Рауль Чилачава: Наконец-то условно "журналистские расследования" и общественный резонанс начали влиять на поведение и решения властей. Трухина исключили из партии, Генпрокурор Венедиктова открыла новое производство, ГБР выглядит стаей слабоумных бабуинов с рейтингом доверия ниже МВД. Система меняется. Не в смысле качества власти, а в реакциях на угрозы.

Павло Казарін: В Україні люблять порівнювати теперішню Росію та Німеччину тридцятих. Але, заради справедливості, треба визнати, що Владімір Путін значно більше подібний до Беніто Муссоліні.

Вадим Денисенко, виконавчий директор «Українського інституту майбутнього»: Останнім часом існує багато апокаліптичних та примітивістичних текстів про те, як буде далі розвиватися ситуація в Україні. На жаль, більша їхня частина зводиться до переоповідання відомих, або, часто, вигаданих чи надуманих фактів. Пропоную Вашій увазі аналіз ситуації, зроблений експертами Українського інституту Майбутнього, Iliya Kusa Ігар Тышкевіч Игорь Попов та мною, в основі якого лежить, перш за все, мотивація ключових гравців нинішньої кризи: США, Велика Британія, Німеччина та Росія.

Александр Кочетков: В Париже завершились переговоры советников глав держав Нормандского формата. Длились переговоры восемь с половиной часов. Единственной реальной договоренностью стало решение продолжить такие переговоры в Берлине через две недели.

Илья Куса: По итогам заявлений представителей РФ и США после встречи Сергея Лаврова и Энтони Блинкена я могу сделать несколько интересных выводов. Во-первых, уже которая встреча дипломатов двух стран доказывает, что никакого комплексного соглашения на базе требований РФ быть не может, тем более в виде формализованного договора. И не потому, что Запад никогда не сдаст Украину, нас любит, а с нами Бог, а скорее по трем причинам:

Илья Куса: Как мне кажется, внезапный приезд госсекретаря США Энтони Блинкена в Киев должен был решить две задачи.

Сергій П’ятаченко, науковець: Дивлячись на заголовки в пресі, схоже, що свято Водохреща поступово стає святом Ополонкопірнання. Те, що було маргінальним, раптово стало головним і центральним святковим ритуалом. Саме навколо нього зосереджена масова увага. І саме про пірнання в ополонку в мене щороку бере інтерв’ю телебачення. Пірнати чи не пірнати, що кажуть про це етнографи й чи є це українською традицією чи російською?

Александр Кочетков: Мне регулярно бывало стыдно за президента Порошенко, за его лицемерие и цинизм, за бессмысленную гибель наших воинов, за неоправданные надежды украинцев. И когда ПАПа триумфально не переизбрали, я постарался про него забыть и сосредоточиться на критическом анализе действий новой власти. Тем более, что у Порошенко и Зеленского чисто по Р.Шекли приключился «обмен разумов»: теперь ВАЗ цинично не выполняет предвыборных обещаний, а ПАП из каждого чиха пытается сделать шоу.

Євген Якунов: За горизонт подій зазирати страшно. Чорна діра може поглинути все. І все ж іноді варто замислитися: що буде і як ти діятимеш за найгіршого сценарію розвитку подій? Наприклад, якщо раптом Росія таки нападе і окупує Україну так, як вона мріє – по Дніпру, але з Києвом включно? Про це не хочеться думати й у це не хочеться вірити. Але треба погодитися, що ймовірність такого сценарію існує.

Игорь Тышкевич: И да, и нет. Войска ОДКБ начали выходить из Казахстана. Несмотря на то, что ещё несколько дней назад такая вероятность отметалась. Россия была уверена, что «пришла надолго». ВС РФ несомненно усилит своё присутствие на Байконуре, который она арендует. Больше войск, активное использование. О прекращении аренды (такие тезисы звучали в 2021) речи уже не идёт.