Пожежі наблизилися впритул до популярних турецьких курортів в провінції Анталія, де багато українських туристів. Як написала у Facebook Алеся Павлинська, яка зараз відпочиває в Туреччині, ситуація погіршилася: "Вогонь перекинувся, палає дорога на Мармарис, а по ній нам їхати через півтори години в аеропорт". Раніше Павлинська розповіла, що вона бачить стіну вогню просто зі свого готелю "Мунамар" у регіоні Ічмелер (передмістя Мармариса). "Ще вчора бачили лише стовпи диму в лісі, а вже сьогодні зранку ми прокинулися, вийшли на вулицю, вже стоїть запах гару, а стовп диму разів у десять більший, а з неба потихеньку падає попіл", - розповіла Аліна Федяй-Зирянська, яка нині відпочиває у Сіде. Вона каже, що від попелу нині захищаються медичними масками. Аліна також розповідає, що останні два дні на узбережжі був сильний вітер. "Спочатку літали гелікоптери з ковшами з водою, потім бачили, як літаки залітають прямо у цю хмару", - розповіла Аліна. Її родина переживає через те, що невідомо, як працюватимуть аеропорти, але у самому готелі "все працює, хоча пару разів пропадало світло", а "сніданок-обід-вечеря - за графіком". У Манавгаті (район та одноіменне місто в провінції Анталія) через пожежі загинули троє громадян Туреччини. Проте губернатор району Мустафа Йігіт заявив, що курортна зона від пожеж не постраждала. У пресслужбі МЗС розповіли, що "28 липня вдень поблизу міста Манавгат (75 км на схід від Анталії) виникла лісова пожежа. Зважаючи на спеку та сильний вітер, пожежа швидко поширилася в напрямку Манавгата". Там також кажуть, що повідомлень про жертв та постраждалих серед громадян України наразі немає. За перші шість місяців 2021 року Туреччину відвідали 774,5 тис. українців. Про жахливі пожежі розповідають і українці, які живуть у Туреччині. "Всі сидять по хатах. Сморід страшний. Вийти надвір неможливо. Окрім того, що спекотно, ще йде жар від пожежі", - розповіла Лілія Торосян, яка живе у Сіде. А Іванні Демір, яка нині живе в Анталії, довелося залишити домівку. "Тікаємо від вогню, від диму, немає чим дихати. Багато людей залишають домівки... Жах. Це катастрофа. Згоріла майже вся екосистема", - пише вона у Facebook. За кілька годин до цього пані Іванна писала, що вони "прокинулася вночі від запаху гару, на балконі попіл.... відкрити вікно нереально". За повідомленнями турецьких ЗМІ, у Мармарисі місцева влада оголосила про необхідність евакуації місцевих жителів та туристів через пожежі. Вогонь наблизився впритул до будинків та готелів. Туристів із двох вілл та чотирьох готелів у Мармарисі вже евакуювали. Повідомляють також і про плани евакуації в Бодрумі. Крім того, у Мармарисі ветеринарні клініки оголосили, що безкоштовно лікуватимуть тварин, постраждалих від вогню.

48 августа радует летней погодой, хотя уже завтра синоптики обещают похолодание и превращение в 18 сентября. Пока что же в Одессе продолжается бархатный сезон, когда пробки из-за спешащих на работу горожан и одновременно забитые этими же горожанами пляжи. Новый хороший индикатор этой поры прокат самокатов в прибрежной зоне: двухколесный транспорт заполонил Трассу здоровья и, судя по всему, спрос не снижается. Во время прогулки вдоль моря интересно заглянуть на пляж Дельфин. Там уже ничего не напоминает о позоре государственного масштаба. Убрали ржавый «Делфи», и слава богу. Ностальгия не мучает. Без танкера любителям фотосессий приходится по-старинке фотографировать друг друга и цветы, а начинающим художникам рисовать волны да бакланов, облюбовавших остатки причала.

Хотя инстаграм завален снимками с курортов, многие решили не рисковать, пока эпидемия не стихнет. Для тех, кто отдыхает дома, участники группы «Украинская уличная фотография» достали летние снимки разных лет. Адаптивный карантин в Украине продлили до 31 августа. В частности, все еще закрыты учебные заведения и запрещены массовые мероприятия на 200 и больше человек. Спортивные соревнования можно проводить только без зрителей и с разрешения международных организаций.

Міжнародний день Чорного моря святкують 31 жовтня кожного року з 1996 року. Саме тоді Україна, Росія, Грузія, Туреччина, Болгарія і Румунія підписали «Стратегічний план дій з реабілітації та захисту Чорного моря». Країни зобов'язалися врегулювати нафтопромисли, вилов риби, судноплавство, стежити за рівнем забруднення і зміною флори й фауни, щоб зберегти акваторію Чорного моря. Редакція Крим.Реалії зібрала фотогалерею найяскравіших морських пейзажів з Криму до Міжнародного дня Чорного моря.

Сонячна Болгарія - чудовий варіант для тих, кому хочеться недорого відпочити влітку на морі, без зайвого пафосу, але щоб за кордоном. Це цілком доступна для українців країна, зрозуміла нам за менталітетом та з лояльними цінами. З іншого боку, це вже Європа – з відповідним рівнем сервісу та комфорту. А ще тут неймовірна природа, красиві туристичні місця, золоті пляжі, тепле та чисте море. Один з найпопулярніших курортів Болгарії – Сонячний берег, що входить у курортну зону старовинного містечка Несебр, розташований в 35 км від аеропорту міста Бургас та відомий своєю золотистою пляжною смугою 40 м завширшки та 10 км завдовжки. Знаменитий пляж Сонячного берегу – не творіння матінки-природи. Його насипали штучно у 1957 році, коли влада країни вирішила створити на цьому місці курорт. З тих пір Сонячний берег відвідали понад 70 мільйонів туристів. Цікаво, що завдяки специфічному насипу тут майже не буває хвиль, а глибина моря від берега на кількасот метрів до горизонту не перевищує 1,5 м. Тому купатися тут дуже комфортно як дорослим, так і дітям; тим, хто вміє добре плавати і тим, хто лише починає вчитися. Як дістатися до Сонячного берега з Києва? В Болгарію можна поїхати автобусом. Квиток з Києва прямо до Сонячного берега коштує близько тисячи гривень в одну сторону. Це дуже вигідно, єдиним мінусом можна назвати довгу дорогу (близько 21 години, включаючи проходження румунського та болгарського кордонів) та дискомфорт під час неї. Є дорожчий, але швидший варіант потрапити з України до Болгарії – літаком. З Києва до Бургаса навіть у гарячий сезон можна відхопити квитки за 190 доларів (близько 4850 гривень) з людини в обидва боки. Від Бургаса до Сонячного берега добиратися близько 30 км. Є кілька способів дістатися з аеропорту: на комерційному шатлі, автобусом або на таксі (індивідуальний трансфер). Шаттл (груповий комерційний автобус) довезе вас за 40 хвилин, вартість проїзду становить 8 євро (230 грн). Муніципальний автобус «Бургас – Сонячний берег» їде близько 45 хвилин, за квиток потрібно заплатити 3 євро (87 грн). Таксі доставить вас за 20 хвилин і коштуватиме від 28 євро (810 грн). Далі ми потрапляємо у Сонячний берег, один з найбільших курортів Болгарії. На його території налічується понад 800 готелів. Сюди люблять приїжджати туристи з дітьми, адже для них обладнані басейни, є безліч дитячих майданчиків, працюють аніматори. Дорослим теж буде чим зайнятися: крім приймання сонячних ванн, можна відвідати численні бари, ресторани, дискотеки, яких у радіусі 500 метрів від вашого готелю гарантовано буде вдосталь. Але про все по порядку. Обрали ми 3-зірковий готель на першій лінії, на відстані 750 метрів до моря. Врахуйте цей момент: якщо ви плануєте багато купатися та засмагати на пляжі, краще шукати готель у пішій доступності до моря. Номер для двох на 7 ночей з системою повного харчування All inclusive обійшовся нам у 15 600 грн. Грубо кажучи, на цьому етапі всі ваші витрати на відпочинку у Болгарії можуть закінчитися. Далі – сувеніри, екскурсії, розваги – уже за бажанням. Завдяки активному туризму з країн СНД, місцеві добре розмовляють російською. Також можна вирішити свої питання, звертаючись англійською. Та навіть якщо до вас заговорять болгарською, скоріше за все, ви з легкістю зрозумієте співрозмовника. Болгарська мова – слов’янська, тому, навіть не знаючи її, ви зможете вловити суть розмови. Безвихідних ситуацій, пов’язаних із мовним бар’єром, тут бути не повинно. Як і в будь-якій країні, тутешнім приємно, коли ви знаєте кілька слів їхньою мовою. Вам запам’ятати не складно, а болгарам – приємно. Отже, вітаючись, кажіть «здравейте»; на знак подяки промовте «благодаря»; прощаючись, болгари бажають всього найкращого – «всічко хубаво». Якщо вам доведеться випивати у компанії місцевих, підіймаючи келих, не забудьте сказати «наздравє!». «Будь ласка» болгарською – «моля», рахунок у ресторані – «смєтка». Єдине, з чим може виникнути плутанина – з «так» і «ні» у вигляді кивка. Болгари справді мотають головою зі сторони в сторону, коли погоджуються, а в знак незгоди кивають згори вниз. Також будьте уважні, слухаючи пояснення дороги від місцевих. Якщо кажуть «направо», не заплутайтесь, по-болгарськи це означає, що треба йти прямо. А от праворуч – «надясно», ліворуч можна відгадати на слух – «наляво». Офіційна валюта Болгарії – лев. За національним курсом, 1 євро дорівнює приблизно 2 левам. Відповідно, 1 лев – 15 грн. Обміняти гроші можна в одному з численних обмінників, які для зручності розміщені біля ресторанів, ринків та супермаркетів. Якщо ви не впевнені, які гроші везти до Болгарії, сміливо беріть євро. Доларами тут теж можна розраховуватися, але курс болгарського лева до євро набагато вигідніший. Тоді як на обміні гривні можна втратити пристойну суму. Якщо ви збираєтеся купувати леви в Болгарії, не варто робити це в аеропортах – зазвичай там найбільш невигідний курс. Також не міняйте валюту «з рук» – у Болгарії це заборонено законом, покарання зазвичай несуть обидві сторони. Натомість вигідно обмінювати кошти можна у мережі Crown. По-перше, у її обмінниках найкращий курс, по-друге, вам вдасться уникнути 5% комісії, яку беруть в інших пунктах. Крім того, у більшості магазинів можна розрахуватися карткою, що дуже зручно. У цій же мережі також можна взяти напрокат автівку, якщо ви хочете вивчати околиці самостійно. Традиційно ціна оренди тим менша, чим на більше днів ви берете машину. В середньому це 30-35 євро (850-1015 грн) на добу, що не дуже дешево. До прикладу, в Іспанії можна орендувати автомобіль, починаючи від 20 євро. Альтернативою послужать міські автобуси, яких дуже багато. Вони їздять з інтервалом 15 хвилин, ціна проїзду складає 1,3-2,5 леви (19,25-37 грн). А до аквапарків, наприклад, дуже часто їздять безкоштовні автобуси. Як і до аеропортів – про це детальніше можна дізнатися в адміністрації готелю, де ви зупинилися. Пляж Сонячного берега – один із найпопулярніших у Болгарії. Кілометри відмінного чистого піску, справжні піщані дюни, чисте море і природа приваблюють сюди туристів із сусідніх Румунії, Польщі, України, Росії, Білорусі, а також Німеччини та Великобританії. Доказом, що у Сонячному березі море та пісок справді найвищого ґатунку є те, що пляж регулярно отримує Блакитний прапор – міжнародну нагороду, яка щорічно вручається пляжам та причалам, вода в яких відповідає високим стандартам якості та придатна для безпечного купання. Звісно, у високий сезон людей тут дуже багато. Однак місця вистачає усім – це ще один плюс довжелезної прибережної смуги. Частина пляжу є абсолютно безкоштовною – але потрібно, як то кажуть, приходити зі своїм. Сонячний берег знаходиться географічно у дуже вдалому місці. Звідси без проблем і дуже швидко можна дістатися до таких цікавих сусідніх міст, як Несебр, Бургас, Варна, Созополь. Несебр це одне з найстаріших міст Європи, засноване понад три тисячі років тому. Розташований Несебр на невеличкому півострові за 5 км від Сонячного Берега та 35 км від Бургаса. Несебр занесений до списку світової культурної спадщини під охороною ЮНЕСКО, і недарма. Болгарія – країна сонця, теплого, як молоко, моря, золотистих пляжів, старовинних містечок та усміхнених людей. Це, безперечно, те місце, яке варто відвідати. Особливо якщо ви збираєтеся відпочивати за кордоном вперше. Адже тоді знайомство з європейськими курортами пройде без акліматизації та звикання до менталітету та культури. М’який клімат, звична для нас кухня, високий сервіс та ціни приблизно, як в Україні, точно не залишать вас байдужими і вмовлять повернутися сюди знову.

Город Славянск в Донецкой области, несмотря на оккупацию боевиками - адептами «русского мира», которая длилась с апреля по июль 2014 года и сопровождалась кровопролитными боями, остался верен нашему государству, и сейчас, спустя пять лет после тех трагических событий, вновь приглашает украинцев воспользоваться их оздоровительными услугами. Корреспондент издания УНИАН побывал в знаменитой здравнице и выяснил, как местное население справляется с последствиями оккупации, а руководство курорта – готовится к приему граждан и борется за выживание. «Славянский курорт», некогда известный во всей Европе, спустя пять лет после драматических событий 2014 года, гостеприимно распахивает свои двери и приглашает украинцев на оздоровительный отдых. Здравница расположилась на территории свыше двухсот гектаров и предлагает отдыхающим уникальные курсы лечения. Славянский санаторно-курортный реабилитационный центр специализируется, в первую очередь, на лечении заболеваний опорно-двигательного аппарата. На оздоровление в небольшой городок Донецкой области, несмотря на близость к зоне проведения боевых действий и недавнюю оккупацию российскими захватчиками, до сих пор приезжают люди с инвалидностью со всей Украины. В санатории для них предусмотрены удобства, которых, к сожалению, в большинстве случаев, не хватает в украинских городах – по всей территории установлены пандусы, специальные дверные проемы для проезда инвалидных колясок, оборудованы лифты. Также санаторный комплекс занимается лечением заболеваний сердечно-сосудистой и нервной систем, оказывает медико-психологическую помощь. У «Славкурорта» богатая и поистине славная история. Оздоровительный опыт лечебницы насчитывает почти двести лет. А обязана она своими лечебными качествами близлежащим соленым озерам, богатым на целебную грязь и минеральную воду. Целительные свойства озер были известны еще задолго до открытия курорта. Согласно поверьям, еще в далеком шестнадцатом веке местное население использовало добытую из них грязь для лечения суставов и заживления ран. А распространяться слухи о силе славянской воды начали с начала восемнадцатого века, после того, как в озерах искупался император Петр I. Официальной датой основания курорта считается 1827 год. Именно тогда врачи стали активно использовать славянские грязи в медицинских целях. На озера приводили солдат, раны которых после купаний заживали быстрее обычного. К концу девятнадцатого века на этом месте была построена первая грязелечебница для вельмож, и слухи об эффективности грязей славного города Славянска пошли по миру. Уже в 1907 году за свои лечебные свойства славянская грязь получила большую золотую медаль на международной выставке в Бельгии и была названа лучшей в Европе. Во времена Советского Союза – в 1934 году – «Славянский курорт» был признан здравницей государственного значения. В настоящее же время уникальная лечебница напоминает скорее памятник советскому прошлому. В 2014 году здравница, захваченная боевиками, перенесла обстрелы и выстояла, а теперь пытается выжить в условиях борьбы с местными властями. А следы боевых действий, часть заброшенных и разрушенных корпусов, блокпосты украинских военных лишь добавляют картине трагичности. Население Славянска до сих пор неохотно вспоминает события 2014 года, когда город более трех месяцев был оккупирован российскими «миротворцами». «Жизнь в Славянске разделилась на два этапа: до войны и после. Местные редко говорят друг с другом об этом периоде, потому что тяжело. В апреле 2014 года вся территория санаторного комплекса попала под обстрелы, у нас на тот момент еще даже были пациенты. Мы вывозили их под пулями. К счастью, никто не пострадал, все были эвакуированы. Мы были вынуждены временно остановить работу», - делится болезненными воспоминаниями глава центра по связям с общественностью «Славянского курорта» Татьяна Любимая. Как говорят местные жители, в начале мая 2014 года адепты «русского мира» зашли на территорию санаторного комплекса, уничтожали и грабили все, что попадалось им на глаза. «Два месяца они были здесь. Выбивали двери, вывозили вещи. Вывезли даже новое постельное белье со складов, не говоря уже о телевизорах, кондиционерах. Санаторий просто грабили. Когда Украина вернула контроль за городом, и сотрудники курорта вернулись, они были в шоке от увиденного», - добавила Любимая. До военных действий Славянский курортный комплекс включал в себя три санатория: «Славянский», «Юбилейный» и «Донбасс». Все они были разнопрофильными. В целом, оздоровительный курорт был рассчитан на 1132 места, здесь работало около тысячи сотрудников. Но от былого величия не осталось практически ничего. После оккупации на курорте работает только один санаторий – «Славянский», в котором в настоящее время из доступных 306 занято до ста мест. В других двух санаториях расположилась база украинских военнослужащих. Пройти на эту территорию до сих пор проблематично, военные не пропустили журналистов даже осмотреть корпуса, чтобы воочию убедиться в масштабах катастрофы. Крупнейший урон был причинен санаторию «Юбилейному». Корпуса разрушены, со стен и потолков сыпется штукатурка, витражные окна выбиты, крыши, системы канализации, отопления - повреждены, а новейшая санаторная диагностическая лаборатория, на диагностику в которую приезжали люди с других городов, полностью сгорела от попадания снаряда.Некогда процветающий «Славянский курорт», получавший в свои лучшие времена около пяти миллионов гривень чистой прибыли в год, оказался на грани банкротства. Однако, руководство здравницы не опускает руки, и продолжает по мере возможности реанимировать комплекс. Точная сумма средств, необходимых для полного восстановления курорта и устранения причиненного ущерба, до сих пор неизвестна. Она ежегодно растет из-за того, что за любыми помещениями и территориями нужен уход. Сейчас оценки средств, необходимых для реконструкции корпусов и приведения хозяйства в порядок, колеблются от пятидесяти до нескольких сотен миллионов гривень. В будущем санаторно-курортный комплекс надеется получить около пятиста миллионов гривень гранта от Всемирного банка, который выделяется на восстановление бизнеса, пострадавшего от боевых действий. Однако, пока будущее видится туманным, а получение гранта зависло на этапе обсуждения. Несмотря на сложности с нехваткой средств, действующий санаторий «Славянский» открыт для посещения и радушно приглашает в гости. И, как отмечают сами больные, это единственное место в Украине, где люди с серьезными поражениями двигательной функции могут чувствовать себя свободно. Прогуливаясь по территории санатория, на каждом шагу встречаешь группы людей в инвалидных креслах. В «Славянском» они оказываются в кругу единомышленников, и ничто не сковывает их передвижения. Они могут свободно гулять в парке, не переживая о том, что позади едет автомобиль, не испытывают трудностей со ступенями, поскольку все подъемы оборудованы пандусами, а дверные проемы достаточны широкие для проезда коляски. На озере Репное, из которого санаторий добывает лечебную грязь, можно искупаться. Для больных оборудован специальный спуск: сотрудники санатория помогают им подняться с колясок и спуститься в воду по помосту с помощью рук. Славянские пляжи приспособлены под потребности людей с инвалидностью. Каждую среду в санатории работает дискотека, и, по словам руководства курорта, больные с радостью ее посещают и танцуют на колясках в специально отведенной зоне. Также в санаторий привозят людей, которые полностью обездвижены и не способны самостоятельно подняться. За ними требуется особый уход, и персонал санатория предлагает им курс лечения, рассчитанный на сорок пять дней. К концу этого срока многие из больных уже могут сидеть. Из процедур в санатории доступны грязевые аппликации и лепешки, грязевые и минеральные ванны, подводный душ-массаж и многое другое.Ценовая политика санатория разнится в зависимости от категории удобств: есть номера повышенного комфорта, а также одноместные, двухместные и четырехместные номера с удобствами, или без. Стоимость путевки через Фонд социального страхования колеблется в пределах от 581 до 634 гривень, в зависимости от тяжести состояния больного. В эту сумму входит проживание, питание и лечение. По словам руководства курорта, это очень низкие цены, которые не позволяют покрыть расходы. А повысить стоимость предоставления услуг лечебнице не позволено. Стоимость обслуживания пациентов, которые приезжают не через фонд, несколько выше – в районе девятиста гривень. Именно эта категория позволяет курорту держатся на плаву. При этом «Славянский курорт» не просит у государства денежной помощи, а лишь просит людей не бояться приезжать к ним на оздоровление. «Мы не просим дотаций. Просто дайте нам возможность работать, дайте нам шанс. Почему государство не поддерживает свои курорты, а отправляет людей, к примеру, на реабилитацию в санатории в Польшу? У нас шикарный курорт, богатейший опыт, созданы все условия. Мы обращаемся в министерства, говорим, что примем людей на любых условиях, в любое удобное время, пойдем на все – мы хотим помочь. Даже по цене мы намного выгоднее – если в наш санаторий государство сможет выделить 100 путевок, в Польшу за эти же деньги – только 10. Но к нам приходят на консультации в частном порядке, а путевки на лечение не берут», - рассказывает Любимая. Так почему бы не помочь курорту с такой богатой историей и не приехать на оздоровление? Несмотря на близость к зоне проведения ООС, Славянск – совершенно безопасен. Как на территории санаторного комплекса, так и в самом городе много военных, которые следят за порядком. А местное население, в своем большинстве, осталось верно Украине, и гарантирует, что украиноязычный человек в вышиванке может чувствовать себя на улицах города совершенно спокойно и свободно. Отправившись в Донецкую область и побывав в Славянске, выделите полдня для посещения соседнего города – Святогорска и расположившейся там Свято-Успенской Святогорской лавры. Это место удивительно красиво.

Бердянская коса расположена на севере Азовского моря, отделяет Бердянский залив от моря. Одна из крупнейших среди кос моря: ее длина - 23 км, а ширина лежит в пределах от 60 метров в средней части до 2 километров в конце. На сегодня Бердянская коса почти полностью застроена, в основном зданиями курортно-рекреационного назначения. На ней расположены 70 оздоровительных учреждений: 8 санаториев, 17 детских и спортивно-оздоровительных учреждений, 45 баз отдыха.

До российской аннексии Крыма этот небольшой курортный поселок был одной из визитных карточек полуострова. Здесь проводился крупный музыкальный фестиваль – «Jazz Koktebel». Особое значение поселку придает и то, что с начала XIX века здесь отдыхали известные художники и писатели. Коктебель – небольшой поселок городского типа. Сегодня здесь живут около 30 тысяч человек. Название поселка с крымскотатарского переводится как «край голубых холмов». Возможно, такое название населенному пункту дали потому, что Коктебель находится у подножия потухшего вулкана Кара-Даг. Крым.Реалии отправились в Коктебель, чтобы узнать, чем живет поселок сегодня.

Тузлівська територіальна громада, що поблизу Одеси, була створена в 2015 році шляхом об’єднання семи селищ. Протягом останніх років їм вдалось залучити до 10 мільйонів субвенцій з державного бюджету і збільшити власний бюджет приблизно в 8 разів – з 3,3 мільйонів гривень в 2015 році до 26,5 мільйонів в 2017-му. Одною з головних цілей громади до 2020 року є розвиток туристичної індустрії. Громада розташована біля національного природного парку «Тузлівські лимани».

Гірськолижний курорт "Буковель" готується до офіційного відкриття сезону. Снігу вже багато, додатково працюють снігові гармати. Проте, перші лижники та сноубордисти вже опробовують траси спуску. Професійні інструктори вчать новачків безпечного та правильного поводження та трасах. Цьогоріч вартість години індивідуального навчання 190 грн. P.S. Буковель - найбільший гірськолижний курорт України. Розташований недалеко від села Поляниця Яремчанської міської ради, біля підніжжя гори Буковель, на висоті 920 метрів над рівнем моря. Найвища точка курорту - гора Довга - 1372 м. Сезон триває з кінця листопада до середини/кінця квітня. У 2012 році Буковель був визнаний гірськолижним курортом світу, що найдинамічніше розвивається. Ціни тут не демократичні, але це нікого з приїжджих особливо не турбує…