На Рівненщині, неподалік від білоруського кордону, Сили оборони області провели спільні навчання. Задіяні військовослужбовці та силовики відпрацьовували сценарії оборони на випадок можливого наступу противника. Зокрема, оборонці використовували у навчаннях бойову зброю, гранатомети, кулемети та стрілецьку зброю. Фото: Сергій Нужненко, Радіо Свобода.

Збройні сили України проводять навчання в Чорнобильській зоні відчуження біля кордону з Білоруссю з метою підвищення готовності військ у разі чергового наступу Росії з території Білорусі. Фото: REUTERS/ В'ячеслав Ратинський, 2 лютого 2023.

Генеральний штаб ЗСУ: "Активна оборона. Так будуть діяти наші воїни на випадок, якщо ворог надумає повторити наступ з території республіки білорусь. З моменту перетину державного кордону з Україною почнеться масоване вогневе ураження окупантів.Кожна дорога і стежина, ліси та пагорби  стануть для ворога пасткою або неприємним сюрпризом. Його втрати будуть величезними.Для оборони та відсічі збройної агресії буде задіяно всі можливі  інженерні загородження, мінування місцевості та використання фугасів. Активно діятимуть підрозділи спеціального призначення, Сухопутних військ, Повітряних Сил та Ракетних військ і артилерії.Разом переможемо!"

Житомирська область продовжує зміцнювати оборонні рубежі на випадок можливого нападу з території Білорусі.

Схоже, що криза на білорусько-польському кордоні завершується. Білоруські прикордонники перевозять мігрантів до тимчасового табору, обладнаного в ангарі. Фотограф Кирило Пантелєєв зняв, як чекають на депортацію ті, хто мріяв потрапити до Європи. Криза почалася кілька тижнів тому, але підстави для неї були закладені давно. З початку року Білорусь збільшила кількість авіарейсів із країн Близького Сходу, водночас у Туреччині, Іраку та Сирії туристичні агенції почали рекламувати поїздки до Білорусі, приблизно тоді ж білоруські консульства взагалі дозволили турфірмам ставити візи в паспорти. Спочатку литовські та польські прикордонники пропускали біженців на територію Європейського союзу, але коли їхня кількість досягла кількох тисяч, кордон закрили. Чиновники ЄС звинуватили владу Білорусі в організації потоку мігрантів. Ситуація загострилася із настанням морозів. За даними деяких ЗМІ, у стихійних таборах біля кордону від переохолодження загинуло близько десятка людей. Декілька тисяч жителів країн Близького Сходу та Африки все ще намагаються нелегально прорватися на територію Європейського союзу. За повідомленнями ЗМІ, у цьому їм допомагають білоруські прикордонники. Але після телефонних переговорів між Олександром Лукашенком та Ангелою Меркель влада Білорусі почала вивозити мігрантів від кордону з ЄС. Частина з них поїхали додому, решту перемістили до тимчасового табору. — Зараз на кордоні Білорусі та Польщі близько двох тисяч людей. Половина все ще намагається прорватися до Європи, решту білоруські прикордонники доставили до тимчасового табору, обладнаного на складі для розмитнення товарів, — він знаходиться за п’ятсот метрів від КПП «Брузги», що за двадцять кілометрів від Гродно. За чутками, скоро тут опиняться й інші мігранти, їх поселять на другому поверсі складу. У ангарах досить тепло, але місця майже немає. Смердить несвіжим взуттям. Провівши тривалий час біля кордону, багато хто застудився. Через кашель, який лунає чи не з кожного відсіку, здається, що ти у лікарні. Вигоди мінімальні: люди сплять у відділеннях для товару, миються на вулиці, їжу їм видають у наметах. Провізії вистачає, однак, щоб отримати її, потрібно відстояти півтори години у черзі. Більшість із тих, хто зібрався на кордоні, — молоді курдські хлопці з Іраку. Є сирійці, але їх менше. В Іраку небезпечно і немає перспектив, тому люди тікають звідти у пошуках кращого життя. Особливо погано живеться бізнесменам. Дівчина на ім’я Тріфа, яка приїхала до Білорусі з Іраку, розповідала, що вдома вони з чоловіком тримали невелику продуктову крамницю. Бізнес довелося закрити після того, як бандити, яких кришували чиновники, почали вимагати у них грошей. Якоїсь миті протистояти їм стало неможливо, і, побоюючись за життя, Тріфа продала все і разом із чоловіком й однорічною донькою вирушила до Європи. Наскільки я знаю, курди зриваються з місця хвилями: спочатку на переїзд наважується одна родина, за нею підтягуються сусіди. Деякі курди, які зараз перебувають у Білорусі, наслідують приклад своїх родичів, яким колись вдалося зачепитися на новому місці. Усі мріють потрапити до Німеччини. Шість років тому ця країна дала притулок мільйону біженців із Сирії, тому тепер багатьом жителям Близького Сходу здається, що вони теж зможуть там осісти. Уряд Німеччини виділяє приїжджим соціальне житло, їм належать якісь виплати. Мешкати у невеликій кімнатці на щомісячну допомогу у розмірі 400 євро краще, ніж животіти в Іраку, де майбутнє туманне. Одна дівчина скаржилася, що її знайомий, який закінчив університет, в Іраку змушений працювати на будівництві. «Хіба таке можливе в Європі?» — дивувалася вона. Німеччина для цих людей — як земля обітована. Тріфа також вважає Німеччину «чарівною». А після розмови запитує, чи не маю випадково розчинного дитячого молока. Дітям у таборі особливо складно, але для сімей є невеликі поблажки. Знайомі журналісти розповідали, що польські прикордонники, відбиваючи атаку біженців, не використовували газ проти курдів із дітьми. Вирушаючи у поїздку, ніхто з цих людей і не думав залишатися в Білорусі. Сьогодні, через кілька тижнів протистояння з польськими прикордонниками, ентузіазм багатьох згас. Через підозри, що їх можуть відправити додому, щодня хтось намагається втекти з центру та дістатися Мінська. Загубитися і перечекати галас у великому місті простіше, ніж у Гродно та околицях. У Мінську мігрантів багато. Вони мешкають у районі готелю «Білорусь», увечері збираються в торговельному центрі неподалік. Про те, що відбувається на кордоні, вони дізнаються з телеграм-каналів та від знайомих. Однак до кордону доїжджають не всі. Коли у людей закінчуються гроші, вони йдуть жити в столичні переходи — самих біженців я там не бачив, але помітив спальники. Вийти за межі табору його мешканці не можуть, тож просять журналістів купувати їм продукти. Через дефіцит сигарети на території табору перетворилися на валюту. Хочеш узяти інтерв’ю у когось із мігрантів чи зняти його — сходи для нього в магазин чи почастуй своїми цигарками. Але як тільки ти дістаєш пачку, її вміст тут же розхоплюють руки, що з’явилися ніби нізвідки. Деякі білоруси приносять до ангару теплий одяг та дитячі іграшки. Інші намагаються заробити на біженцях. Таксист, що мене підвозив у Мінську, казав, що бере з них утричі більше, ніж зі звичайних пасажирів. Один хлопець із Бейрута розповідав, що його побили у Бресті. Перевірити його слова я не можу, але історія звучала переконливо. За чутками, влада Білорусі збирається двома літаками відправити мігрантів додому. На таку перспективу біженці реагують по-різному. Хтось намагається не думати про це, прагнучи вирішити нагальні проблеми: роздобути теплу ковдру чи одяг, зарядити телефон. Інші виглядають пригнічено. Аби потрапити до Європи, вони продали вдома все майно. Повертатися їм нікуди.

Мігранти з Близького Сходу створили біля пункту пропуску Брузги-Кузниця на білоруському боці кордону новий табір. Загалом в цьому районі перебуває близько тисячі мігрантів, решту звідти забрали білоруські служби. Також частина мігрантів отримала тимчасовий притулок у логістичному центрі Брузги. Як повідомили польські прикордонники, у середу упродовж дня білоруські та російські провладні ЗМІ з пропагандистською метою знімали численні відео та робили фотографії біля кордону жінок з маленькими дітьми. Польща та країни Балтії звинувачують Білорусь і Росію у гібридній агресії із застосуванням штучно створеного міграційного потоку.

Сотні мігрантів у супроводі білоруських силовиків прийшли зі стихійного табору до КПП Брузги-Кузніца. Попереду колони йшли жінки та діти. Деякі нелегали в руках несли палиці. Люди розібрали огорожу на білоруській стороні й тепер їх відокремлює від Євроосюзу лише дротяний паркан та кордон із польських військових.

8 листопада поблизу прикордонного переходу Брузги-Кузниця на польсько-білоруському кордоні зібралися сотні біженців. Такого скупчення тут не було від початку міграційної кризи між Мінськом та його західними сусідами. Білоруська влада вчергове звинуватила Варшаву у нелюдяності, а в міноборони Польщі заявили про готовність захищати кордон. Країна вже оголосила про терміновий збір військ територіальної оборони, які мають прибути на місце за 6-24 години. Вранці 8 листопада міністерство оборони Польщі оприлюднило відеозапис, знятий з повітря. На кадрах видно, як сотні людей скупчилися у пункті пропуску "Кузница" (КПП на польському боці). Міністр оборони Польщі Маріуш Блащак повідомив, що на кордоні чергують понад 12 тисяч військових у повній бойовій готовності. "Ми готові захищати польський кордон", - написав він у Twitter. Повідомляють також, що до кордону із Польщею відряджає своїх військових і Литва. Польський уряд проводить термінову нараду щодо ситуації на кордоні. Раніше у соцмережах з'явився відеозапис того, як натовп мігрантів, або "туристів", як їх називає білоруська сторона, рухається трасою до польського кордону у супроводі людей у формі. Вдень 8 листопада мігранти спробували перерізати колючий дріт на кордоні, а також намагалися зламати його за допомогою колоди. Білоруські прикордонники заявляють, що "на такий крок відчаю біженців спонукали байдужість та нелюдське ставлення польської влади".  Мінськ неодноразово звинувачував Варшаву у жорстокому поводженні із мігрантами. Нині ці звинувачення лунають знову. "Білоруська сторона вдається до усіх необхідних заходів, аби забезпечити безперебійне функціонування каналів міжнародного сполучення, а також безпеки людей, які рухаються автомагістраллю", - йдеться у повідомленні білоруських прикордонників. Натомість Варшава звинувачує Мінськ у спробі провокації. На думку Євросоюзу, Білорусь веде гібридну війну, приймаючи біженців з Близького Сходу і відправляючи їх у Литву та Польщу. Олександр Лукашенко багато разів відповідав на це, що після запровадження санкцій ЄС у Мінська немає коштів, щоб вирішувати проблему мігрантів. Раніше Франція звинуватила родичів Лукашенка в організації нелегальної міграції через Туреччину та ОАЕ, а у МЗС Німеччини, куди у 2021 році через Білорусь дісталися близько 4 тисяч нелегальних мігрантів, побачило у подіях із біженцями "руку Москви". 28 жовтня депутат білоруського парламенту Андрій Савиних підтверджував, що білоруські турфірми видають візи у цих країнах прибулим з Близького Сходу та Африки. Щоправда, йшлося не про мігрантів, а про "звичайних туристів", частина з яких за власним бажанням потім намагається перетнути кордони з Польщею чи Литвою, уточнював білоруський депутат.

Цими вихідними відбулися протести у Білорусі, Молдові та Вірменії. Як проходили мітинги у цих країнах?

С первых дней белорусских протестов на улицы выходит много женщин — они выстраиваются в цепи солидарности, приносят цветы и, кажется, совсем не боятся жесткой реакции силовиков. Белорусская журналистка Юлия Шабловская снимает своих соотечественниц, которые хотят наконец быть услышанными. — С первых дней протестов вместе с мужчинами на улицы выходили и сотни женщин. Красивые, смелые и отважные, они говорили о том, что выборы сфальсифицированы, а их голоса украдены. Многие за это попали в тюрьму: мирные акции протеста режим признал несанкционированными и незаконными. Омоновцы и сотрудники милиции не выбирали слов и не жалели безоружных людей при задержании. Женщин в том числе жестоко «винтили» и избивали, некоторых даже насиловали милицейской дубинкой, унижали, держали сутками без еды, воды и возможности попасть в уборную. Но это не испугало белорусок, а наоборот — разозлило и мотивировало их. Они решили бороться за свои идеалы и убеждения. С цветами в руках они выстроились в цепи солидарности, защищая детей и мужей, отцов и братьев, друзей и себя. «С нас хватит! Нас много, и это наша страна. Всех в тюрьму не посадишь!» — кричат они Лукашенко на каждом митинге. Никогда раньше белорусы, а тем более белоруски не выходили на улицы, чтобы объединиться и говорить об изменениях в своей стране. Это исключительный и прекрасный момент в истории современной Беларуси. «Я могу сделать ваш портрет?» — «Да, конечно!» Впервые за 10 лет работы журналистом я почувствовала: люди перестали бояться. Я не спрашивала тех, кого снимала, о возрасте, о том, где они работают и чем занимаются в свободное время — не было на это времени. Каждая хотела рассказать, как после 9 августа 2020 года изменилась ее страна, как изменилась она сама. Я прекрасно понимаю это воодушевление. Много лет белорусская женщина должна была тихо играть свою роль: работать и заботиться о доме и детях, быть умной, обаятельной и красивой подругой, женой и матерью. Теперь у каждой из них есть голос. И они не собираются молчать. Вместе они говорят четко и громко. И все потому, что в Беларуси революция — это женщина.