Після того випадку в готелі ще довго панував переполох. Манекенного типу рецепціоністки хоч і намагалися створити хорошу міну при поганій грі, усміхалися й робили вигляд, буцімто нічого не сталося, але ВСІ про це вже знали. Знали старші пані, літні німкені, які у своїх величезних капелюхах походжали терасами – тепер вони не дивилися навколо, а лише собі під ноги.

  Колись їхня історія може увійти до підручників з політології, політичного піару і словника літературознвчих термінів (стаття про трагікомедію). Справді, треба мати неабиякий талант і здібності, щоб так швидко вбити себе і свої перспективи. Раніше здавалося, що найбездарнішим політичним проектом в історії України є "Наша Україна" Ющенка. Тепер місце на п'єдесталі політичної премії Дарвіна впевнено здобувають "Правий сектор" і липкорукі "гасконці" Коломойського.

20 років тому, посеред спекотного липня 1995-го, відбувся найбільший злочин після закінчення Другої світової війни – етнічна чистка в боснійському місті Сребрениця. За різними підрахунками, військові і парамілітарні підрозділи Республіки Сербської тоді вбили 8 000 боснійських чоловіків (мусульман), тобто все чоловіче населення міста у віці від 12 до 70 років.

Їй-Богу, за 27 років життя я встиг утнути чимало дурниць, взяти найактивнішу участь у багатьох ідіотських ініціативах, палко підтримувати абсурдні ідеї, але одного разу трапилася зі мною подія, від спогадів про яку стає моторошно. Безалкогольний День народження. Погодьтеся, навіть звучить так, ніби йдеться про якесь жахливе знущання над людиною. Зрештою, так і було.

Мої геополітичні погляди сформувалися протягом 13 хвилин. Сталося це жовтневого вечора 1999 року під час футбольного матчу Україна-Росія. Це був останній вечір дитинства й перший вечір юності; маркером порогу стало те, що тоді я востаннє в житті плакав перед телевізором. А все через те, що збірна Україна програвала Росії 1:0. Більшої катастрофи годі було й уявити.

Понад рік минув з часу проголошення і фактичної сепаратизації ДНР і ЛНР. Ретроспективний аналіз дозволяє стверджувати, що влада в Києві говорить одне, а чинить інше: на словах популяризується ідея повернення Донбасу, насправді ж Україна послідовно відрізає від себе проросійсько-терористичні регіони. Послуговуючись хірургічними термінами, триває ампутація загрозливої для всього організму частини, вирізання пухлини. Й Україна завдяки цьому стає сильнішою.

За два роки навчання на університетському курсі балканістики я затямив найважливіше: щодо Балканського півострова не справджуються жодні прогнози, там не діють правила й закони, а якщо й діють – то не в тому місці, де мали б; якщо й працюють – то дають протилежний ефект.

А тим часом закінчується весна важкого 2015-го року. Одеса завмирає в очікуванні курортного сезону, розкладаючи столики для терас і готуючи пляжі. Вітер шарпає вивісками, небо хмарне і водночас зоряне, ніч тепла, як жіноча шкіра. Війни немає навколо, про неї воліють не говорити, адже почати артикулювати її й боятися – це вже зробити послугу ворогу.

Є різні способи вирватися з сірої буденності, побороти власну депресію чи урізноманітнити нудне життя. До найдієвіших можна зарахувати любов (кожен хай розуміє це слово в міру власної розпусності) і подорожування. Щоправда, слід уточнити, що під подорожуванням я розумію саме мандри, зміну ландшафтів і культур, відкриття нового, приємну втому і виснаження, а зовсім не двотижневе лежання на шезлонґу. Хтозна, чому я не люблю ледачий морський відпочинок – може, через те, що не втомлююся і не маю від чого відпочивати, але приблизно на сороковій хвилині курортне морське узбережжя починає мене дратувати. Можна ще ловити кайф від улюбленого хобі. Для мене це, наприклад, риболовля. Але є ще один, найшвидший і дуже приємний спосіб розвіяти тугу й отримати насолоду – гурманство. Про нього й поговоримо.

Ось вшанування Дня пам’яті і примирення (8 травня) і Дня Перемоги (9 травня) й за нами. Вперше Україна настільки масштабно відзначала річницю перемоги у Другій світовій війні разом з Європою (не завершення, а саме перемоги, адже та війна тривала ще до вересня 1945-го). Приурочені цій події урочистості були своєрідним тестом для нової влади, адже це чи не перший справді величезний гуманітарний проект, що втілюється в Україні після Євромайдану.