Тисячі гільз від патронів, розірвані уламки від артилеристських снарядів і через бетонні стіни, крізь дрібні отвори, проривається сонце. Над головою звисають шматки металу, залишки бетонних конструкцій і де-не-де біліються білі мішки із піском. Так живе одне із найгарячіших місць зони АТО – Авдіївська промзона. До позицій російсько-сепаратистських сил тут бійці рахують до метра. Десь – 63, десь – 30. Кажуть: щодня контактний бій. Обстрілюють українських військових після сьомої години вечора. Хоча вибухи мінометів і свист куль над головою було чути вдень, у момент зйомки. Це, кажуть солдати, противник від того, що нічим зайнятися, стріляє.

Понад рік у центрі уваги не лише місто Авдіївка, що поблизу Донецька, а й міська промислова зона, колишня автобаза. Там щоденно тривають бої і навколо не залишилося ані найменшої ділянки, в яку б не влучила куля чи осколок. Підступи до міста зі сторони Ясинуватої обороняє від російських сил та їхніх найманців 72-а окрема механізована бригада Збройних сил України.

Військовослужбовці 128 окремої гірсько-піхотної бригади проходять бойові навчання на висоті 900 метрів над рівне моря, на єдиному в Україні гірському полігоні в селі Оріховиця, що на Ужгородщині. Бійці вчаться застосовувати отримані теоретичні знання на практиці. Військовослужбовці відпрацьовували три різноманітні легенди з використанням усіх видів зброї, яку має у розпорядження 128 ОГПБ.Всі військові, які були залучені до навчань, вже брали участь в антитерористичній операції, але зараз проходять бойові злагодження в Ужгороді. Керівник навчань підкреслив, що хлопці молоді і їм потрібно навчитись діяти як один організм, як одне ціле. Бійці ж зізнаються, що хотіли б трохи відпочити від пострілів та навчань.

На Рівненському полігоні в рамках відновлення навченості танкового підрозділу однієї з бригад оперативного командування «Захід», проведено стрільби з озброєння танків зходу по цілях, що з’являються та рухаються.Кожен постріл в ціль. Командир, механік та навідних бойової машини розуміють одне одного з півслова та діють миттєво та результативно. Три постріли — три уражені танки «противника», а з кулемета дістається цілям, що символізують піхоту противника.Як зазначив командир одного з танкових підрозділів капітан Роман Багаєв, сьогодні підлеглі відстрілялися на оцінку «добре». Діяли впевнено і злагоджено. Це результат тривалої та інтенсивної підготовки, екіпажів, як на навчаннях, так і в районі антитерористичної операції.— Зважаючи, що на сході України наші танкісти виконують Мінські домовленості, а тому стріляють тільки на спеціально відведених полігонах з навчальною метою, їх підготовка дещо обмежена. Тут, на мирній території, де танкова директриса, тактичне поле та танкодром обладнані відповідно до умов ведення різних видів бою, є всі умови та час нарощувати її інтенсивність як в день, так і в ночі. Особливо це стосується навиків танкістів діяти у складі підрозділу, коли одні знищують цілі, при цьому виконуючи маневр, а інші їх прикривають, і навпаки, — підкреслив офіцер.

Школьники учебных заведений города, студенты военной кафедры УжНУ, волонтеры, демобилизованные воины, члены семей военнослужащих, общественные деятели и все, кому интересно - компания на плацу батальона сегодня была пестрая. А сама «картинка» - насыщенная и не без «экшена». Ведь всякие воинские «штучки» не просто «продемонстрировали», но и даже показали по делу, устроив небольшое «боестолкновение».«Показать вступление в бой и выход из боя, взятие так называемого «языка» (заложника) и эвакуацию «300-го», то есть раненого. Я сам не видел выполнения задачи, потому что в этот момент был занят другими организационными делами, но уверен, что ребята сделали все на высший балл. Ведь я знаю, как они работали в АТО», - говорит майор Ворона.Кроме военного экшена, демонстрировали элементы воинского «быта»: различные виды вооружения, включая тяжелую бронированную технику (танки и БТР-ы), стрелковое оружие - от минометов и противотанковых гранатометов до снайперских винтовок. Свое оборудование показали связисты, тыловая служба и медицинская рота. Они, в частности, продемонстрировали эволюцию аптечек - от наборов советского образца и в современных тактических с новейшими кровоостанавливающими средствами.Надеть бронежилет и шлем, посмотреть в прицел, почувствовать в руках вес автомата и даже попробовать солдатскую кашу (гречку с тушенкой готовили «на бис», и вся была съедена!) - все можно было в этот день на плацу, а главное - пообщаться с военными, к тому же настоящими молодыми ветеранами войны. Войны, которая проходит сегодня в Украине ... Напомнить об этом, а также о том, что в городе есть воинское подразделение с боевым опытом, и было задачей мероприятия.Командир 15-го батальона 128-й «Железной» отдельной горно-пехотной бригады подполковник Александр Паламарчук говорит: «Мы хотели дать понять местному населению, гражданским, что Вооруженные силы есть, что они рядом, что они боеспособны, показать, какие именно подразделения сейчас находятся на родной земле. И, конечно, патриотическое воспитание, которое начинается с детства! И мы видим большой интерес».

Волонтер Юрий Мысягин: "Фото публикуются впервые.- Юра, там так густо и так много деревьев, что до сих пор не понимаем, как мы в декабре взяли часть этого леса))Но взяли. Вся 54-я бригада сражалась за него.Бои были такие плотные, что в лесу не осталось ни одной целой ветки не дереве. Весь лес в "ранах".......Его надо было брать. Сепары в нем давно окопались. Блиндажей и траншей нарыли и сидели в безопасности. Мы же их совсем не видим. Наши обстрелы по лесу ничего не давали, а ближайшая наша позиция "В........" у них как на ладони, всего-то через 300 метров. Они же по ней с двух сторон херячили: - c этого леса и с "Муровейника". Вышли из леса, отработали по нам и сразу спрятались.- Слушай, там же все как на ладони? Машиной ведь очень опасно подъехать. Как пацаны туда подвозят боекомплект?- На санках.- А дрова? Холодно ведь!- Тоже на санках.- А продукты и все остальное?- Что-то на себе, что-то опять же на санках...... Больше 100 человек представлены к различным наградам. Больше 30 человек уже награждены.- Пришли фото. Пусть люди увидят. Только, чтобы позиций не было видно".

Боєць ЗСУ Віталій Пясецький опублікував у Facebook фото, зроблені ним в останні дні оборони Донецького аеропорту в січні 2015 року. Всі знімки підписав автор.21 січня 2015 року українські військові залишили руїни Донецького аеропорту. В ніч на 21 січня бойовики заклали вибухівку під залою терміналу, де кіборги тримали оборону. Від вибуху завалилися перекриття на трьох поверхах. Українські захисники опинилися під бетонними завалами. Серед них були важкопоранені. Запеклі бої тривали далі. Дехто з бійців потрапив у полон.Оборона аеропорту тривала 242 дні. З 26 травня 2014 року до 22 січня 2015-го. За офіційними даними, 18-20 січня 2015 року в аеропорту загинули 58 українських бійців. Усього за час оборони понад 200 кіборгів полягли там.

Військовослужбовці центру дорожнього забезпечення Головного управління оперативного забезпечення Збройних Сил України будують міст в селі Сутиски, що на Вінниччині, який сполучить береги річки Південний Буг.Даний міст поєднує в собі елементи низьководного дерев’яного мосту та проїжджу частину з елементів важкого механізованого та малого автодорожнього розбірного мосту. Вантажопідйомність нового мосту розрахована на шістдесят тонн. Він вищий від старого на півтора метри, що дозволить уникнути підтопленням конструкції під час весняних і осінніх паводків У свою чергу від всієї громади військовим подякував сільський голова Сутисків Леонід Дідух.— Майже півстоліття, під час повеней, мешканці села дістаються до школи та лікарні виключно човнами, тож ми невипадково довірили це складне завдання рівненським військовим, адже саме вони протягом останніх років встановили більше двадцяти залізних та дерев’яних мостів, більшість із яких в інтересах місцевих громад, — зауважив сільський голова.

Українські морпіхи взяли участь у морському поході СДК «Юрій Оліференко», подолавши на борту десантного корабля кілька сотень морських міль до міста Ізмаїл та у зворотному напрямку.Під час переходу морем та річкою Дунай бійці відпрацювали навчально-бойові завдання спеціальної та бойової підготовки, елементи протидиверсійних дій, догляд підозрілого судна та навчання із захоплення судна-порушника.У місті Ізмаїл морські піхотинці разом зі співробітниками правоохоронних органів забезпечували безпеку проведення зустрічі командувача Військово-Морських Сил Збройних Сил України віце-адмірала Ігоря Воронченка з начальником Головного штабу Морських Сил Румунії віце-адміралом Александру Міршу, яка відбулася на борту середнього десантного корабля.Під час повернення десантного корабля до місця постійного базування підрозділ морської піхоти провів морське десантування та пошуково-розвідувальні дії в районі Тендрівської коси.Слід зазначити, що це перший вихід в море одного з елітних підрозділів Збройних Сил України після виходу з Криму та доукомплектування, адже протягом останніх двох років бійці виконували бойові завдання на Маріупольському напрямку. Саме тому для тих військовослужбовців, хто вперше опинився на десантному кораблі, був організований ритуал «оморячування».Наприкінці походу командир корабля капітан 3 рангу Юрій Вітський привітав морських піхотинців з приєднанням до великої флотської родини.

Юрий Бирюков: "Экспериментам по реформированию системы питания в ВСУ подходит закономерный итог. В них больше нет смысла, нет необходимости. Вдохнули, выдохнули, вдохнули, выдохнули... и улыбнулись!Сегодня Степан Полторак подписал обращение на Петро Порошенко, завертелись шестеренки-механизмы. Эксперимент заканчивается. Реформе - быть! Вся дальнейшая история этого проекта уже, более или менее, понятна. Будет письмо от Президента Украины со словами поддержки. Будет согласование Кабинета Министров. Потом будет приказ Министра обороны. И в 2017 часть армии начнет кушать нормально - около 25% армии, навскидку. А потом в 2018 к ним добавятся еще. И в 2019 уже вся армия будет есть по системе с элементами шведского стола, с выбором блюд и арбузиками-апельсинками на десерт.Я снимаю шляпу, становлюсь на колено и аплодирую: Диана Петреня, Alexandr Hmyz, Sergey Kosenko, Mikola Kuklyuk и всей команде проекта "Реформа системы питания". Браво! Без поддержки двух-первых ничего бы не получилось, но без вашего титанического труда и упорства, ребята, нечему было бы не получаться. Полтора года работы. Полтора года упорной работы. Скажите ребятам спасибо".