З речами на вихід: як забезпечити собі безбідну старість

Як недобре жартують фахівці, чергова стадія пенсійної реформи не принесла результатів — кількість пенсіонерів у країні все ще залишається дуже високою. І поки пенсійний фонд тріщить по швах і має всі ознаки фінансової піраміди (гроші майбутніх пенсіонерів витрачаються на виплату пенсій нинішніх пенсіонерів), а обов'язковий накопичувальний рівень продовжують відкладати до чергового «пакращення», перейматися турботами про безбідну старість кожному доведеться особисто. Благо, законних способів для цього — більше ніж один.

Яким має бути особистий пенсійний фонд? По-перше, його коштів має вистачити на безбідну старість. По-друге, джерел його фінансування має бути кілька. І, по-третє, дохідність має супроводжуватися мінімальними ризиками, тобто в гонитві за високими відсотками дослухайтеся й до внутрішнього страху втратити все.

Із найбільш зрозумілих і доступних інструментів формування такого фонду (крім придбання золота і складування готівки у будь-якій валюті у шкарпетку або трилітрову банку) нашим співгромадянам доступні банківські вклади, накопичувальне страхування і недержавні пенсійні фонди. Згадаймо всіх поіменно.

Копієчка до копієчки

Більшість українських банків пропонує клієнтам довготермінові депозитні вклади, як із можливістю поповнення, так і без неї. Щоправда, після кризи поняття «довгостроковий» здебільшого обмежується трьома роками, гарантована сума повернення — 200 тис. грн на одному рахунку, а відсотки переглядають щороку не у бік підвищення. Натомість за пролонгацію вкладу на новий строк вкладникові дають бонусні відсотки (0,1–0,5%) і накопичувати кошти дозволяють у будь-якій валюті.

Щоб до старості зібрати певну суму, вкладникові варто просто обрати фінустанову, відкрити рахунок і регулярно його поповнювати, доки він не вийде за межі суми, гарантованої ФГВФО (зараз — 200 тис. грн).

До речі, на накопичувальний внесок на три роки у травні 2013 року гривню можна було покласти під 21%. Втім, є один важливий момент: дотепер депозити не оподатковували...

Хто застрахований, той не ризикує

За даними Держфінпослуг, 3 млн українців є клієнтами лайфових страхових компаній. Суть накопичувального страхування полягає в тому, що страхувальник тривалий час сплачує компанії регулярні внески, щоби до певної дати застрахований отримав велику суму. Гроші накопичуються на персональному рахунку, до них додається інвестиційний дохід, отриманий страховою компанією в результаті розміщення коштів. Після закінченні строку страхування клієнт отримує або одноразову суму всіх накопичень разом, або довічну пенсію.

Внески до СК зазвичай довгострокові — 10–20 років. Зазвичай клієнти самі обирають розмір страхової суми, від якої залежить і розмір внесків. Їхня частота (щомісячно, щоквартально, раз на рік) теж залежить від бажання клієнта.

Такий вид накопичень має істотний плюс порівняно з грошима в банку або в пенсійному фонді — складову ризикового страхування. У разі втрати працездатності, інвалідності, смерті, застрахований (або його правонаступник) отримає відшкодування. І це не зменшить суми виплати наприкінці дії поліса. Причому страховка починає працювати в повному обсязі одразу, навіть якщо страхувальник встиг зробити лише один внесок.

А ось найбільший мінус накопичувального страхування — обмеження на дострокове вилучення грошей з СК. Тобто можливість дострокового розірвання договору є, але зазвичай тільки за два-три роки. При цьому на руки страхувальник отримає не все накопичене, а лише так звану викупну суму. Крім того, при достроковому розриві договору страхування клієнтові доведеться сплатити податок з усієї викупної суми в розмірі 15%. І варто пам'ятати, що дострокове розірвання може бути проведене примусово з ініціативи СК — якщо клієнт пропустив кілька платежів.

Водночас дохід, який СК має право гарантувати за законом, — 4% річних, оскільки можливості інвестування страхових компаній обмежені законодавчо, і структура вкладень не містить ризикових позицій. Щоправда, на практиці СК заробляють більше — навіть у кризові 2008–2009 роки дохід багатьох компаній був на рівні 12–15% на рік і навіть вище. Якщо компанія отримує інвестдохід, 85% прибутку буде розподілено між власниками страхових полісів.

Однак за нашої інфляції такий рівень дохідності не втішає. Деякі фінансові консультанти радять забрати накопичені кошти зі СК після першої виплати, покласти їх на банківський депозит та отримувати додаткові відсотки, бо страховики відсотків на залишок не нараховують. Щоправда, деякі СК пропонують опцію індексації, що теоретично має гарантувати збереження купівельної спроможності страхових сум. Очевидно, включення цієї опції в договір істотно збільшує розмір страхових внесків.

Пенсійне страхування відрізняється від стандартного накопичувального хіба що розмаїтістю варіантів виплати грошей. Наприклад, можна замовити щомісячні виплати рівними платежами протягом 10–15 років або довічно — при цьому загальна сума виплат може перевищити накопичення самого пенсіонера. Але попри всі плюси накопичувальних програм, дохідність їх нижча, ніж дохідність за строковими банківськими депозитами та в НПФ.

Третя планета

Вкладення в недержавні пенсійні фонди (третій рівень нашої системи пенсійного забезпечення) дуже схожі з накопичувальним страхуванням: клієнт так само збирає гроші до моменту виходу на пенсію. Законом передбачено чимало обмежень, які покликані зберегти накопичення майбутніх пенсіонерів у НПФ. Наприклад, компанія, що управляє активами пенсійного фонду, не має права тримати понад 40% грошей фонду в депозитах, облігаціях або акціях, понад 50% — у держоблігаціях, понад 10% — у банківських металах і нерухомості.

У цілому, НПФ мають два недоліки: прибуток за такими накопиченнями не гарантований і забрати гроші до настання пенсійного віку неможливо. Натомість пенсію у фонді можна накопичувати невеликими платежами (мінімального платежу може й не бути, а може бути лише 90 грн), а їхній розмір і періодичність внесення не обмежені й варіюються з огляду на можливості майбутнього пенсіонера.

Накопичену пенсію можуть виплатити одним платежем (якщо сума не більш ніж 44 тис. грн), а можуть розбити на щомісячні платежі протягом щонайменше 10 років. При цьому залишок коштів на рахунку продовжує працювати і приносити дохід, тобто при гарних розкладах пенсія збільшуватиметься. Єдине «але»: у НПФ немає поняття «довічна пенсія». Тож якщо гроші закінчаться, жити доведеться знову на 1200 «солідарних» гривень.

Продати щось непотрібне

Екстремали від інвестування пропонують як накопичувальні ще й такі інструменти, як нерухомість, золото та цінні папери. Очевидно, такі вкладення доступні тим, у кого «вільні гроші» виміряються сумами щонайменше із чотирма нулями й не у гривні, тож особливого занепокоєння щодо можливості оплатити комунальні послуги або купити ковбаси на вечерю ці майбутні пенсіонери не відчувають. Та нагадаємо, що дивіденди краще реінвестувати (час і складний відсоток творять дива, — Прим. ред.), нерухомість не можна купувати заради спекуляції та в іпотеку, а в золото має сенс вкласти не більш ніж 10% активів. Принаймні спробуйте сформувати різнопрофільний портфель інвестицій на старість.