Прострочена поставка: особливості строків позовної давності за договорами поставки

Отже, однією з визначальних елементів поставки є те, що, на відміну від купівлі-продажу, обидві сторони вказаного договору є суб’єктами господарювання, а товар використовується у підприємницькій діяльності. З вказаного випливає, що поставлений від, наприклад, гуртовика товар, може простояти на складі магазину тривалий час, допоки його не придбає кінцевий споживач і не перевірить у «польових» умовах. Саме через це й може виявитися ситуація, коли поставлений товар є неякісним (або не функціонуючим), а «поїзд, як-то кажуть, пішов».

Перш за все слід нагадати, що як було встановлено Конституційним судом України за конституційним ПП «Науково-виробнича фірма «VD MAIS» щодо офіційного тлумачення положень ст. 786 ЦК України, початок перебігу позовної давності обчислюється за правилами ст. 261 Кодексу, ч. 1 якої пов'язує його з днем, коли особа довідалася або могла довідатися про порушення свого права або про особу, яка його порушила. Винятки з цього правила можуть бути встановлені законом. Саме тут і криється «підводне каміння» поставки, адже спеціальні строки позовної давності встановлені не тільки в однойменній статті ЦК України.  Так, у кодексі, зокрема, визначено, що до вимог у зв'язку з недоліками проданого товару застосовується позовна давність в один рік, яка обчислюється від дня виявлення недоліків у межах строків, встановлених ст. 680 Кодексу, а якщо на товар встановлено гарантійний строк, - від дня виявлення недоліків у межах гарантійного строку.

В цей же час сторони подекуди забувають, що за умовами ч. 8 ст. 269 ГК України позови, що випливають з поставки товарів неналежної якості, можуть бути пред'явлені протягом шести місяців з дня встановлення покупцем у належному порядку недоліків поставлених йому товарів. Саме щодо належного порядку виявлення недоліків поставлених товарів й можуть йти спори в судових засіданнях у вказаній категорій справ.

Як зазначив Вищий господарський суд України у Постанови Пленуму «Про деякі питання практики застосування позовної давності у вирішенні господарських спорів» позови, що випливають з поставки товарів неналежної якості, можуть бути пред'явлені протягом шести місяців з дня встановлення покупцем у належному порядку недоліків поставлених йому товарів. При цьому до вимог у зв'язку з недоліками проданого товару застосовується позовна давність в один рік. А ст. 269 ГК України передбачено шестимісячний строк пред'явлення позовів, що випливають з поставки товарів неналежної якості. Однак це не один і той самий строк, а два різні строки, оскільки перший з них (річний) застосовується щодо договорів купівлі-продажу (стаття 655 ЦК України), а другий (шестимісячний) - договорів поставки (стаття 265 ГК України, стаття 712 ЦК України). Різниця між ними полягає ще й у тому, що законом не передбачено можливість захисту порушеного права в разі пропущення, в тому числі й з поважних причин, шестимісячного строку пред'явлення позову. Отже, у вирішенні питання про застосування зазначених строків господарському суду слід ретельно з'ясовувати правову природу укладеного сторонами договору на предмет його відповідності ознакам договору купівлі-продажу або поставки.

Цікавою є ситуація, коли сторони у договорі поставки передбачаються момент виявлення недоліку настанням певної обставини, наприклад, складання відповідного акту сервісною службою, проведення товарознавчого дослідження чи судової експертизи. На нашу думку доцільно порівняти правову природу вказаних обставин поряд з підписанням видаткової накладної (чи акту приймання-передачі товару).

Виходячи з загальних принципів господарювання (як кажуть, ділового обороту), фактом, що підтверджує постачання товару, є момент підписання відповідної видаткової накладної, за якою права на товар переходять отримувачу. Отже, можна  припустити, що з моменту отримання товару у своє розпорядження, для отримувача розпочинається відлік позовної давності щодо звернення з позовом до постачальника. Вказане, зокрема, підтверджується тим, що залишаються чинними Інструкції Держарбітражу при Раді Міністрів СРСР № П-6 і № П-7, якими регламентовано порядок приймання товарів за кількістю та якістю. Таким чином, якщо у отримувача виникли зауваження до якості поставленого товару під час його приймання, шестимісячний строк має підліковуватися з моменту підписання видаткової накладної.

Однак, інколи трапляються випадки прихованих недоліків, які не могли бути виявленими під час приймання товару. За умовами Інструкції № П-7 акт про приховані недоліки повинен бути складений протягом 5 днів після їх виявлення, однак не пізніше 4 місяців із дня отримання товару. Отже, в випадку прихованих недоліків, позовні вимоги можуть пред’являтися постачальнику протягом 6 місяців з моменту складення акту.

Найцікавішою ситуацією, є наявність певної відкладальної обставини в договорі поставки, як-то товарознавче дослідження чи експертиза. Так, нещодавно в одній зі справ Господарський суд м. Києва відхилив посилання відповідача на пропуск строку позовної давності, пославшись на те, що сторони в договорі поставки погодили, що моментом виявлення недоліків товару є проведення обопільно погодженої сторонами експертизи. Посилання відповідача на те, що Позивач звернувся до суду не тільки з пропуском 6-місячного строку з моменту направлення претензії постачальнику щодо якості товару, але й з пропуском річного гарантійного строку і навіть пропустивши 6 місяців після спливу гарантійного строку. Задовольняючи позовні вимог суд зазначив, що моментом виявлення позивачем порушення своїх прав (неналежна якість товару) є дата складання висновку судової експертизи.

Цікаво те, що за умовами ст. 2 ГПК України господарський суд порушує справи за позовними заявами підприємств та організацій, які звертаються до господарського суду за захистом своїх прав та охоронюваних законом інтересів. Таким чином, керуючись аргументацією суду, на момент звернення до суду жодного порушення прав позивача не існувало. Натомість, виходить, що отримувач може використовувати товар 20 років, потім провести судову експертизу і стягнути з постачальника кошти за «неякісний товар».

У випадку, якщо постачальники зіткнуться з таким оригінальним підходом до тлумачення строків давності, радимо пам’ятати, що відповідно до п. 4.3. Постанови Пленуму ВГСУ № 10 від 29.05.2013 р. порядок обчислення позовної давності не може бути змінений за угодою сторін.

Отже, наостанок радимо сторонам договорів поставки не підходити поверхнево ні до оформлення документів щодо цієї господарської операції, ні до належної процедури приймання товару, щоб мінімізувати можливі ризики подальших спорів між собою.