі подивитися вниз, і все, що ти бачиш, це м’язисті спини рабів. Тобто горби капота. Назад дивитися й поготів можна лише власникам третього ока. Дякувати Богові, воно тепер доступне для всіх охочих, хоч і не в базовій комплектації. Йдеться про систему кругового огляду Bird view, що формує чітке об’ємне уявлення про простір, у якому автомобіль маневрує при паркуванні. З іншої корисної побутової езотерики слід зазначити інтелектуальну систему адаптивного круїз-контролю з лазерним далекоміром і покриття Anti Scratch Paint, що відновлює блиск під впливом тепла та самоусуває дрібні подряпини.

Ось. Якщо коротко, то все. Підсумуємо.

Звісно, вторинні ознаки спортивної агресії в зовнішності цього Infiniti зашкалюють: величезні колеса, аеродинамічні зябра-дифузори, довгий капот, нижня частина кузова збільшеної ваги, велика колісна база. Так одягаються для дуже крутих вечірок із ревінням моторів і драгрейсом опівночі. Infiniti FX легко проходить туди фейс-контроль. А те, що під зовнішністю татуйованого атлета на стероїдах до клубу монстрів прийшов відмінник, ловелас і до того ж, у разі FX30d, вегетаріанець, — кому яке діло? Чи не так?