Магазинні манекени з капюшонами, пакетами, хіджабами, нікабами та паранджею стали символом правління талібів в Афганістані. Спочатку таліби заявили, що манекени мають бути або зняті або обезголовлені, але після того, як власники магазинів почали скаржитися і протестувати, вони погодилися на цей дивний компроміс. Фоторепортаж із Афганістану.

У центрі Києва 8 березня відбулася акція «Марш жінок», учасники якої вимагали від депутатів ратифікувати Стамбульську конвенцію і виступали за ґендерну рівність у суспільстві. Стамбульська конвенція – міжнародний документ про запобігання насильства проти жінок, який Україна підписала однією з перших ще у 2011-му, але спроби її ратифікації наштовхуються на сильний опір церкви і частини парламенту. Водночас пандемія лише загострила проблему: в Україні повідомлення про випадки насильства у першій половині 2020-го почастішали на 40%. Демонстранти зібралися на Михайлівській площі і пройшли ходою до Поштової площі. Учасники й учасниці маршу тримали в руках плакати з написами «Різні, але рівні», «Жінкам – рівне представництво у владі», «Дискримінація коштує дорого», «Рівність – традиційна цінність» та інші. В «Марші жінок» взяли участь близько чотирьох тисяч людей. Цьогорічна тема Маршу – «У пандемії – жіноче обличчя». Організатори акції (зокрема міжнародні правозахисні організації та низка українських жіночих та ЛГБТ-об’єднань) стверджують, що пандемія коронавірусу особливо негативно вплинула на жінок: зріс рівень домашнього та ультраправого насильства; жінки становлять більшість працівників соціальної та медичної сфер; вони вимушені в умовах локдауну поєднувати хатні справи, догляд за дітьми й роботу тощо. На акції на були присутні і противники заходу, учасники консервативної організації «Традиція і порядок», які заявили про «операцію з порятунку феміністок». Вони виступають проти ратифікації Стамбульської конвенції й легалізації секс-роботи, а також закликають заборонити аборти. Їх із учасниками акції розділив «кордон» поліції. Одну людину було затримано правоохоронцями за спробу перешкодити учасницям маршу спуститися в метроОдночасно відбувалася також акція противників фемінізму. Дві акції розділяв кордон поліції. Акції відбулися без грубих порушень. В «Марші жінок» взяли участь близько чотирьох тисяч людей.

Конституційний суд Польщі 22 жовтня 2020 року обмежив перелік ситуацій, коли жінки можуть легально зробити аборт. Суд ухвалив рішення, за яким заборонено проводити аборти через ураження плоду чи невиліковної хвороби ембріону. Відтак жінки не матимуть права перервати вагітність навіть попри ризик народити дитину з важкими вадами чи взагалі без шансу на життя. Законно зробити аборт дозволяється лише у разі зґвалтування, інцесту або загрози життю чи здоров’ю матері. А такі випадки у Польщі становлять близько 2% від загальної кількості абортів, які робили в сусідній державі протягом року. У жовтні 2016 року польський Сейм не ухвалив рішення про повну заборону абортів, бо тоді Польщею прокотилась хвиля масових протестів під назвою «Чорний протест». Зараз у низці міст країни відбуваються протести проти рішення Конституційного суду.

Гасло «Свобода. Єдність. Боротьба» стало темою цьогорічного Маршу рівності, який 23 червня відбувся у Києві. Основна мета акції – наголосити на необхідності дотримання прав людини та реалізувати право ЛГБТ-спільноти на мирні зібрання, свободу слова та самовираження. Подібна правозахисна демонстрація відбувається в Україні вшосте. Основні гасла учасників Маршу рівності: «Наша традиція – це свобода», «Усі різні – усі рівні» та «Права людини понад усе». «Наша свобода – це незаперечна цінність бути собою, обирати те, чого ми хочемо, та не боятися жити повним життям», – наголошують організатори ходи з громадської організації «Київпрайд». До мирної демонстрації приєдналися не лише представники ЛГБТ-спільноти, але й усі охочі, які прагнуть дотримання прав людини в Україні. Паралельно з Маршем рівності проходило також дві акції опонентів проведення подібних заходів. Уздовж всієї ходи вони несли чорні банери з надписами та вигукували різні негативні гасла стосовно учасників Маршу рівності. Безпекою під час мирного зібрання опікувалися правоохоронці, пожежники та медики. Уся територія проведення Маршу рівності була перекрита металевим парканом задля забезпечення порядку та уникнення сутичок. До Маршу рівності цьогоріч приєдналося чимало представників іноземних дипломатичних місій, міжнародних фондів та гостей із західних країн. Серед них зокрема були посол Канади в Україні Роман Ващук та німецька політик Ребекка Гармс. Організатори Маршу рівності запрошували і президента Володимира Зеленського, але він не відповів на запрошення. Однак згодом привітав їх на своїй сторінці Facebook. Тимчасовий повірений у справах США в Україні Вільям Тейлор також висловив підтримку українцям, які прагнуть рівності і відсутності дискримінації. «Зичу всім учасникам маршу КиївПрайд безпечного, приємного і чудового дня. Ми стоїмо разом з усіма українцями, які прагнуть рівності та відсутності дискримінації», – цитує звернення Тейлора посольство. Перед початком ходи у небі над Києвом замайорів веселковий прапор – міжнародний символ ЛГБТ-спільноти. Учасники ходи пройшли маршем від Оперного театру до бульвару Тараса Шевченка, через площу Льва Толстого до станції метро «Театральна». Задля уникнення зіткнень звідти демонстрантів «евакуювали» автобусами. За підсумками Маршу рівності Національна поліція заявила про 3 тисячі учасників, організатори ж – про 8 тисяч. Попри присутність опонентів проведення Маршу рівності, організованого ЛГБТ-спільнотою України, хода відбувалася мирно. Кілька разів були спроби нападу на першу колону ходи. Утім, поліцейські оперативно відтісняли порушників. За повідомленнями правоохоронців, під час ходи жодну особу не затримали.

У Києві 17 червня пройшов «Марш рівності» – це завершальна акція міжнародного форуму «КиївПрайд-2018», який відбувається щороку із 2012-го. Його учасники зібралися біля приміщення Національної опери та пройшли по вулиці Володимирській, бульвару Тараса Шевченка, вулиці Терещенківській до станції метро «Площа Льва Толстого», де і завершилася акція. Паралельно з учасниками «Маршу рівності» у центрі Києва зібралися противники цієї акції. Вони тримали в руках плакати «Не голосуй за лояльного до ЛГБТ», «Діти – наше майбутнє», «Закон для сімей – Україна для сімей», «Мама-тато – добре, тато-тато – погано» тощо. За словами керівника поліції Києва Андрія Крищенка, під час кількох сутичок, що сталися перед початком акції, до поліції було доставлено загалом 57 осіб, наразі більшу частину з них відпущено.

Блогер Максим Мирович: "Давно хотел написать про такую интересную тему, как советские вытрезвители. Тема, кстати, весьма неоднозначная, я даже как-то делал опрос на эту тему у себя в facebook, и мнения разделились — часть читателей посчитала, что это однозначный ужас и кошмар, а другая часть высказала мнение, что не всё так плохо — "трезвяки" иногда спасали жизни валяющимся на улице алкашам, плюс действовали в качестве "аппарата устрашения" на алкоголиков в целом. Лично я не могу согласиться с последними утверждениями — может быть, какие-то отдельные случаи "спасения жизней" и были, но бывали нередки и случаи, когда милиционеры просто "для выполнения плана" хватали и тащили в вытрезвитель людей в крайне лёгкой степени опьянения (с последующим сообщением о происшествии на работу), а нередко пьяниц в вытрезвителях попросту избивали. Для начала, как водится, немного истории. Вытрезвители существовали ещё во времена Российской Империи — первое заведение такого плана открылось в Туле в 1902 году — его открыл местный врач Фёдор Архангельский про поддержке городской Тульской Думы. На открытии вытрезвителя Архангельский произнес речь о том, что с пьянством надо бороться, так как оно ведёт к деградации и вырождению, а также к экономическому разорению. Дореволюционный тульский вытрезвитель назывался "Приют для опьяневших" — он занимал помещение, состоящее из двух отделений — амбулатории для алкоголиков и приюта для их детей. В штате приюта были фельдшер и кучер — кучер ездил по городу и собирал пьяниц (чаще всего — перепившихся рабочих тульских оружейных заводов), а фельдшер занимался их состоянием. В СССР вытрезвители стали открываться в начале 1930-х годов, а в начале 1940-х по личному приказу Берии были выведены из Наркомата здравоохранения и подчинены НКВД. Вытрезвители работали до самого конца СССР и даже пережили его на пару десятилетий — в России последний вытрезвитель был закрыт в 2011 году. Из стран "бывшего соцлагеря" вытрезвители продолжают работать в Беларуси, Казахстане, Чехии и Польше".

У результаті анексії Росією Криму загадкові зникнення і викрадення людей стали звичними для півострова. Викрадення Решата Аметова і Ервіна Ібрагімова були навіть зафіксовані на відео, але так і залишилися нерозслідуваними. Дані правозахисних організацій про зниклих безвісти і загиблих кримчан різняться. За повідомленнями Кримськотатарського ресурсного центру, «КримSOS» і Кримської правозахисної групи, в Криму за останні понад три роки пропали як мінімум 8, а можливо – 17 кримчан. Як мінімум 6 зі зниклих були знайдені мертвими, але і цю цифру деякі правозахисники вважають заниженою. У Міжнародний день жертв насильницьких зникнень, який за рішенням ООН відзначається 30 серпня, Крим.Реалії вирішили нагадати про частину тих, кого при нез'ясованих до кінця обставинах викрали на півострові за роки анексії. (Стилізовані малюнки надані Кримською правозахисною групою)

У День протидії гомофобії, біфобії та трансфобії, 17 травня, ГО «Інсайт» спільно з Коаліцією з протидії дискримінації провели під Аркою дружби народів у Києві акцію протидії насиллю. 17 травня 1990 року гомосексуальність вилучили з міжнародного переліку психічних захворювань ВООЗ. Міжнародний день протидії відзначають у десятках країн світу. Цьогорічне гасло – «Сім'ю створює любов». Подібні акції пройшли і в інших містах України.

8 березня – Міжнародний день боротьби за права жінок. У Києві, Львові, Харкові, Херсоні та інших містах України й світу пройшли феміністичні марші.Цього року в Києві феміністичний марш пройшов під гаслом «Ні насильству всіх форматів, від роддомів до військкоматів!» Понад сотня людей пройшли ходою від Софіївської площі до Оперного театру, далі до Хрещатика. Біля Оперного театру на марш напали кілька людей, які намагалися облити учасників кефіром і зеленкою. Їх затримала поліція.

Правозащитники из Voice Project начинают кампанию «В заключении за искусство» (Imprisoned for Art), в рамках которой известные артисты и музыканты пытаются привлечь внимание к судьбе своих коллег из разных стран мира, оказавшихся за решеткой по политическим мотивам.