В воскресенье, 15 ноября, в Минске и других городах Беларуси прошли протестные акции, в которых приняли участие тысячи граждан (точных сведений о числе участников нет). На этот раз акции протеста были посвящены памяти 31-летнего минчанина Романа Бондаренко, который умер в больнице после избиения силовиками. Демонстранты шли под лозунгами "За одного уничтоженного человека поднимутся тысячи", "Я выхожу", "Когда вы убиваете художника, вы убиваете красоту". По данным правозащитного центра "Вясна", были задержаны более тысячи участников акций протеста. Отмечается, что задерживали не только молодых, но и пожилых людей.

Силовики не дозволили провести повноцінний «Марш демократії» в Мінську. Поліцейські та інші силовики жорстоко затримували людей у центрі міста, блокуючи та оточуючи групи демонстрантів, не даючи їм об'єднатися у великі колони. Тринадцять тижнів поспіль у Мінську проходять масові акції протесту проти режиму Олександра Лукашенка. Прихильники змін продовжують вимагати відставки Лукашенка та проведення нових чесних виборів, а також звільнення політичних в'язнів та понесення відповідальності за побиття та катування мирних протестувальників.

В понедельник, 12 октября, представители внутренних органов Беларуси задействовали против пенсионеров и студентов в Минске светошумовые гранаты и слезоточивый газ. Это произошло после того, как ранее Министерство внутренних дел Беларуси заявило о готовности "применять спецсредства и боевое оружие" в отношении протестующих. Как сообщает Telegram-канал NEXTA со ссылкой на очевидцев, возле Белорусского национально-технического университета было слышно минимум пять взрывов. Также отмечается, что силовики начали задерживать студентов, которые пришли на помощь к пенсионерам. "В Минске напротив БНТУ фашисты закидали бабушек и дедушек гранатами. Очевидцы сообщают по меньшей мере о пяти взрывах. Полицаи задерживают студентов, которые пришли к пенсионерам на помощь!", - говорится в сообщении. Кроме того, представители внутренних органов Беларуси перекрыли проспект Независимости, устроив таким образом транспортный коллапс в Минске.

Воскресная акция в Минске, которая на этот раз была посвящена освобождению политзаключенных, собрала больше 100 тысяч человек. Протестующих пытались разогнать водометом, но они дошли до СИЗО на улице Окрестина. Это СИЗО теперь уже известно в мире тем, что там пытали людей. Протесты в Беларуси проходят с 9 августа, когда в стране прошли президентские выборы, на которых, по официальным данным, Александр Лукашенко победил со счетом в 80%.

15 вересня сотні хасидів, які вирушили до України для святкування Рош га-Шана, незважаючи на обмеження через пандемію коронавірусу, заблокували білорусько-український кордон після того, як прикордонники не впустили їх на українську територію.Кожного єврейського Нового року десятки тисяч хасидів здійснюють паломництво до Умані, де на єврейському кладовищі похований цадик Нахман (1772–1810 р.р.) – засновник Брацлавського (Бреславського) хасидизму. Святкуючи Рош га-Шана, тисячі хасидів із різних верств цієї ультраортодоксальної релігійної течії, намагаються бути якнайближче до могили раббі Нахмана, бо вірять, що це принесе їм успіх і щастя. Цього року святкування єврейського Нового року припадає на 18-20 вересня. Однак Україна – через погіршення епідеміологічної ситуації із коронавірусом – до 28 вересня заборонила в’їзд іноземцям та особам без громадянства. Винятки є лише для окремих категорій осіб. За повідомленням Міністерства внутрішніх справ України, станом на 16 вересня на Чернігівщині навпроти пункту пропуску «Нові Яриловичі» перебувають «близько 1000 іноземців, які не полишають спроб потрапити в Україну».

Ограждения и оцепления на центральных площадях Минска, колючая проволока, военная техника, водометы, автомобили для разгона толпы, автозаки и бусики без номеров, люди в форме и в штатском, но обязательно с закрытыми лицами, закрытые станции метро и торговые центры, отсутствие мобильного интернета — верные приметы послевыборного воскресенья в Беларуси. И 13 сентября поначалу ничем не отличилось от всех предыдущих воскресений, протестная акция носила название «Марш героев» и сначала развивалась по привычной схеме. После полудня колонны людей с БЧБ-флагами и плакатами устремились к центру города. Однако очень быстро стало ясно, что у силовиков на сегодня совсем другие планы. Шествие, как и женский марш накануне, было хаотичным. У протестующих не было какого-то определенного маршрута. Силовики рассекали колонны, не давая демонстрантам собраться в одной точке. Колонны исчезали, как только поблизости появлялись люди в балаклавах, и возникали уже в новом месте, чтобы продолжить путь дальше. В соцсетях звучали призывы идти к Дроздам, поселку на проспекте Победителей, где живут белорусские чиновники. Путь колонне преградили силовики, протестующие развернулись и пошли обратно. Часть протестующих все же прошла в Дрозды. На видео из Дроздов слышны и частично видны минимум два взрыва, похожие на взрывы светошумовых гранат. Ранее МВД опровергало использование этих спецсредств своими сотрудниками. Также на видео слышны звуки, похожие на выстрелы. Неизвестные в балаклавах затащили в микроавтобус без номеров мужчину, попутно нанося ему удары кулаками. Утром понедельника в МВД сообщили, что задержанных в столице больше 500.Акции протеста прошли в воскресенье во многих городах Беларуси — в Бресте, Гродно, Гомеле, Могилеве, Витебске, Бобруйске, Барановичах, Жодино, Лиде, Новогрудке, Волковыске, Новополоцке. Часто они сопровождались задержаниями и стычками с силовиками. В Бресте протестующих разогнали водометом. Пресс-служба МВД так объяснила его появление: «Около тысячи человек в центре перекрестка водили хороводы, пели песни и выкрикивали различные лозунги. Своими действиями участники несанкционированного массового мероприятия блокировали движение общественного транспорта, создали реальную угрозу безопасности дорожного движения другим его участникам. С целью восстановления нормальной жизнедеятельности граждан и обеспечения безопасности дорожного движения был использован водомет». В Жодино во время словесной перепалки горожан с силовиками майор милиции внезапно ударил женщину в лицо с такой силой, что та упала. Народ бросился на защиту. Спустя минуту майора спрятали в микроавтобус. Всего по Беларуси в воскресенье 13 сентября силовики задержали 774 протестующих.

6 вересня у Мінську та інших містах Білорусі відбувся «Марш єдності». Вже четверту неділю поспіль у столиці країни відбуваються масові акції протесту проти режиму Олександра Лукашенка. У кожній із них брали участь сотні тисяч людей. Білоруський правозахисний центр «Весна» повідомив уже про 151 затриманого на акціях протесту в Мінську. Влада Білорусі заявила про понад 600 затриманих 6 вересня. Людей били кийками не тільки міліціонери й ОМОНівці, а й невідомі в масках і цивільному одязі. Схожі особи брали участь у затриманнях спільно з міліцією. Щоденні масові акції протесту почалися в Білорусі після президентських виборів 9 серпня, переможцем яких був оголошений Олександр Лукашенко, що обирався на шостий термін поспіль. Протестувальники вимагають його відставки і перевиборів, звинувачуючи владу в безпрецедентних фальсифікаціях і в жорстокості щодо учасників мітингів.

У Мінську 30 липня в парку Дружби народів відбувся мітинг-концерт на підтримку опозиційної кандидатки у президенти Республіки Білорусь Світлани Тихановської. За даними волонтерської служби «Весна», у дозволеній передвиборчій акції взяли участь не менше 63 тисяч чоловік. Вибори президента Білорусі заплановані на 9 серпня. На початку виборчої кампанії були затримані і заарештовані деякі опозиційні кандидати в президенти та їхні прихильники. Сергій Тихановський, блогер, який подавався у кандидати в президенти Білорусі, а в підсумку опинився у в'язниці. Валерій Цепкало, бізнесмен, який збирав підписи та планував стати кандидатом в президенти країни. Проте їх обох не допустили, а на Цепкала з'явився компромат, що сам бізнесмен спростовує. Ще один кандидат, якого не допустили до реєстрації – Віктор Бабарика, колишній голова Белгазпромбанка. Його заарештували за звинуваченням у фінансових махінаціях. Тепер від опозиційних сил виступили три жінки: Світлана Тихановська, дружина блогера Тихановського, – зареєстрована кандидатка у президенти Білорусі; Марія Колесникова – представниця штабу Віктора Бабарики і Вероніка Цепкало, дружина бізнесмена Цепкала. Три жінки об'єдналися в один штаб опизиційний діючому президенту Олександру Лукашенку, який перебуває при владі у Білорусі вже 26 років.

Вечером 14 июля во многих городах Беларуси люди вышли на акции протеста против отказа Центральной избирательной комиссии (ЦИК) регистрировать независимых кандидатов на президентских выборах. Протесты, в частности, проишли в Минске, Бресте, Гомеле, Гродно, Могилеве. Отмечается, что правоохранители всячески препятствовали проведению акций. Улицы контролировали сотрудники ОМОН, они перекрывали дороги, жестко и массово задерживали участников акций.

Прывітанне! Що цікавого подивитися у наших північних сусідів – білорусів, а саме у їхній столиці – Мінську (стара назва - Менск)? Східна Європа також має чим зацікавити туристів та може здивувати несподіваними локаціями. Зокрема й столиця Білорусі, яка є поєднанням радянських будинків і сучасної архітектури (як зі знаком плюс, так і мінус), просторих вулиць, доглянутих парків, і все це приправлено великою кількість квітів та майже ідеальною чистотою. Мінськ входить до числа найстаріших міст Європи. Правда, час його заснування достеменно невідомий. Такою датою вважають першу літописну згадку в 1067 році, але, на думку істориків, Мінськ був заснований значно раніше, можливо на початку XI століття. На жаль, під час Другої світової війни місто майже повністю зруйнували. Вже після війни Мінськ відновлювали з чистого аркуша. Тоді й з'явилася монументальна радянська архітектура, яка, за задумом, мала би показувати велич і міць, але на ділі є непривабливою та віддає холодом. Багато будинків, які називають «сталінськими», побудовані в перші повоєнні роки полоненими німцями. Щоб побачити й оцінити типові будівлі радянського періоду, варто пройтися проспектом Незалежності. Він починається з головної площі Мінська – Незалежності. Це центральний і найбільший майдан міста, який за розмірами в півтора рази перевищує Красну площу в Москві. Сам проспект Незалежності є однією з найдовших міських магістралей у Європі. Його довжина – 15 кілометрів. Добрий асфальт, по чотири смуги руху в кожну сторону. Київські водії точно можуть позаздрити, бо є чому. Плюс, там широкі тротуари без хаотично запаркованих машин. Проспект раніше називався на честь Скорини – білоруського першодрукаря, одного із засновників кириличного книгодрукування, частина містян незадоволена таким перейменуванням. Масивні будинки на площі, як от непривітну «махіну» Буднику уряду з Леніним перед ним, розбавляє католицький Костел святих Симона та Олени. Храм з червоної цегли дуже виділяється на тлі сірих монументальних будівель. Червоний костел, як його називають у народі, дивом зберігся у воєнні роки. Він зведений на початку ХХ століття в неороманському стилі з елементами неоготики й модерну. Як і в Києві, під площею розташований 3-поверховий торговий центр "Столиця". Один із входів туди якраз біля костелу. Але нічого особливого ви не побачите. Якщо вам захочеться давнішої історії та більшої тиші, ніж на проспекті Незалежності з купою машин, то варто відвідати Верхнє місто (Високий Ринок). Помітною спорудою цього місця є ратуша, яка була побудована ще у XVІI столітті. На жаль, зараз ви побачите лише її копію, відбудовану у 2003 році. Біля ратуші знаходиться площа Свободи, відома раніше як площа Наполеона, яка вважається «серцем» Мінська. Якщо підете від неї вглиб міста, то знайдете різні цікаві локації, нові пішохідні вулиці з бруківкою, симпатичні кафе. Недалеко від Ратуші знаходиться головний храм Православної церкви Білорусі – Собор Сходження Святого Духа.  Місто поступово розвивається як туристичний центр, шукає себе у цій ніші, відроджує історичну спадщину. Гуляючи, знайдіть Червоний дворик чи Музейний провулок. Окремо треба згадати про артпростори на території колишніх заводів, які створюються також і в українських містах. Це відродження старих закинутих територій дає друге життя місцям, де віддавало депресивністю, плюс, в них може визріти щось нове, що так потрібно Мінську та Білорусі. Тому, навіть якщо ви були в цьому місті раніше, варто приїхати та подивитися, як воно змінилося та продовжує це робити. Сам Мінськ розташований на річці Свіслоч при впаданні в неї річки Неміга, але зараз ви зможете побачити лише першу, бо другу сховали під землю у труби. Набережну Свіслоча називають одним із символів Мінська, де збирається багато молоді. Тут приємно гуляти. Вам точно захочеться посидіти біля берега та відпочити після довгих походів містом. Також Свіслочем можна покататися на невеликому катері. Плюс, вздовж річки прокладена зручна та широка велодоріжка, яка в певних місцях змінює береги, часом заходить в парк, тому можна взяти велосипед на прокат, аби роздивитися побільше всього. Ще знаковим місцем є Острів сліз у вигині річки, поруч із Троїцьким передмістям. Це штучний острів, до якого можна потрапити з набережної через перекидний місток. На ньому розміщено меморіальний комплекс, який вшановує білоруських воїнів, що загинули в афганській війні. Далі можна пройтися до Великого театру опери та балету, який є єдиним оперним театром країни. Якщо архітектурною мовою, то будівля театру — це зразок радянського довоєнного конструктивізму. Такий оперний театр буде незвичним для вас, якщо ви звикли до будівель, як у Києві, Львові чи Одесі, але цікаво подивитися. Плюс, важливіше те, що ставлять на сцені, а не вигляд самої споруди. Біля театру симпатичний фонтан, гарний парк. Палац Незалежності – величезна споруду на проспекті Переможців, це сучасна будівля 2013 року, в якій кілька сотень приміщень. За словами Лукашенка, палац має підкреслювати непорушність білоруської державності та незалежності. Величезна територія, з гарним парком, лавками, але обгороджена парканом, наче імперське місто, яке має тримати дистанцію від глядача. Палац побудований за гроші платників податків, але недоступний для них. Хоча говорили, що будівля буде відкрита для відвідувачів, але по факту це режимний об'єкт, який добре охороняють. Ще є Палац Республіки, який почали будувати у радянські часи, але завершили лише у 2001 році та спортивно-розважальний комплекс Мінськ-арена, побудований у стилі хай-тек. Його відкрили у 2010 році й називають однією з найсучасніших будівель Європи. У нього входять чотири об’єкти: спортивна арена (15 тисяч місць), ковзанярський стадіон, велодром і відкрита багаторівнева автомобільна стоянка. До речі, спортивних арен у столиці Білорусі багато. Також за указом Лукашенка будували нове приміщення Національної бібліотеки Білорусі, що зображена на білоруських рублях. Величезну будівлю, яку називають «кристалом знань», здали в експлуатацію у 2006 році. Це гігантський ромбокубооктаедр (діамант), який символізує цінність знань та нескінченність пізнавального світу. Будівля бібліотеки є однією з найбільших у світі, а ще її називають одним із найкрасивіших місць білоруської столиці. Всередині знаходиться Музей книги з рукописами та книгами Скорини, 20 читальних залів, дитяча кімната, фізкультурно-оздоровчий комплекс, галереї та ресторани. А з оглядових майданчиків відкривається чудовий краєвид на місто з висоти понад 73 метри. Ви підніметесь на панорамному ліфті на 22 і 23 поверхи, де є відкритий і закритий оглядові майданчики. Квитки можна купити онлайн. По Мінську можна покататися на двоповерховому червоному автобусі, як у Лондоні. Вам там запропонують спеціальну аудіоекскурсію, а також покажуть майже весь Мінськ. Знайти той автобус можна біля залізничного вокзалу міста, який цікаво подивитися. Плюс, на Привокзальній площі ви знайдете ще один символ міста – «Ворота Мінська». Ці одинадцятиповерхові симетричні вежі називають візитною карткою столиці Білорусі. Червоний автобус провезе вас від вокзалу через проспект Незалежності до Палацу Республіки, цирку, площі Перемоги, Національної бібліотеки, парку Перемоги, площі Якуба Коласа, Мінськ-арени та інших місць. Плюс, завдяки цій поїздці ви зможете не лише побачити знакові пам'ятки міста, але й спальні райони, оцінити дороги та громадський транспорт. Частиною екскурсії є заїзд у зразково-показовий спальний район – про його красоти та переваги послухаєте вже там. Також ви проїжджатимете район, де живуть заможні містяни, на тому не наголошують, але ви самі зрозумієте. Ще вам покажуть суперсучасний житловий комплекс, а тоді повернуть назад до центру. Обов’язково погуляти парками: чи Янки Купали, чи Горького, чи Лошицьким парком, або іншим, який вам приглянеться. Відвідати ботанічний сад, який є одним із найбільших у Європі. Він займає 100 га, на яких росте близько 9 тисяч різних рослин. З цікавості можете сходити на найбільший білоруський ринок – Комаровський. Можна піти до Національного академічного театру імені Янки Купали, який є найстарішим театром країни. Він у центрі, дуже гарне приміщення, вистави білоруською мовою. Якщо ви подорожуєте з дітьми, ще можна подивитися міський зоопарк. До речі, на його території є Парк динозаврів. Найбільший експонат – дев’ятиметровий диплодок. Частину динозаврів можна гладити та сідати на них. Якщо матимете час, поїдьте на Мінське море – друге за величиною штучне водоймище в Білорусі (31 кв. км). Воно за 10 кілометрів від Мінська і там дуже гарно. Найзручніше добиратися до Мінська літаком – менш як годину зі Львова або Києва. На жаль, лоукостів на цьому маршруті поки нема і, напевне, швидко не буде. Тут панує «Белавія», яка літає кожного дня з обох міст. Дуже популярною ця авіакомпанія стала після закриття авіасполучення України з Росією. Тепер усі літають через Білорусь. Завжди літак повний, але коли виходиш в сам аеропорт чи стоїш біля багажного відділення, то людей з твого рейсу майже нема – більшість транзитом подалася далі. На борту літака пасажирам пропонують заповнити міграційну карту, вона обов’язкова для тих, хто їде до Росії. Митники також запитають, куди ви плануєте далі їхати, чи часом не до Росії. На вході до аеропорту у кутку вас може зустріти непривітна (така, очевидно, її місія на службі) митниця з камерою у руках, які фіксує, хто прилетів. Дуже дивно таке спостерігати у XXI столітті в головному аеропорту країни. Туалет лише на другому поверсі, а на першому нема. Але нема чого придиратися, загалом, нормальний аеропорт. Цікаво, що на інформаційних вказівниках ви побачите 4 мови: білоруську, російську, англійську та китайську. Часом смішно, коли тобі щось треба прочитати, наприклад, де твій багаж, а на табло китайська, то на секунду-дві чи скількись там потрібно завмерти, аби дочекатися якоїсь іншої мови. У Білорусі без проблем можете говорити українською, вас зрозуміють. У нашої мови з білоруською 70% подібних слів. Плюс, додасться інтриги – ви зможете приміряти на себе різні ролі. Часом хтось може подумати, що ви місцевий опозиціонер, якщо не відразу впізнає українську. Бо є такий стереотип, що білоруською говорять лише незгідні з режимом. Але він далекий від істини. І ще одне: якщо ви вважаєте, що білоруси майже не говорять рідною мовою, то слухайте уважніше! Там можна зустріти таку класну білоруськомовну молодь, чи на вулиці, чи в театрі, що вони ще покажуть всім, де раки зимують. За площею Мінськ майже втричі менший за Київ, але місто здається візуально більшим з його просторими проспектами, широкими тротуарами, великими парками. Офіційно в Києві живе 3 мільйони людей, у Мінську – трохи більше як 2 мільйони. Перші враження, що столиця Білорусі – комфортне місто з добрими дорогами, хорошими розв’язками, а що ще важливіше – зручним громадським транспортом. Затори в центрі є, але вони якось швидко розтягуються і нема суцільного стояння. І електричні тролейбуси, і маршрутки, які вдвічі дорожчі, але беруть лише людей на сидячі місця і дуже швидко переміщаються містом.  Мінськ, як і Київ, дуже швидко розростається, обростаючи все новими й новими спальними районами. Усі ті багатоповерхівки виглядають як сірникові коробки, куди складають мешканців, ще й так, щоб більше помістилося. І чим вищі ті будинки, тим менш вони затишні. Але така доля міст-мільйонників. Плюс, кожна людина вибирає те, що їй підходить. Єдине, тут немає такого безладного запихання будинків-свічок куди попало, як у нашій столиці. Коли подивитися на Мінськ і згадати словосполучення генеральний план міста, то воно звучить нормально, а з Києвом не дуже клеїться докупи. Однак власників стареньких будинків у центрі Мінська не дуже питають, якщо на території їхнього двору за генпланом має бути багатоповерхівка. Єдиний вихід: віддати свою землю і взяти собі квартиру. Також у Мінську будують багато панельних будинків, вони йдуть як дешевше соціальне житло. А ще Мінськ охайне місто. Там справді дуже чисто. Деякі люди кажуть, що просто на прибирання витрачають значні кошти, навіть невиправдано багато, у той час, коли у людей є інші важливі потреби: «На жаль, чистота у Мінську має свою ціну», маючи на увазі не лише фінансову. А ще багатьох дивують білоруські дороги, автобани майже європейські.