Кабмін вбивають по-королевськи: як довго ще проживе уряд Миколи Азарова

Міністр vs парламент

Підстави говорити про хитке становище Кабміну та окремих його міністрів з’явилися кілька тижнів тому, коли в парламент на «годину запитань до уряду» завітали міністри. Якщо прем'єр Микола Азаров щосили тримався й намагався не відповідати на шпильки депутатів-опозиціонерів у дусі «дапашліви», то міністр соцполітики Наталія Королевська вирішила не церемонитися з екс-колегами у парламенті. На звинувачення її відомства у зриві поставок гуманітарної допомоги Королевська, підвищивши голос, накинулася на депутатів із звинуваченнями у відповідь: «Не дочекається 85-річний пенсіонер червоного кабріолета Audi... У кишенях деяких можновладців і народних депутатів, може, і є гуманітарна катастрофа, бо не надходять контрабандні вантажі до України. Діє програма «Контрабанда Стоп». Ми мусили вжити шокових заходів, щоб зупинити цей потік!».

Попри те, що у словах Королевської була частка правди, образливим тон відповіді міністра визнали не лише опозиціонери, а й навіть представники влади. Зокрема, регіоналка Ганна Герман попросила прем'єра більше не брати із собою до Ради Королевську. «Ви, будь ласка, нам Королевську більше сюди не приводьте, бо, Миколо Яновичу, такий тон розмови, який пані міністр собі дозволяє в залі з депутатами і з народом, замість того, щоб приносити користь, налагоджувати діалог суспільства та уряду, спрацьовує у зворотному напрямку».

За кілька днів Кабмін знову опинився в епіцентрі скандалу — з чергового засідання уряду за вказівкою прем'єра видалили народного депутата «за погану поведінку».

Азарова «зливають» свої?

Екс-заступник міністра соцполітики, а нині — депутат-ударівець Павло Розенко пустив чутку, що скандал із міністром у Раді виник невипадково. «Азарова почали активно «зливати», причому свої ж. Але роблять це руками Королевської». Невипадково приблизно в цей самий час авторитетні «регіонали» — мер Донецька Олександр Лук'янченко та «хазяїн» шахти ім. Засядька нардеп Юхим Звягільський — висловили обурення з приводу бюджетного самоуправства, міністерського волюнтаризму, а також перегинів у реформуванні.

У розмові з Контрактами Павло Розенко зазначив, що за прорахунки роботи тих або інших міністрів несе відповідальність безпосередньо голова Кабміну. І нагадав, що на рахунку в одного лише міністерства Королевської — не лише скандал у Раді, спровокований затримкою поставок гуманітарної допомоги в Україну. До «гріхів» її міністерства можна віднести й нарощування боргів за зарплатами (за два місяці — на 25%), і несвоєчасне введення нової єдиної тарифної сітки для бюджетників.

Інтрига, на його думку, полягає зараз лише в тому, чи «доб'є» Королевська Азарова, чи він зіграє на випередження і відправить її у відставку сам.

Звісно, ні для кого не є секретом, що всередині самої ПР дуже неоднозначна ситуація. І охочих зайняти крісло Азарова — доволі багато (зокрема серед близького оточення президента). Та й проект постанови про відставку Кабміну Азарова вже зареєстровано у Раді. Але поки що опозиція видає бажане за дійсне, вважає голова Центру прикладних політичних досліджень «Пента» Володимир Фесенко. На його думку, президент не готовий відправити Азарова у відставку з багатьох причин. І проголосувати за це в Раді він теж не дозволить. «По-перше, голосів немає. По-друге, якби влада допустила відставку прем'єра й уряду через парламент, вона показала би свою слабкість», — вважає Володимир Фесенко.

Крім того, на думку політолога, Микола Янович зараз має добру репутацію у президента: він є еталоном стабільності і виступає в ролі хранителя балансу в уряді між різними групами впливу. «Не було б Азарова, то, скажімо, Ставицький (міністр енергетики та вугільної промисловості — ред.) і Бойко (віце-прем’єр — ред.) непросто знаходили б спільну мову. Адже вони обидва виконують роль провідників енергетичної політики в різних формах. А координацію забезпечує саме Азаров», — вважає Володимир Фесенко.

Арбузов не дозрів

З іншого боку, зазначає політолог, перший віце-прем'єр Сергій Арбузов ще не набив руку для того, щоб очолити уряд, і він сам це розуміє. З цієї причини, як стверджують джерела, в уряді зараз тимчасово встановився дуумвірат, тобто два центри впливу. Прем'єр і його перший заступник поділили сфери впливу і налагодили конструктивний діалог. «Схожа модель, до речі, була в 2010 році. Тоді теж Андрій Клюєв, як перший віце-прем'єр, відігравав дуже велику роль», — нагадує Фесенко.

Уже не вірить у швидку відставку Азарова і голова соціологічної служби «Український барометр» Віктор Небоженко, який ще три-чотири місяці тому схилявся до версії, що цього літа Кабмін знову зміниться. «Ми всі були впевнені в цьому! — зізнається експерт. — Але зараз ми бачимо іншу ситуацію. Виступи Арбузова показали, що він ще не готовий очолити Кабмін. Він поки ще надто провінційний і дуже залежний від «родоплемінних» зв'язків. Він не публічний, йому важко говорити. Азаров уже багато років у політиці, він відверто знущається над громадською думкою. А Арбузов ще не знайшов своєї ролі», — говорить Віктор Небоженко.

«Навіть ось ця дискусія навколо ідеї фінансової поліції показала, що з просуванням ідей Арбузова є внутрішні проблеми», — додає Володимир Фесенко.

Так чи інакше, але за призначення Арбузова на прем'єрську посаду в парламенті поки що й голосів немає. Для забезпечення позитивного голосування регіоналам потрібно буде домовлятися із комуністами, які навряд чи захочуть голосувати за прем'єра-младореформатора, людину президента, хоч би що говорили про їхню безпринципність.

Послідовниця Тігіпка

А що ж усе-таки буде з Королевською? Політологи списують її скандальний виступ у Раді радше на молодість, емоційність і недосвідченість, ніж на бажання підставити Азарова. Хоча й не виключають, що принагідно її поведінка може стати приводом для відставки як її, так і прем'єра.

«Весь Кабмін умовно поділений на три частини: перша — «старі» на чолі з Азаровим, друга — люди з оточення Ахметова, третя — люди, що належать до «Сім’ї» (Президента — ред.). До останніх відносять Сергія Арбузова. Звісно, Арбузова, який спить і бачить себе прем'єр-міністром, Королевська на посту міністра абсолютно не влаштовує. Тим більше вона представляє ахметовську групу, що дуже не подобається групі «Сім'я». Тож він зацікавлений, щоб Королевська пішла разом з Азаровим», — запевняє Віктор Небоженко.

Попри те, що Королевська обіймає посаду голови найгрошовитішого міністерства (на Мінсоцполітики в цьому році з бюджету виділено рекордну суму — 88 млрд грн, для порівняння: на Мінфін — 37 млрд грн, на МВС — 16 млрд грн, на МЗС — 1, 1 млрд грн), робота на цій посаді вже багато років вважається непрестижною. «Хоча там багато заробляють, там багато кримінальних соціальних фондів, за якими плаче прокуратура. Посада ця непрестижна, позаяк соціальна політика в нас у загоні. Тому будь-якому міністрові — чи це елегантна Королевська, чи Тігіпко із біцепсами — працювати там важко», — зазначає Віктор Небоженко.

Подальшу долю Королевської почасти можна порівняти з долею Тігіпка. Хоча в них були й різні завдання: Тігіпко прийшов для того, щоб взяти на себе весь негатив від непопулярних реформ. А Королевська, за неофіційною версією, — для того, щоб представляти інтереси Ріната Ахметова. «Вона не хотіла бути в тіні, як і Тігіпко, не хотіла бути в опозиції, — зазначає Фесенко. — А ось стати членом уряду, членом нової команди — це їй імпонувало. Щодо негативів — тут слід думати, як їх мінімізувати. До часу їй це вдавалося. А те, що сталося в парламенті, — з одного боку, нервовоемоційний, а з іншого — політичний зрив. Ну, трошки по-жіночому це виглядало. Пам'ятаєте сльози Литвина? І в Юлі навіть бували зриви. Що вже казати про такого молодого політика, як Королевська...».

Фото UF