“Танцюючі” рами та підрамники на виставці “Опір” Пінхаса Павла Фішеля

Український художник Пінхас Павло Фішель за підтримки L Association, з 3 липня 2024 року представляє серію захоплюючих робіт на виставці «ОПІР» в Парижі в Pavillon Davioud, Люксембурзький сад, 55 bis, rue d’Assas, 75006.

Роботи художника Пінхаса Павла Фішеля завжди викликають захоплення і роздуми.

Проєкт «Опір», який митець представляє зараз, є дослідницьким, що піднімає гострі питання щодо відповідальності, бунту та рівноваги між особистістю та суспільством. Цей проєкт виграв конкурс від Сенату на право влаштувати виставку серед 86-х інших проєктів.Про це повідомляють Контракти.UA.

У ці непевні часи твори П.П. Фішеля ставлять доречні питання про наше відношення до влади, творчості та до прийняття рішень.

Експозиція «Опір» запрошує глядачів зануритися у всесвіт, де межі між покорою і бунтом, між конформізмом і творчістю навмисно розпливчасті.

П.П. Фішель:

ЛЮКСЕМБУРГСЬКИЙ САД увійшов у моє життя, завдяки однойменній платівці Джо Дассена, яку слухала моя мама. Для мене, шестирічного жителя України, не було різниці між Райським Садом та Люксембурзьким. І той і інший представлялися чимось прекрасним, далеким і недосяжним. Я вдячний долі, що через багато років я отримав можливість ненадовго стати частиною цього чудового місця.

Мені подобалося розглядати обкладинку платівки. На ній було зображено співака у вигляді одного з дерев саду. Можливо саме цей образ, (людина – дерево), надалі пробудив у мені особливе співчуття до дерева як до символу свободи та гідності, чия доля бути дешевим матеріалом – деревиною для продукції, що тиражується – столів, стільців, рам тощо. Цей конфлікт знайшов свій відбиток у багатьох моїх роботах і визначив вибір матеріалу більшість моїх об'єктів.

Послання.

Ця виставка – свідчення проживання трагічного досвіду війни, втечі та адаптації до нового життя. Представлені на виставці роботи поєднує спроба автора, відмовившись взяти участь жертви. знайти світло в видимій темряві того, що відбувається.

Розбиті чайники.

Після початку війни та приїзду до Франції, наше життя нагадувало розбиту посудину з втраченими фрагментами. І я згадав колись почату мною тему розбитих чайників пов'язану з висловом МЕНАХЕМ МЕНДЛА З КОЦКА «Нема цілісного серця, ніж розбите». (На виставці вперше представлений найперший «розбитий чайник» з цієї серії 2012 року «букет з осколків») На новому етапі розбитий чайник став способом втраченого будинку. Так уламки із символу смерті стали символом нового життя.

Рамки.

Серія Resistance, що дала назву виставці, з'явилася як реалізація фрази "Вийти за рамки". Серія була розпочата ще в стінські роки, за що я заслужив жартівливе прізвисько «рамка». У кожній роботі глядач може відчути пробудження в безликому дерев'яному виробі глибинної пам'яті дерева, що прагне догори, до набуття своєї справжньої сутності. Серія бунтуючих рам з'явилися як реакція на особливості життя тих, хто шукає притулок у Франції, чиє життя сповнене правил і обов'язків. І необхідно постійно робити вибір між самореалізацією та виживанням. Серед вигнутих рам є кілька, які вириваючись із рамок рвуть полотна. У цих роботах є аспект траурної традиції порваного одягу, реакція на події 7 жовтня 2023 року.

Полотна, що відриваються.

З одного боку, це загальна тема бунту, боротьби за набуття самозначності елементів цілого, що проходить через багато робіт на виставці. Але також у них присутнє нове для мене відчуття, появи у світі якогось вітру, що нестримно зриває все зі своїх місць.