Колись я читав книжку «Наполеон і його коханки» і ніяк не міг повірити, що полководець і справді покидав військо під час битви, щоб сховатися в лісочку поблизу й писати любовні листи. Війна здавалася мені тотальною, масовою машиною, що перемелює всіх. А тепер я знаю, що вона дивна й різна, а смерть приходить часом і в формі банки з медом.

Чули анекдот? «Поради. Як вижити в часи кризи? Пересісти з власного транспорту на громадський, обідати не в ресторанах і кафе, а приносити з собою домашню їжу на роботу, продукти купувати по акціях, а одяг – на розпродажі, у кіно ходити не частіше разу в місяць. Увага, питання! А що робити, якщо я й до кризи так жив?».

Поки центральна влада принаймні позірно прагне реформування і прозорості, місцеві чиновники живуть по-старому. Лоску й пихи в них більше, ніж у міністрів.

Нові хвилі мобілізації та призову до української армії щоденно стають головними темами суспільного обговорення. Намагання Російської Федерації всіляко зірвати поповнення та ротацію українських сил АТО насамперед свідчать про важливість та ефективність мобілізації.