Говоріть, ви нам не заважаєте: чому листи Тимошенко в опозиції ніхто не читає

«Ви помітили, що ув’язнену № 1 лідери опозиції дедалі частіше називають просто — «Вона», без згадування імені та прізвища?» Це запитання мені поставив один політик у Верховній Раді. І справді, помітила. З одного боку, хто така «Вона» — уже давно зрозуміло без уточнень (у пам’яті дотепер слоган часів її прем’єрства — «Вона працює»), то навіщо ж згадувати і так усім відоме ім’я? Але з іншого боку — дедалі більше експертів доходять висновку: її ім’я (та що ж таке, знову займенник!) свідомо намагаються стерти, вилучити зі свідомості українців. Причому — свої ж соратники.

Ось і історія із двома «непоміченими» листами Юлії Володимирівни, опублікованими в інтернеті, — яскраве того підтвердження.

Ігнорують

Після провального кульмінаційного етапу акції «Вставай, Україно!» у Києві (яка, якщо б не побиття журналістів, узагалі пройшла б непоміченою) Юлія Тимошенко з ув’язнення написала листа, адресованого своїм соратникам, і розмістила його на інтернет-порталі lb.ua. Писала вона багато й пафосно, але голов­них посилів у тексті було два. Перший — не висувати єдиного кандидата від опозиції на президентських виборах заздалегідь (нібито для того, щоб народ міг сам провести «праймеріз» у першому турі, а влада не змогла дискредитувати єдиного кандидата за два роки, що залишилися до виборів). І другий — зав’язувати з мітингами влади та опозиції, щоб не ганьбитися провокувати подальший розкол суспільства за лінією фашизм/антифашизм, і сісти за стіл переговорів. Потім був ще один лист про євроінтеграцію, але йому приділили ще менше уваги, ніж попередньому.

Здавалося б, Тимошенко не так часто пише послання з-за ґрат (у цьому разі — з лікарні, але це, в принципі, одне й те саме), і кому, як не опозиціонерам, має бути цікаво, що в цих листах. Якщо нецікаво, то хоча б з поваги до ув’язненої або для підтримки легенди про «координацію дій опозиції» могли би прочитати.

Але на нього просто заплющили очі. Горезвісний лист уже цілий день висів на всіх сайтах, у той час як лідер УДАРу Віталій Кличко запевняв журналістів, що в очі його не бачив і взагалі сумнівається у достовірності заклику припинити акції.

«Якщо сидіти й чекати, нічого не буде. Слід боротися, висловлювати свою думку, об’єднува­тися…» — заявив Віталій Кличко. Іншими словам, дав зрозуміти, що думка Тимошенко його не надто колише.

Ну гаразд, Кличко. Він уже давно абстрагувався від двох інших лідерів опозиції, зрозумівши, що з ними каші не звариш, і грає у власну гру. Яке йому діло до того, що там пише Тимошенко? Так само як і лідерові «Свободи», Олегові Тягнибоку.

Але ж і лідер фракції «Батьківщина» Арсеній Яценюк (якого називали «спадкоємцем» Тимошенко і якого вона сама через соратницю Олександру Кужель просила висунути єдиним кандидатом на президентських виборах), проігнорував заклик завершити серію мітингів «Вставай, Україно!» Буквально за день після послання аналогічна акція відбулася в Донецьку. Наступна — в Луганську.

Коли опозиціонерів запитували, що означають ці листи, багато хто просто відводили очі, відмовлялися від коментарів, посилаючись на те, що це питання не обговорювалося на засіданні фракції. А якщо й обговорювалося, то висновки було зроблено явно «не для преси».

Натомість у Партії регіонів листа прочитали та із задоволенням трактували його на свою користь — мовляв, нарешті, хоч хтось в опозиції визнав, що акції ці провальні. Зрозуміло, що свої «антифашистські» мітинги регіонали за командою Тимошенко згортати навіть і не думали.

Використовують

Згідно з однією з версій, Тимошенко взагалі не писала цих листів, мовляв, стиль не її. «Справді, дивно якось читати міркування людини з в’язниці, яка наводить аргументи на рівні штабного аналітика. Наш кандидат не перший, отже, не потрібен єдиний кандидат, рейтинг Кличка збільшився за два місяці, отже, згортаємо акцію «Вставай, Україно!»…», — ділився міркуваннями у Facebook політолог Олексій Голобуцький.

Справедливості заради завважмо, що рейтинг Кличка, порівняно з іншими кандидатами, справді зростає — за даними Центру Разумкова, за півроку в середньому політик набрав близько 2%, а це чимало. А згідно з рейтингом GFK, який, щоправда, в експертів викликає посмішку, рейтинг лідера УДАРу вже мало не вдвічі вищий за рейтинги його опонентів!

Примітно, що для цього він нічого надприродного не робив — просто мовчав, широко посміхався й щосили намагався ні з ким не сваритися. Загалом, сидів біля річки, як говорив Конфуцій, і чекав, коли труп ворога (у цьому випадку — друга) пропливе повз.

У зв’язку з цим поповзли чутки, що Арсеній Яценюк нібито вирішив використати Тимошенко у війні рейтингів. Його рейтинг помітно поступається рейтингу лідера УДАРу. І якщо єдиного кандидата на президентські вибори обрати зараз, або навіть у 2014 році, як пропонує Кличко, цим кандидатом, судячи з рейтингів, має стати боксер. Але Яценюк за будь-яку ціну прагне залишитися у грі. Тож нібито вирішив натиснути на колег авторитетом Тимошенко, а там, ближче до виборів, — буде видно.

Вірити в цю версію чи ні — вирішувати вам. Але якщо уважно вчитатися в лист Тимошенко, справді виникає логічне запитання, як людина, яка сидить у в’язниці, могла знати такі речі: «в інформаційному просторі активно нав’язується тема єдиного кандидата… щоб, граючи на амбіціях опозиційних лідерів і включаючи вбивчі суми фінансових ресурсів, Клюєви, Льовочкіни, Фірташі та інші «веселі валізки» за кілька днів до початку виборів провалили нову «канівську четвірку» і пояснили народу всю безпорадність, нік­чемність, дурість усіх опозиціонерів».

Позбуваються

Якщо вірити іншій версії, яка обговорюється у кулуарах, Тимошенко зараз гостро усвідомила, що втрачає вплив. Соратники без неї ділять її партію. Її людей поступово витісняють із «Батьківщини», ключові пости прагнуть зайняти ставленики Яценюка. Його ж кандидата просувають у мери. Ось Юлія Володимирівна нібито й вирішила нагадати про себе, написавши досить різке послання, що йде врозріз зі стратегією нинішньої опозиції, — від образи, що соратники вже не б’ються в парламенті, вимагаючи розгляду питання про її звільнення, обмежуючись лише окремими заявами.

Хоча зараз негласно обговорюється інший, більш прийнятний для всіх варіант розв’язання «питання Тимошенко» — вислати її на лікування за кордон.

Такий вихід із незручної ситуації з політв’язнями в Україні влаштовує Європу — місія Євросоюзу в особі Кокса — Кваснєвського, що недавно побувала в Україні, начебто його схвалила.

Такий варіант влаштовує регіоналів — за чутками, вони готові «зглянутися» над засудженою мало не на довічний строк (у справі Щербаня ГПУ вже готова пред’явити Тимошенко обвинувачення в убивстві) і відправити її на лікування (по суті — в еміграцію). При цьому спатимуть спокійно, знаючи, що вона не зможе тривалий час впливати на політичну ситуацію в Україні.

Такий варіант влаштовує й опозиціонерів — вони рапортуватимуть, що домоглися поступок від влади, при цьому сама лідерка буде далеко й не зможе їм плутати карти.

За словами екс-нардепа Тараса Чорновола, одного з перших, хто озвучив варіант вивозу Тимошенко за кордон, сама ув’яз­нена також не проти. «Як кажуть мої джерела, на цей варіант Тимошенко вже дала добро — щоправда, для проформи спочатку вона може пручатися, але потім здасться», — поділився з нами чутками Чорновіл.

Чи то інстинкт самозбереження в Тимошенко переміг політичні амбіції, чи то це чергова качка — неясно. Ясно лише те, що примусово «лікувати» Тимошенко десь у Німеччині, причому без права подавати голос до 2015 року, — мрія не лише регіоналів, а й опозиціонерів. Усе ще високий рейтинг Тимошенко заважає розвернутися новим лідерам. І якщо вже зараз її голос не чують із Харкова, то з Берліна — і поготів не почують.