«Національні дебати», або Що чекає на українців після виборів

Вже відбулося шість випусків «Національних дебатів» (з семи запланованих), в яких взяли участь сімнадцять кандидатів у Президенти України (двоє з кандидатів, Зорян Шкіряк та Петро Симоненко, зняли свої кандидатури у прямому ефірі). Кожному з кандидатів ставилися запитання на тему внутрішньої та зовнішньої політики, економіки та соціокультурної сфери.

Питання, пов’язані із бюджетом, опинилися одними з найбільш проблематичних для усіх без виключення кандидатів у Президенти. У цьому відношенні, їх відповіді більше нагадали шкільні твори на тему «Яким я бачу майбутнє України», ніж збалансовані фінансові плани. Модератор дебатів, Зураб Аласанія, прокоментував це так: «Будь в этой аудитории экономисты, вас бы разбомбили в пух и прах всех».

Так, у разі обрання, кандидати у Президенти божилися суттєво підвищити доходи громадян. Для початку, розмір мінімальної заробітної плати (зараз 1 218 грн) може зрости у рази (від двох до десяти разів, за різними заявами). Окрім цього, учасники дебатів планують переглянути заробітні плати бюджетників, включаючи освітян, науковців, медиків та силовиків, і нарешті зробити їх конкурентоспроможними.

На додаток до збільшення доходів, кандидати у Президенти одностайно виступали за скорочення кількості податків, введення чисельних пільг та зменшення ставок. Найчастіше лунали обіцянки знизити ставки податку з доходів фізичних осіб (зараз 15%), податку на прибуток підприємств (зараз 18%) та єдиного соціального внеску для підприємств (зараз 34,7%) орієнтовно до 10%. Декілька кандидатів збираються і взагалі скасувати податок на додану вартість, замінивши його податком з продажу.

Які наслідки мали б подібні пертурбації для бюджету України? Припустімо, наприклад, лише що заробітна плата бюджетників дійсно зросла вдвічі. За інших рівних умов, це б означало збільшення дефіциту бюджету у три рази. Більш того, така поведінка України була б прямим порушенням домовленостей із МВФ, який наполягає на жорсткому режимові економії коштів. Вірогідніше за все, в такому разі Україні не вдалося б отримати решту $13,9 млрд за програмою «стенд-бай», що б взагалі поставило під загрозу здатність держави фінансувати видатки.

З одного боку, суцільне окозамилювання, до якого вдалися учасники дебатів, не могло не дратувати глядачів. З іншого ж боку, було помітно, що багатьох із кандидатів, які мають стосунок до бізнесу, переповнювало обурення щодо свавілля держави по відношенню до підприємців. Їх метою було не запропонувати, як вирішувати цю проблему, а саме привернути увагу до її існування. Все ж таки, людей, які усвідомлюють прогалини багато, а от Президентом хотілося б бачити того, хто знає, як їх заповнити.

Попри все, кандидати у Президенти мають кілька раціональних проектів. Так, деякі кандидати планують зекономити кошти шляхом ліквідації непотрібних, на їх погляд, органів державної влади та спрямувати їх на розвиток пріоритетних ділянок. Інші кандидати мають намір залучити приватний сектор до фінансування придатних для цього сфер, а також до спільної реалізації певних функцій.

Ясна річ, ніхто не очікував поглиблених знань у сфері державних фінансів від кандидатів у Президенти, які мають мало відношення до господарства. Проте, можливо, багато глядачів чекали на професійність на цьому поприщі від кандидатів – підприємців, агітаційні матеріали яких підкреслюють досвід в бізнесові. Насправді ж, досвід в бізнесові, яким би колосальним він не був, може опинитися корисним, але зовсім не означає успіху в управління державним сектором, адже приватний та державний сектор суттєво відрізняються між собою.