Марш слави на честь 78-ї річниці створення Української повстанської армії організували ВО "Свобода", "Національний корпус", "Правий сектор". У заході брали участь активісти цих партій та ветерани російсько-української війни. Учасники Маршу, що пройшов у столиці під гаслом «Бій колаборантам!», передали в Офіс президента свої вимоги. На мітингу біля Офісу президента колишній командир полку "Азов", керівник центрального штабу партії "Національний корпус" Максим Жорін озвучив вимоги учасників маршу. "Перше: ми вимагаємо прийняти закон про захисту Української держави від колаборантів", - сказав Жорін. Він висловив переконання, що той факт, що такий закон не ухвалений, свідчить про те, що в Офісі президента перебувають колаборанти. "Друге: ми вимагаємо звільнити з посади генерального прокурора Венедіктову, тому що ця людина не має ані морального права, ані професійної компетенції. Більше того, саме Венедіктова системно працює над тим, щоб фабрикували справи та кидати за грати українських патріотів", - наголосив Жорін. Третя вимога до влади - припинити переслідування патріотів та людей, які захищають Україну. "І нарешті розпочати реальну боротьбу з п'ятою проросійською колоною всередині країни", - наголосив Жорін. До учасників зібрання вийшов представник Офісу президента, якому передали вищезазначені вимоги у письмовому вигляді. Разом з тим активісти передали в ОП розроблений юристами законопроект про захист української державності від проявів колабораціоналізму, який вони вимагають ухвалити. Наприкінці мітингу активісти запалили піротехнічні засоби. Учасники зібрання скаржилися, що президент Володимир Зеленський не вийшов до них, й у зв'язку з цим скандували: "Ганьба!". Після передачі вимог було оголошено про завершення заходу.

Сьогодні, 3 серпня, у Львові поховали 42-річного комбата 8 добровольчого батальйону «Аратта» Андрія Гергерта (позивний «Червень»). Гергерт помер 1 серпня від важкої онкологічної хвороби, яку у нього діагностували у лютому цього року. Попрощатись із бійцем і провести його до місця спочинку прийшли побратими з різних міст України. Похоронна процесія до Личаківського цвинтаря пройшла вулицями Львова. «Ми формували «Правий сектор» і тоді, у 2014 році, зустрілись із Андрієм. З Майдану ще знались. Створилась Українська добровольча армія і він став командиром 8 батальйону. Воював, був надзвичайною людиною. Це була людина на своєму місці і якби всі так, як він, любили державу, то ми мали б відповідну українську державу», – пригадує Богдан Вербицький. На похорон приїхало багато добровольців і волонтерів із Маріуполя, де Андрій Гергерт перебував із батальйоном. «Широкіне, Бердянськ, Водяне... Скрізь був Андрій. У Маріуполі всі акції спільно готували. 5 років... Скільки воював і тримав батальйон завдяки допомозі людей і не отримував жодних коштів від держави. Ми були спокійні у Маріуполі, бо знали, що у нас стоїть 8-й батальйон», – говорить волонтер із Маріуполя Галина Однорог. Комбат чеченського батальйону «Муслім» теж розповів про Андрія Гергерта: «Ми з Андрієм знайомі з 2014 року. Україна втратила надійного патріота, ми разом йшли 6 років і стояли на передовій. Війна не забрала, а ось хвороба забирає, і вона могла стати наслідком пережитого. Ми весь час були на одних позиціях. Україна втратила справжнього патріота», – каже комбат. Андрій Гергерт народився у Миколаєві на Львівщині 22 травня 1978 року. За фахом він ветеринар, але з березня 2014 року пішов воювати на Донбас і потрапив спершу у 5-й батальйон. Невдовзі став заступником командира Української добровольчої армії. У чоловіка залишилася дружина та четверо дітей. Андрій Гергерт нагороджений орденом Богдана Хмельницького III ступеня «За особисту мужність, самовідданість і високий професіоналізм, виявлені у захисті державного суверенітету та територіальної цілісності України».

Около тысячи человек приняли участие в акции националистов. Марш был призван продемонстрировать победу украинского народа, который 2 мая 2014 года в Одессе остановил сценарий по развалу страны, заявили организаторы. Колонна стартовала от памятника Шевченко в одноименном парке. Участники акции скандировали традиционные националистические лозунги: "Україна – понад усе!", "Слава нації – смерть ворогам!". В марше участвовали представители Национального корпуса, ВО "Свобода", "Правого сектора" и жители Одессы. - Мы отмечаем подвиг живых и погибших героев, которые отстояли в Одессе украинский порядок, – говорят активисты. Безопасность марша обеспечивали около полутысячи полицейских, нацгвардейцев и сотрудников СБУ. По данным полиции, противоправных действий не зафиксировано. На углу улиц Дерибасовской и Преображенской, где во время стычек 2 мая 2014 погибли люди, активисты возложили цветы и зажгли фаеры.

Информационное агенство QHA представляет серию фотографий своего корреспондента Валерия Пузика, которые он снимал в зоне боевых действий будучи добровольцем в составе ДУК ПС

У четвер, 15 лютого, близько 14:00 представники правих організацій розбили плити та напис «переможцям над нацизмом» на Монументі Слави, що на вул. Стрийській. Замість відбитого напису, активісти фарбою написали «пам’ятник окупантам». За словами організаторів акції, у такий спосіб представники націоналістичних організацій, зокрема «Правого сектору», Добровольчого руху ОУН та організації «Сокіл», хотіли привернути увагу влади до того, що пам’ятник слід знести у рамках декомунізації. «Це наша інформативна акція, ми сподіваємося, що влада прислухається до нас. Вважаємо, що пам’ятник підпадає під декомунізацію і його мають знести. Якщо влада не буде до нас дослухатися, до подивимося, як розгортатимуться події», - пояснив ідею акції голова львівського осередку «Правого сектора» Тарас Бобанич. Додамо, що фахівці Українського інституту національної пам’яті повідомили, що «Монумент Слави є пам’ятником, присвяченим опору та вигнанню нацистських окупантів з України, а тому, відповідно до закону, не є символікою комуністичного тоталітарного режиму та не підлягає обов’язковому демонтажу». Нагадаємо, що у травні 2017 у Львові створили робочу групу по можливому демонтажу Монументу Слави. Депутати Львівської обласної ради запропонували на цьому місці встановити Меморіал пошани українських воїнів, які борються з російським агресором. Ще раніше розглядалися варіанти перенести монумент в музей «Територія терору». А керівництво Парку культури, біля якого він розташований, як варіант розглядало надати пам'ятнику нову функцію - зробити тут музей під склом, а на горі облаштувати оглядовий майданчик. Це не перший випадок нищення монумента. У грудні 2010 року невідомі облили фарбою монумент і намалювали на ньому, під написом «Переможцям над фашизмом», серп і молот та свастику. А 28 квітня 2016 р. монумент розфарбували у синьо-жовті кольори. Після цього, у серпні 2016 року «Муніципальна дружина» встановила поблизу монументу камери відеоспостереження, за допомогою яких мали б стежити за дотриманням безпеки у цьому місці.

Блогер softranger: "Решил вот написать про Украину. Всю правду-матку. И проиллюстрировать это все своими собственными свежими фотографиями, сделанными в последние два месяца. Если вы внимательно следите за российскими СМИ, то у вас должны была сложиться вполне определенная картина того, что творится сейчас в Украине (страна, запрещенная в России). Холод, голод, нищета, депрессия. Народ, измученный тем, что уже три зимы подряд в квартирах 10 градусов тепла (это еще в лучшем случае), отсутствием еды, непомерными жилищными платежами, когда зарплаты хватает только на оплату света, получаемого от 25-ватной лампочки, уже не имеет сил подняться на борьбу и скинуть ненавистную фашистскую хунту. Там более, что покрышки сожжены на десять лет вперед. Безвиз оказался не перемогой, а зрадой. Только олигархи могут себе позволить им воспользоваться. Простые украинцы вынуждены тайком от СБУ переходить вброд Сиваш и "отдыхать" в пещерных городах в Крыму, выпрашивая подаяния у русских туристов, приходящих туда на экскурсии. Но реальная действительность в сто раз страшнее. И сейчас я наглядно вам это докажу на примере родного Харькова. Итак, начнем. Только уберите от экрана маленьких детей, беременных женщин и стариков. Они могут не пережить этот ужас. Надеюсь, что вы по достоинству оценили творящийся в моем городе ужас. Охотно приму предложения на публикацию этой статьи от ведущих российских изданий. Выступлю с этими разоблачениями на 1-м канале, НТВ, канале "Звезда", Life News, в шоу Малахова, Соловьева, Кисилева и перед домочадцами Дома-2. Шлите денег. Же не манж па си жюр"!

Руководитель Координационно-информационного центра при Управлении коммуникации и прессы МО и советник Министра обороны (в качестве волонтера) Дмитрий Муравский  опубликовал в Facebook впечатляющие фото о войне на Донбассе. "Не являюсь проф фотографом и поэтому не ставил перед собой амбициозных целей, хотя понимаю, что сейчас это очень важно и обещаю, что в промежутках между съемками и поездками я смогу заняться системной работой с десятком тысяч тех снимков, которые я сделал за многие месяцы этой войны. Для тех кто говорит про Фотошоп, спасибо я польщён еще раз))", - пишет Муравский

Коли світить сонце це означає, що нічого доброго не слід очікувати. Ніколи. Ні на якій війні. І тим більше не в окопах біля Донецького аеропорту. Бо якщо українські солдати мають хороший вид на злітну смугу, то і російські терористи також мають хороший вид.По обіді Бен та Алекс стоять біля вогнища на своїй по-спартанськи облаштованій позиції. Клейонка худо-бідно натягнута між двох дерев. Раптом поблизу вибухає граната, починається «стрєлкотня» – терористи прострілюють ліс у їхньому напрямку. Бен і Алекс зриваються, біжать на свої позиції і відкривають вогонь у відповідь. Це буденне життя на Донбасі, між життям і смертю, небезпечно, незручно і завжди в напруженні. Вночі, якщо зброя мовчить, вони чистять свої автомати, варять чай, готують їсти або сплять у своїх лежанках. Їх опорний пункт знаходиться під землею, захищеною кількома слоями деревини, землі і пластику. Холодно, сиро і зовсім не так як в маленькому селі у Форальбергу на Заході Австрії, де народився Бен – виходець з хорошої сім‘ї вищого достатку. У багнюці і холоді він здійснює свою мрію – потрапити на справжню війну, на фронт. Разом з ним також Алекс, виходець з Нижньої Австрії та три побратими з Америки: Чарлі, Ковбой та Креґ. Ця п‘ятірка воює на українській стороні проти (про)російських терористів. Добровільно. За їжу та нічліг.

Около 200 одесских патриотов прошли маршем вечером 29 января по улицам Одессы в знак памяти о погибших в бою под Крутами 16 (29) января 1918 года. Бойцы и просто патриоты шагали под присмотром большого количества полиции. Присутствовал также спецназ, который зорко наблюдал за ними из двух грузовиков. Хода началась от памятника Шевченко и завершилась возле Дюка. Напротив областного управления полиции и прокуратуры состоялся небольшой митинг, на котором звучали призывы контролировать действия правоохранительных органов. Участники пообещали вскоре прийти к власти, скинуть «хунту» и всех противников украинской государственности.

В середу в Києві відбувся марш націоналістичних сил - "Марш героїв", організаторами якого виступили ВО"Свобода", "Правий сектор", ОУН та КУН. За винятком вибуху вибухпакета, все пройшло спокійно, хоча міліція відібрала у деяких молодиків ножі, кастети, піротехніку та газові балончики. Перед маршем на Майдані відбувся мітинг з нагоди 73-ї річниці створення УПА. Після мітингу біля 5 тисяч учасників маршу пройшли ходою до Лук'янівського СІЗО, зайняли проїжджу частину перед ізолятором та двір перед будівлею, де скандували "Свободу політв'язням" та тримали транспорант "Ми вимагаємо правосуддя та правди". Близько 5 тисяч учасників прибули до Лук'янівського СІЗО. Вони зайняли проїжджу частину перед слідчим ізолятором, а також двір перед його будівлею. Учасники маршу скандували: “Свободу політв'язням!” і тримали транспарант із написом: “Ми вимагаємо правосуддя та правди”. - See more at: http://sectorpravdy.com/ua/news/duknews/1301-kyiv-pokrova-2015-marsh-heroiv#sthash.gO956kg3.dpuf Перед цим на площі відбувся мітинг з нагоди 73-річниці створення УПА. - See more at: http://sectorpravdy.com/ua/news/duknews/1301-kyiv-pokrova-2015-marsh-heroiv#sthash.gO956kg3.dpuf