На нещодавній «прямій лінії» російський президент Путін повідомив, що нібито немає потреби оголошувати нову хвилю мобілізації. Це, мовляв, через те, що крім 300 тисяч мобілізованих на службу за контрактом, на війну проти України залучили 486 тисяч «добровольців».Вірогідно, цих добровольців - громадян Росії, що тренуються зараз під Києвом, Путін не враховував. Це - бійці «Сибірського батальйону» ЗСУ - підрозділу, сформованого з переважно вихідців із народів Сибіру.Самі бійці в Telegram нещодавно повідомили, що пройшли бойове хрещення на Авдіївському напрямку фронту. Там вони виконували задачу спільно іншими підрозділами ЗСУ.Фото: Reuters, Associated Press

5 жовтня 2023 року в селі Гроза сталася наймасовіша одномоментна загибель людей на Харківщині під час повномасштабної війни: ракетою «Іскандер-М» росіяни вбили відвідувачів місцевого кафе, які прийшли на поминки загиблого військового Андрія Козиря. У Грозі загинуло 59 людей. Ледь не в кожній хаті села хтось втратив близьких. За цією страшною цифрою – конкретні люди з іменами та прізвищами, а також їхні родини, які здебільшого переживають горе на самоті. Щоб нагадати про це, Суспільне створило спеціальний фотопроєкт. Журналісти поспілкувалися з 28 родинами загиблих у Грозі. Деякі родини відмовились від участі в проєкті, адже важко переживають смерть близьких. З деякими – Суспільному не вдалося сконтактувати. Також у Грозі загинули:— Пирожок Олександр Іванович— Пирожок Тетяна Аркадіївна— Крисевич Олена Олександрівна— Глушко Олександр Андрійович— Платоненко Світлана Олександрівна— Чепіль Любов Миколаївна— Чепіль Віктор Михайлович— Ходак Олександр Миколайович— Бардась Раїса Самсонівна— Бардась Юлія Степанівна— Корх Валентина Миколаївна— Андрусович Тетяна Володимирівна— Андрусович Микола Адамович— Коваленко Григорій Миколайович— Гриб Іван Павлович— Гриб Галина ІванівнаКоманда:Авторка проєкту, фотографка — Тетяна ДжафароваАвторка проєкту, журналістка — Дар'я Нематіан золбінПродюсерки — Ольга Волинець та Анастасія ІсаєнковаРедактор — Влад АзаровФоторедакторка — Вікторія КурчинськаАвторка ідеї та редакторка проєкту — Христина Гаврилюк

Бахмут пережив кілька місяців боїв в умовах міцного контролю російськими військами зруйнованого міста, доки українські війська контрнаступали на його північному та південному флангах. Автори: RFE/RL, Reuters, AFP

У ніч на 13 грудня Росія завдала удару балістичними ракетами по столиці України. Близько 3-ї ночі у Києві пролунало кілька вибухів. Через кілька хвилин після цього в місті оголосили повітряну тривогу. За даними КМВА, пуски балістичних ракет, найімовірніше, були із північно-східного напрямку. Сили ППО збили усі 10 ракет, але їхні уламки впали у 4-х районах Києва: Голосіївському, Дарницькому, Деснянському та Дніпровському. В результаті, щонайменше 53 людини отримали поранення, переважно різані рани. Серед постраждалих 8 дітей. Пошкоджень зазнали житлові будинки, дитяча лікарня. Горіли автівки. Це вже другий ракетний російський ракетний удар по Києву цього тижня. Російська агресія руйнує життя людей, убиває і калічить. Російські військові регулярно з різних видів озброєння – ударними БПЛА, ракетами, РСЗВ – атакують українські міста і населені пункти. Кремль, попри численні докази і свідчення, о фіксуються із початку повномасштабної війни, заперечує цілеспрямовані атаки на цивільну інфраструктуру та населення.

Український науково-дослідний криголам «Ноосфера» вже дійшов до нашої антарктичної станції «Академік Вернадський». За київським часом це відбулося сьогодні вночі, 11 грудня 2023 року.Судно дісталося «Вернадського» дещо раніше запланованого терміну, адже завдяки скоординованій роботі польської та української команд, а також гарній погоді розвантаження на попередній локації – польській станції «Арцтовський» – пройшло за рекордні 3 доби.А ось йти з Кінг Джорджа до Галіндезу (це острови, де розташовані польська та українська бази) довелося повільно. Такої кількості різноманітних айсбергів наші моряки ще не бачили, і всі їх треба було майстерно оминати. Тільки-но погляньте на ці льодяні брили на фото!На час прибуття судна до «Вернадського» з погодою знову пощастило, тож досить швидко вдалося переправити на берег учасників української сезонної експедиції.Нагадуємо, що через складний рельєф дна «Ноосфера» не причалює до нашого острова, а стоїть неподалік, тому людей та вантажі до станції доставляють невеликими човнами.«Наступний тиждень буде гарячим. Але настрій у всіх піднесений, бо так радісно через 8 місяців побачити своїх друзів та колег, ще й з купою корисних речей і смаколиків», – зазначають зимівники.Протягом найближчого часу необхідно розвантажити судно, запустити ремонтні та інші роботи. Технічна команда сезонної експедиції продовжить модернізацію станції, розпочату ще до повномасштабної війни, а науковий загін сезону проводитиме додаткові дослідження.Після завершення розвантаження «Ноосфера» вирушить до Чилі, щоб доправити туди польських полярників, які зараз на борту криголама. Це вже третій рік поспіль наше судно замість російського забезпечує перезмінку на польській антарктичній станції «Арцтовський».Відтак у Чилі «Ноосфера» чекатиме на ще один сезонний загін науковців, які проведуть низку досліджень з борту судна, і нову команду українських зимівників, щоб доставити їх до «Вернадського».Фото: Сергій Глотов, Олександр Гришко, Анатолій Андрєєв

Приходять цілі від операторів безпілотників – мінометники ведуть вогонь. Кореспонденти Радіо Свобода провели добу на позиціях із мінометним підрозділом 42-ї окремої механізованої бригади ЗСУ.

У Львові протягом чотириденного воркшопу в Національному реабілітаційному Центрі «Незламні» (UNBROKEN) фахівці із-за кордону навчають українських колег протезуванню верхніх та нижніх кінцівок. «Через війну пацієнтів з важкими пораненнями та ампутаціями постійно більшає. Це значить, що нам потрібно ще швидше та ще якісніше виготовляти штучні кінцівки для захисників та цивільних, які їх втратили. А спеціалістів – не вистачає. Тому зараз ми переймаємо найкращий досвід, щоб вдосконалити свої навички і навчити інших», - розповів протезист Центру протезування Першого медоб’єднання Львова Назар Багнюк. Навчання триватиме 4-7 грудня, його проводять фахівці компанії Fillauer LLC, яка входить у список світових лідерів у галузі ортопедії та протезування. До Львова приїхали учасники з Києва, Дніпра, Івано-Франківська, Одеси, Полтави, Житомира та Запоріжжя. Це протезисти з досвідом роботи від трьох місяців й до 23 років. У межах тренінгу вже знято мірки з трьох пацієнтів центру, і тепер для них виготовляють штучні кінцівки. Наприкінці воркшопу - цих пацієнтів запротезують. Як зазначають у центрі, десятки тисяч українців потребують протезів, а спеціалістів, які можуть їх виготовити, критично бракує. Цього року лише державним коштом в Україні було встановлено 15 тисяч протезів, експерти припускають, що благодійним коштом становлено не менше. Однак, якщо кількість встановлених протезів нижніх кінцівок вимірюється тисячами, то верхніх - сотнями. У той час як 30% ампутацій нині - це саме руки. Спеціалістів, які вміють «встановлювати руки» - одиниці, тому пацієнтам доводиться чекати на протез пів року і більше. Особливу увагу під час воркшопу приділятимуть виготовленню верхніх кінцівок. Адже одне з основних завдань для протезистів – у співпраці з лікарями визначати найоптимальніше функціональне призначення протеза руки. У програмі інтенсиву - вивчення технічних характеристик протезів, опанування основ спеціального програмного забезпечення, що необхідне для налаштувань високотехнологічних штучних кінцівок, та застосування отриманих знань на практиці. Навчання проводяться в рамках проєкту «Реабілітація та протезування українців в Україні», що реалізується завдяки програмі Український Фонд Швидкого Реагування, яку втілює IREX in Ukraine за підтримки Державного департаменту США.

6 грудня — це день, коли в 1991 році український парламент ухвалив закон «Про Збройні сили України». Закон визначає ЗСУ як «військове формування, на яке відповідно до Конституції України покладається обов'язок обороняти України, захист її суверенітету, територіальної цілісності і недоторканності». ЗСУ складаються із Сухопутних та Десантно-штурмових військ, Сил спеціальних операцій, Повітряних та Військово-морських сил. Окрім основних родів військ, до складу ЗСУ входять підрозділи Територіальної оборони, Військова служба правопорядку, Медична, Капеланська, Юридична та Соціально-психологічна служби. День Збройних сил України набув особливого значення у 2014-му році – після початку агресії Росії, і став всенародним визначним днем в умовах повномасштабного вторгнення Росії. ЗСУ своїм затятим спротивом, оригінальними несиметричними діями, успіхом на фронті здивували весь світ і зруйнували міф про непереможність російської армії. Дата 6 грудня є знаковою і для періоду визвольних змагань України у 1917−1921 роках. Історичні ремарки взяті із публікацій Українського інституту Національної пам'яті. Фоторепортаж Радіо Свобода до Дня Збройних сил України

До 2022 року Арсеній Герасименко знімав фешн, а тепер документує роботу артилеристів на фронті. У його об’єктив потрапляють не тільки українські воєнні та понівечені пейзажі, а й техніка. Виявляється, навіть роботу машин можна зняти емоційно. Арсеній Герасименко, київський фотограф, документує війну в Україні. Співпрацював із National Geographic, Vogue, Marie Claire, L'Officiel, учасник персональних та колективних виставок в Україні, США, Грузії, Нідерландах: — Я незалежний фотограф: знімаю для артилерійської бригади та роблю власний портретний проєкт. Моя робота на фронті почалася рік тому з поїздки до артилеристів 43-ї окремої бригади імені гетьмана Тараса Трясила. Відтоді більшу частину часу проводжу саме з ними. 43-я бригада оперує найбільшими та найпотужнішими артилерійськими системами в Україні. Вживу споглядати роботу цих велетнів незабутньо. «Піон» відправляє 110-кілограмовий снаряд на відстань у кілька десятків кілометрів. При цьому формується вогняна квітка, завдяки якій система й отримала свою назву. Цей процес триває якусь долю секунди і зафільмувати його дуже непросто. Але найважчим було опанувати мінну безпеку, тактичну медицину, завчити правила поводження у зоні бойових дій та у критичних ситуаціях. Добре, що зараз в Україні журналісти можуть дізнатися про це на курсах і тренінгах. Що публікувати, я завжди обговорюю з бійцями та командуванням. Ворог постійно моніторить соціальні мережі, тому необережність матиме катастрофічні наслідки. Так, не можна оприлюднювати фото й відео, на яких впізнаваний ландшафт. У зоні виконання потрібно бути обережним із телефоном: відомі випадки, коли ворог отримував доступ до даних на ньому через вежі мобільного зв’язку. Я завжди переводжу телефон у режим «Політ» і користуюся інтернетом тільки зі старлінка чи перевіреного джерела. На фото й відео вимикаю геотеги, навіть якщо не планую публікувати світлини. Люблю знімати на стару фотокамеру, яка бачила ще Корейську війну (її я купив на аукціоні, вона належала американському журналісту), але завжди беру додатково дві цифрові. Працювати часто доводиться в непростих умовах, тому зйомка динамічних сюжетів без цифрової техніки майже неможлива. Крім того, на тиждень роботи я можу взяти лише 15 касет із листовою плівкою — 30 кадрів. Мій улюблений знімок називається «Лють». Він був зроблений минулого жовтня, під час Херсонської наступальної операції. Для багатьох це фото стало символом величі та незламності духу українських захисників. Але у мене воно викликає інші асоціації. Головний герой світлини, замковий Міша «Риба», загинув у березні 2023-го на Донбасі. За пів року знайомства ми встигли потоваришувати, і смерть друга далася мені дуже важко. Міша лишився в пам’яті як людина відкрита, чесна і пряма, справжній професіонал. Його смерть стала ударом для всієї бригади. На згадку про Мішу і його подвиг є кілька відео та знімків. Війна точиться не тільки на полі бою, але й у медіапросторі. Російська пропаганда невпинно працює, тому завдання фотографів — показувати війну такою, якою вона є. Особливо зарубіжному глядачеві, яким просто маніпулювати. Я також збираю гроші на потреби військових, продаючи принти своїх світлин. Наприклад, нещодавно «Лють» з автографом Валерія Залужного купили за 111 тисяч гривень, а кошти були передані на потреби 43-ї бригади. Гадаю, після початку повномасштабного вторгнення кожен із нас ставив собі питання: чим я можу бути корисним країні? Я не виключення. Врешті-решт я вирішив, що якщо можу фотографувати й ці світлини принесуть користь, то маю продовжувати.

Із Нідерландів в Україну передали артефакти з чотирьох музеїв Криму, які були представлені на виставці «Крим: золото й таємниці Чорного моря». Давні скіфські артефакти виставлялися в музеї Алларда Пірсона в Амстердамі у час, коли Росія окупувала Крим. Після незаконної анексії Криму і держава Україна, і керівництво музеїв у в окупованому Криму вимагали їхнього повернення. Після тривалих судів Апеляційний суд Амстердаму ухвалив рішення передати так зване «скіфське золото» державі Україна. Йдеться понад 565 предметів із Музейного фонду України. Здебільшого – це археологічні знахідки. Грошова вартість колекції складає майже 10 мільйонів євро, а в історично-культурному плані – вони безцінні... Тепер артефакти зберігатимуться у Національному музеї історії України.