«Тут доця, тут зять, тут сваха, тут сват». Фотопроєкт про загиблих у Грозі та їхніх рідних

5 жовтня 2023 року в селі Гроза сталася наймасовіша одномоментна загибель людей на Харківщині під час повномасштабної війни: ракетою «Іскандер-М» росіяни вбили відвідувачів місцевого кафе, які прийшли на поминки загиблого військового Андрія Козиря.
У Грозі загинуло 59 людей. Ледь не в кожній хаті села хтось втратив близьких. За цією страшною цифрою – конкретні люди з іменами та прізвищами, а також їхні родини, які здебільшого переживають горе на самоті. Щоб нагадати про це, Суспільне створило спеціальний фотопроєкт.
Журналісти поспілкувалися з 28 родинами загиблих у Грозі. Деякі родини відмовились від участі в проєкті, адже важко переживають смерть близьких. З деякими – Суспільному не вдалося сконтактувати.
Також у Грозі загинули:
— Пирожок Олександр Іванович
— Пирожок Тетяна Аркадіївна
— Крисевич Олена Олександрівна
— Глушко Олександр Андрійович
— Платоненко Світлана Олександрівна
— Чепіль Любов Миколаївна
— Чепіль Віктор Михайлович
— Ходак Олександр Миколайович
— Бардась Раїса Самсонівна
— Бардась Юлія Степанівна
— Корх Валентина Миколаївна
— Андрусович Тетяна Володимирівна
— Андрусович Микола Адамович
— Коваленко Григорій Миколайович
— Гриб Іван Павлович
— Гриб Галина Іванівна
Команда:
Авторка проєкту, фотографка — Тетяна Джафарова
Авторка проєкту, журналістка — Дар'я Нематіан золбін
Продюсерки — Ольга Волинець та Анастасія Ісаєнкова
Редактор — Влад Азаров
Фоторедакторка — Вікторія Курчинська
Авторка ідеї та редакторка проєкту — Христина Гаврилюк

Дмитро Нечволод із дружиною Лідією і дітьми: загинув батько Олександр Нечволод. Олександр Нечволод був головою Петропільського старостинського округу, до якого належить Гроза. Його як старосту запросили сказати декілька слів про загиблого Андрія Козиря. Після — чоловік планував повернутись до роботи. Втім, рідні Козиря вмовили його ненадовго затриматися. «Коли я приїхав до кафе після удару, повертаю голову — батіна машина. Кажу рятувальникам: «Хлопці, там батя»», — розповідає Дмитро, син загиблого. Проте він переплутав батька з іншим чоловіком. Впізнати Олександра Нечволода вдалося за кілька днів, після ДНК-тестування: тіло розірвало на 20 частин. Вже після загибелі батька місцеві розповіли Дмитру, що під час окупації села росіяни допитували, катували та вивозили зв’язаного Олександра у ліс.