Форум видавців: нотатки на коліні

Минулого тижня Львів окупували видавці, письменники і читачі. На цьогорічний Форум видавців привезли 100 тис. книжок, з них майже 10 тис. – це нові видання, приїхали 362 автори та 220 видавців. У програмі – 800 заходів та 250 автограф-сесій, які проходили на понад 40 майданчиках – у кав’ярнях, бібліотеках, концертних залах та просто неба.

Перед Палацом Потоцьких традиційно розмістили свій зелений автомобіль брати Капранови. Просто з авто вони продавали цьогорічну дитячу новинку від видавництва «Зелений пес» - мальовану «Історію незалежної України».

За словами братів Капранових, ідея написання книги зародилася, коли у сина одного із них виникли проблеми із підготовкою до ЗНО. Він підійшов до батька з питанням: «Як мені це все запам'ятати?» Над книгою автори працювали два роки. Вперше їм не довелося нічого вигадувати, адже це не художній роман, а історична правда. «Родзинкою» цього видання стали комікси та мальовані портрети видатних історичних постатей. До створення останніх долучився лідер гурту Ot Vinta Юрко Журавель.

Видавництво «Наш формат» та «Союз вольних художників» просто посеред ярмарку проводять перфоменс і пропонують придбати «Жлобологію». «Читайте, щоб не стати жлобом», - закликає ідейний натхненник проекту Антін Мухарський. За його спиною стоїть велетенська клітка, у ній два характерних представники фауни з пивом і «сємочками» - «троєщинські гопники». Діти лякаються, дорослі фотографують на мобільні.

«Жлоби, навіпжлоби, на восьму частину жлоби і жлобенятка! Не зрозуміло, що це за проект, якщо це коронування жлобів – то ще можна зрозуміти, адже боротися з ними неможливо… – каже Володимир Єшкілєв під час презентації «Жлобології». - Український жлоб починається з караоке. Він виходить на весіллі і починає співати «Родина, родина, ти вся Україна»… Ми повинні плекати жлобів, бо вони є запорукою продовження нації. Уявіть собі інтелігента, антижлоба, цю спиту тварюку, яка матюкається, яка пише вірші… Чи може він народити нормальних, здорових дітей?.. Ви уявіть собі Україну без жлобів, Україну письменників, художників, бомжів і громадських активістів, це ж повна анархія!.. Давайте берегти жлобів, любити жлобів, забезпечувати жлобам їх мінімальні потреби, а натомість вони принесуть нам відчуття вищості, сили… Помолімось за жлобів!»

В офіційній презентації книги «Історія України очима письменників» взяло участь більше 10 авторів, що працювали над книгою. «Ця книга була написана живими письменниками, настільки живими, що деякі з них змогли самостійно піднятися на другий поверх», - зазначив Володимир Єшкілєв.

Члени Клубу бойових митців вийшли на ринг, щоб знищити суперників метафорами, римами і шармом. Це перша виїзна сесія Клубу бойових митців і вперше поети билися відкрито - у Києві бої проходять підпільно. Щомісяця вони відбуваються у найрізноманітніших місцях – закритих клубах, кав'ярнях та навіть просто неба.

Любко Дереш представив одразу дві книги: збірку повістей та оповідань «Миротворець» і роман «Остання любов Асури Махараджа». Оповідання «Миротворець» присвячене Джуліусу Роберту Оппенгеймеру – творцеві атомної бомби. В ньому описуються почуття Роберта за 50 годин до вибуху.

«Тераса на Ринку» стала місцем обговорення нагальної для видавничого бізнесу проблеми: «Читання паперових книг vs телебачення, аудіо-книги, інтернет – за чим майбутнє, або чи є в Україні культура читання». В дискусії брали участь письменники Наталка Сняданко, Андрій Кокотюха, Євген Положій, Андрій Курков, Олександр Красовицький та Віталій Шлайфер. «Я думаю, книжка виживе як результат бажання людей вирізнятись з маси. Тому що читає завжди меншість. Саме таким чином вирізняється інтелігенція. Нашу націю, її культурний код, неможливо «відцифрувати». – стверджує Андрій Курков.

Година верлібрів Лінор Горалик зрідка переривалась коментарями Іздрика, злегка напруженого від потреби говорити російською. Бесіда про похмільний досвід та алкогольні менталітети плавно перейшла в розповідь про Тухачевськ – уявне місто, яке мало б знаходитись на місці сучасного Санкт-Петербурга, його дивних жителів, їхні історії – кримінальні та не дуже, їх листи та ікони «паперового храму». Коментуючи долю Зайця ПЦ – улюбленого героя досить цинічних та статичних коміксів, Лінор зазначила: «У этого сукиного сына все хорошо, даже лучше, чем у меня».

Проект «Жіноче коло» був задуманий Літературним порталом LITFEST спеціально до Форуму, адже основна тема цьогорічної книжкової ярмарки - жінка. До участі запросили 28 українських поеток. Ілюстраціями до книги слугували роботи 14 фотохудожників з різних країн.

Сергій Жадан розпочав зустріч без довгих передмов віршем «Марат помер уві сні». Слухачі хотіли «про любов». «Про любов» було і «Пливи, рибо, пливи», і «Хай ніколи не застудиться твої ніжне горло», і «Я говорю: що з того, що нічого не зрозуміло?»

Ранок 14 вересня розпочався із дискусії «Жінка-керівник, або Чоловічий погляд на управління культури». Учасниками бесіди були художник та культурний діяч Росії Сергій Заграєвський, поет Олексій Остудін та український журналіст Микола Вересень. Чоловіки сперечались про специфіку кар’єрного росту жінки, її схильності-несхильності до управління та неодноразово звертались до кінострічки «Москва сльозам не вірить».

«Після виходу цієї книги поляки говорили: «Вишневський хотів написати книгу про науку, а вийшла, як завжди, книга про любов», - поділився письменник спогадами про вихід книжки «Марцелінка». Колись видавництво запропонувало письменнику написати казку для дітей і він погодився, щоправда, за однієї умови: казка буде науковою. «Я погодився ще з тієї причини, що коли мої доньки були маленькі, я дуже рідко їм читав. Я будував собі кар’єру. Цю книжку я присвятив двом своїм донькам, вона мені дуже дорога. Зараз мої дочки дорослі і слухають казки від інших чоловіків», - зізнався він.

P.S. Головний «мем» цьогорічного Форуму видавців – недописаний вірш Юрія Андруховича

«А так хочеться сказати:
Знову повно людей у криївці,
і це буде не про ресторан….»