Торг завжди доречний: правила ощадливого виїзного шопингу на Сході

Гуанчжоу (він же Кантон) — столиця провінції Гуандун, де розташовано виробничі потужності найбільших європейських аксесуарних домів. Там же перебуває безліч незалежних фабрик, які отримують замовлення на виготовлення текстилю та шкіряної галантереї від власників розкручених західних fashion-компаній. Місцевий споживчий роздріб рясніє дешевими, але дуже якісними копіями останніх моделей брендових аксесуарів та одягу із логотипами й без. Кантон — один із найбільших центрів тяжіння шопинг-туризму у Східній Азії. Більш популярні серед любителів робити покупки на сході, мабуть, лише Пекін і Гонконг. Як зазначають організатори шопинг-турів із російськомовним супроводом, росіяни їдуть до Кантона, та й узагалі до Китаю, набагато охочіше, ніж українці, і придбань із таких поїздок привозять зазвичай більше.

Робота над помилками

Вирушивши за обновками до Піднебесної, більшість наших співвітчизників роблять одну загальну помилку, яку важко пояснити, — ідуть до місцевих фірмових магазинів відомих західних ТМ й одразу розчаровуються. На відміну від українських, російських, польських, єгипетських, турецьких, арабських і навіть американських брендових магазинів, китайські контрафактної продукції не тримають принципово. Більшість цих торговельних точок відкривали не за франшизою, а за безпосередньої фінансової участі західної компанії-поста­чальника. Якщо в Європі або США можна було б очікувати зниження цін з боку виробника, то у Піднебесній це малоймовірно. На сьогодні Китай — один із найбільших у світі споживачів предметів розкоші. Багато європейських домів мод пережили недавню економічну кризу переважно завдяки регулярним поставкам до Східної Азії взагалі і до Китаю зокрема. При колосальному платоспроможному попиті про здешевлення годі й говорити.

Аж ніяк не кожному слов'янському споживачеві сподобається асортимент оригінальних брендових товарів, які завозять до Китаю. Більшість світових ТМ мають особливі лінії, розроблені для азіатських ринків із урахуванням специфіки ментальності, культурного середовища та кліматичних особливостей. Ці азіатські пропозиції істотно відрізняються від того, що заведено носити в наших широтах.

Торговельні точки, які не пов'язані із власниками західних брендів, – геть інша справа. Вони найчастіше дозволяють собі працювати із контрафактом або принаймні з копіями no logo. Причому копіюють не лише лінії, орієнтовані на азіатські ринки, а майже все, що шиють у Китаї. Причому іноді якість копії буває такою високою, що не кожен фахівець відрізнить її від оригіналу. Ключове слово тут — «іноді». Прогалини в системі первинного контролю якості — зворотний бік величезного обсягу виробництва китайських швейних і взуттєвих фабрик. Надто вже багато одиниць товару проходить через фабричні пропуск­ники за одну зміну. Власники західних брендів встановлюють додаткові «фільтри якості». Продавці контрафакту цього зазвичай не роблять. Тож купувати копію доцільно тільки в тому разі, якщо ви справді знаєтеся на купованому товарі — можете на око оцінити строчку, на дотик — якість обробки шкіри тощо.

Ще одна поширена груба помилка українських foreign shoppers у Китаї полягає в тому, що вони зосереджуються на гонитві за дешевими копіями продукції модних марок, не приділяючи уваги власне китайським ТМ. У тому ж Гуанчжоу можна придбати чудовий натуральний шовк за смішними для нашого ринку цінами. У місцевих торговельних точках, не орієнтованих на туристів, шовкова сукня вартістю кілька доларів — звичайна справа. Велика ймовірність того, що для покупця-іноземця торговець збільшить ціну. Та навіть ця завищена ціна буде набагато нижчою, ніж та, за якою аналогічний товар міг би продаватися в українських магазинах. Тим, хто зацікавлений у придбанні тканини, варто замовити для себе екскурсію на якусь велику швейну фабрику. Організатори шопинг-турів зазвичай влаштовують подібні походи за невелику додаткову плату. При таких підприємствах завжди працюють магазини. Там, серед іншого, продаються відрізи тканини й фурнітура, що залишилися невикористаними при пошитті дизайнерського одягу й аксесуарів. За певного фарту можна за символічну ціну придбати тканину, з якою працює, наприклад, Gucci або Dolce & Gabbana у кількості, достатній для пошиття спідниці, блузи або навіть сукні, ґудзики з натуральної кістки або бамбука, дизайнерське мереживо й тасьму.

Тактика золотошукача

Якщо говорити про прикраси, Далекий Схід — рай для любителів біжутерії. Вибір тут найбагатший, а ціни надзвичайно низькі. Так, наприклад, трендовий багатошаровий браслет-змійка, що в європейському магазині Accessorize коштує $15–20 (залежно від країни та міста), у Китаї або Кореї без будь-яких зусиль можна придбати за $2, а якщо цілеспрямовано шукати подешевше — то за $0,05, а то й менше. Тим же, хто біжутерії не визнає й носить лише коштовності, слід їхати не на Далекий, а на Близький Схід — найкращий регіон для покупки ювелірних виробів, особливо якщо вас цікавить ексклюзив. Одразу зробимо застереження — брендоманам тут робити нема чого. Chapard, Bvlgari, Boucheron тощо тут дорожчі, ніж у Європі. Натомість у якійсь непоказній ювелірній крамниці, розташованій неподалік від центрального ринку, між господарським магазином і розкладками продавців дешевих солодощів, часом можна знайти дивовижної краси речі за ціною від $100 до $2000. Причому категорія від $1000 і дорожче передбачає 100% ручної роботи, два-три великі та сім-вісім маленьких брильянтів і чисте золото. Шукати такі скарби слід подалі від дорогих туристичних готелів і ближче до житлових районів. Знайшовши багатообіцяючу крамницю, не обмежуйтеся вивченням вітрин — обов'язково зверніться до продавця. Через важко з'ясовні для західного покупця причини ані перські, ані єгипетські, ані ізраїльські, ані навіть турецькі ювеліри не виставляють свої найкращі роботи на загальний огляд. Їх тримають у сейфах і показують лише особливо зацікавленим клієнтам.

Поспілкуватися з людиною, яка стоїть за прилавком у класичній східній ювелірній крамниці, треба ще й тому, що, швидше за все, це або господар торговельної точки, або хтось із членів його сім'ї. Тож повноваження в нього набагато ширші, ніж у тих продавців, з якими ми звикли мати справу. Оцінивши серйозність покупця, він може організувати виготовлення прикраси на замовлення у стислий термін і без істотного подорожчання або припасування за розміром без додаткової плати. Може зробити велику знижку на наявний товар. Якщо продавцем у маленькій ювелірній крамниці виявляється жінка, будьте впевнені, це не просто родичка, а дуже близька господареві людина — донька, дружина або навіть мама. Здобудете її прихильність — найкраща покупка за найнижчою ціною забезпечена.

Базар — вокзал

Більшість приїжджих з України та Росії мають упередження проти шопингу в транспортних вузлах. Реалії пострадянського простору формують у розумах наших співвітчизників і північних сусідів чітке уявлення про те, що на залізничному й на автовокзалі в кіосках й, тим більше, на розкладках, продають лише мотлох за завищеними цінами, розраховуючи на тих, хто не має часу ходити «нормальними» магазинами. Можливо, для України й Росії це цілком справедливо, але якщо ви на Близькому Сході, візьміть до уваги, що один із найкращих шопинг-майданчиків міста, напевно, або власне на автовокзалі, або десь поблизу. Наприклад, у Єрусалимі та Тель-Авіві центральні автобусні станції, по суті, функціонують як молли — саме сюди вирушають місцеві жителі за дешевим одягом, взуттям і прикрасами. Якщо вас влаштовує золото машинного лиття з фіанітами або іншим штучним камінням, на третьому поверсі єрусалимського автовокзалу зможете підібрати симпатичний комплект кулон + браслет або каблучка + кулон + сережки сумарною вартістю до $100. Ціни на срібло тут узагалі смішні. Невеликий кулон із ланцюжком обійдеться в $20–25.

На другому поверсі тієї ж будівлі автовокзалу розташовані найдемократичніші в місті магазини одягу. Футболку зі 100-відсоткової бавовни тут можна придбати за $5–6, а якщо пощастить — за $2–3. Щоправда, якість тканини вас, швидше за все, розчарує. На Близькому Сході ритейл, орієнтований на місцевих жителів, рясніє дуже дешевим трендовим одягом, що ефектно виглядає в перші два-три тижні після покупки, але зношується за сезон.

Якщо будете в Тель-Авіві в п'ятницю вранці, обов'язково відвідайте знаменитий речовий «ринок Бецалель» (вул. Аленбі). Для любителів дешевизни це, що називається, must do. В ідеалі слід узяти із собою когось із місцевих жителів, які добре знають ринок і вміють торгуватися. Авторові статті таким чином одного разу вдалося придбати шкіряні босоніжки чудової якості лише за $5.

Місцевий колорит

На Близькому Сході будь-яке споживче придбання незалежно від місця продажу передбачає торг. Це може бути розкладка на ринку, напівпідвальна крамничка й цивілізований магазин у великому торговому центрі — торг доречний завжди і всюди. У найгіршому разі (якщо торговельна точка виявиться мережевою, а ваш співрозмовник – простим продавцем) зможете вторгувати знижку в 5%; у найкращому — до 50%. Не намагайтеся «на око» визначити, хто з людей, які метушаться в торговельному залі, найманий співробітник, а хто — хазяїн магазину. Найскромніший на вигляд продавець, що видирається на піраміду з коробок, щоб дістати якусь річ із верхньої полиці, цілком може виявитися власником мережі, а інший — добре одягнений, який попиває каву біля вхідних дверей — працівником із не найвищою платнею й мінімальними повноваженнями. Торгуючись, виявляйте наполегливість. Якщо вперше на запитання: «Чи можна зробити знижку?», дали негативну відповідь, це не означає, що при третій і четвертій спробі результат буде таким самим.

Якщо пощастить і до розмови долучиться хазяїн, справа може набути цілком несподіваного обороту. Не дивуйтеся, якщо в якомусь магазині вам скажуть: «Залиш мені свою спідницю на дві години, і можеш взяти будь-яку з виставлених у магазині за 50% ціни». Це не жарт і не трюк шахрая, а цілком серйозна пропозиція. Місцеві кравці із задоволенням копіюють моделі західних дизайнерів, але на відміну від китайців і корейців не так уже часто отримують доступ до викрійок і зразків останніх колекцій. До слова, на Близькому Сході кравець є в кожному третьому магазині одягу. За бажанням клієнта будь-яку річ «припасують» за фігурою, іноді це роблять безкоштовно, іноді за невеликі гроші. У будь-якому разі припасування в точці продажу обійдеться набагато дешевше, ніж в ательє.