Сапер – професія героїчна. І наші хлопці щодня доводять це: роблять проходи на мінних полях, ставлять мінно-вибухові загородження на підступах до наших позицій. І все це перед самісіньким носом ворога. Про решту своїх без перебільшення подвигів вони скромно мовчать. Кажуть: «Прочитають рідні – будуть хвилюватися».– У нас кожен виїзд – цікаве і оригінальне завдання, – розповідає старший лейтенант Владислав Римар, командир саперної роти. – Сам процес розмінування – як розв’язання складного ребусу. Ніколи не знаєш, що цього разу вигадав ворожий сапер. Найбезпечніший і «універсальний» спосіб знешкодження інженерних боєприпасів – підрив. Але є винятки. Наприклад, треба зробити роботу тихо. Або розмінувати важливий об’єкт. У таких випадках починаєш перебирати в голові усі варіанти закладок вибухівки із власного досвіду, розповідей колег та про які читав у підручниках.Владислав розповідає, що його підлеглі дуже часто працюють на передньому краї. Основні напрямки – поблизу Богданівки, Новотроїцького, Гранітного. Каже, що саперу життєво необхідно бути втричі уважнішим, ніж іншим військовим і дивитися слід не тільки під ноги.– Міна чи заряд можна розмістити не тільки на землі, – ділиться офіцер. – Часто їх закріплюють на деревах, із прив’язаними звисаючими риболовними гачками. Ідеш собі лісосмугою, зачепився одягом за гачок, смикнув – вибух. Крім того, постійно треба дивитися у бік ворога, адже зосереджений виключно на мінах сапер може стати легкою мішенню для стрільця.В основному доводиться мати справу із протипіхотними мінами, які встановлює ворог проти наших воїнів. Але навіть звичайну міну можна встановити так, що знешкодити її буде дуже важко, майже не можливо. До прикладу міни із фотоелементами.– У нас є свої, саперні дуелі з ворогом, – каже командир роти. – Був випадок поблизу Богданівки. Стояла звичайнісінька міна, на перший погляд. Прямо як зразок у підручнику. Але виявилося не все так просто. Під нею була встановлена друга міна. А ще – йшла розтяжка до третьої міни, замаскованої за кілька метрів праворуч. Та ми розгадали цю загадку і успішно ліквідували загрозу.Сапери кажуть, що встановлення міни – завдання творче. Фахівця обмежує лише знання своєї справи та власна уява. Кожна закладка міни розповідає історію про свого «автора». Найменша дрібниця характеризує сапера як фахівця і як особистість.

Наведення понтонно-мостової переправи через річку Дніпро відбулось в рамках стратегічних командно-штабних навчань «Рубіж — 2016». В заході взяли участь понад 500 військовослужбовців та близько 300 одиниць військової техніки. Силами понтонно-мостового полку інженерних військ ЗС України через річку Дніпро під Херсоном було наведено понтонно-мостову переправу довжиною 560 м. За словами командувача інженерних військ ЗС України полковника Юрія Лукашика, наведення понтонно-мостової переправи такої протяжності відбулось за роки Незалежності України вперше.За діями понтонерів спостерігав начальник Генерального штабу — Головнокомандувач Збройних Сил України генерал армії України Віктор Муженко. До відпрацювання завдання були залучені понтонери, розвідники-водолази та підрозділи військ РХБ захисту. Попри сильний вітер та стрімку течію, понтонери протягом кількох годин навели через річку Дніпро понтонний міст по якому почала пересування наземна техніка. Аби приховати переправу від умовного противника, підрозділи РХБ захисту встановили димову завісу.Генерал армії України Віктор Муженко високо оцінив дії понтонерів.— Час наведення цієї переправи склав 2 години, в той час як подібна переправа наводиться протягом 3-4 годин. Таким чином норматив було перекрито в півтора-два рази, що дає нам можливість оцінювати дії цих підрозділів на «відмінно», — зазначив Головнокомандувач Збройних Сил України.