Під будівлею Кабінету міністрів України сьогодні, 29 квітня, проходить акція протесту малих підприємців з вимогою послабити карантинні заходи. Під будівлею Кабміну перебуває декілька сотень протестувальників. За словами організаторів, підприємці вимагають від уряду дозволити роботу малому та мікробізнесу з дотриманням санітарних вимог. Також мітингувальники вимагають забезпечення рівних вимог до роботи під час карантину для всіх: для відомих торговельних мереж, ресторанів і т.д. Протестувальники на авто перекривали рух по вулиці Грушевського, але наразі учасники мітингу забрали свої авто і звільнили вулицю для проїзду. Біля Кабміну чергує декілька нарядів Національної гвардії, а також Поліція діалогу.

Житловий масив Троєщина (Деснянський район столиці) з населенням понад 300 000 людей жартівливо відомий на всю Україну мемом «Життя дало тріщину, їду на Троєщину». Фоторепортаж про те, як живуть і чим займаються його жителі під час карантину. Людей на вулицях житлового масиву – дійсно незвично мало. Майже всі сидять вдома, бо ж – карантин. Аби «зловити» момент для фотографії, довелося багато ходити та довго чекати. Район складається переважно з багатоповерхівок. Зелені мало, та, яка є, низька. Дерева ще не встигли вирости. Весна. Тепло. Але квіт і тих небагаточисельних на подвір'ях вишень, черешень та бузку, жителі масиву змушені спостерігати з вікон та балконів висоток. Люди виходять з квартир в основному по справах. В магазин, в аптеку, вигуляти собак. Хтось, звісно, і просто гуляє, але таких набагато менше. Під час карантину комунальні служби працюють. На вулицях чисто. Біля озера на проспекті Романа Шухевича будували парк. Біля одного з будинків зустрічаю Марію Іванівну, яка поливає свій «город» під балконом. Мешкає вона на першому поверсі. – Поливаєте? Жінка бачить, що я фотографую. – Та зараз ще нема що фотографувати. От зацвітуть півники, тоді приходьте. – Самі все посадили? – Так. Але ж тут біда. Тут пісок, а землі не возять. Сама нагорнула і посадила. – А скільки ж вам років і як вам карантин? – Без одного вісімдесят. Сиджу вдома, оце лише під балкон у садок виходжу. Біля смітника порпаються безхатченки. Один з них підозріло дивиться на мене та на камеру. Махаю йому рукою (меседж: «Я з миром»). Він обережно махає мені у відповідь. Порозумілися. Територіального конфлікту не буде:)  У підвалі однієї з багатоповерхівок розташований пункт прийому вторсировини. Їм працювати у карантин дозволено. Біля входу сидить жінка. Перекур. – Добрий день! Як вас звати? – Мене звати «Тайна» (сміється – ред.).  – Що, люди здають потроху? – А куди ж їм дітися? Жити ж за щось треба. Біля іншої висотки зустрічаю літню жінку, яка ходить з ходунками територією школи. Побачивши вишню, вона підійшла та понюхала квіт. Розговорилися. Розповіла, що дуже скрутно економічно, але «якось воно та й буде». Громадський транспорт курсує за карантинними правилами (без спецперепусток не можна), тож люди районом пересуваються пішки, велосипедами, а молодь ще й модерновими видами транспорту – сігвеями, скейтами, гіроскутерами. Молоді та дітей дійсно небагато, більшість на вулиці – дорослі та літні. Трішки більше людей видно біля магазинів та аптек. Парковки забиті автомобілями. Їхати теж особливо нікуди. Все у місті та навколо зачинено на карантин. Далі по району ситуація така ж. Людей на вулицях мало, хоча весна і тепло. Між будинками вулиці Радунської розговорився із жінками, які вигулюють собак. – Як воно на карантині? Світлана: Оце вони (собаки) і вигулюють нас. Якби не вони, то й не гуляли б. – А як економічно? – Я вдома через карантин, чоловік працює. Якось витягнемо. Менше купуємо. А от старих людей шкода. Їм гірше. На «районі» – досить багато безпритульних тварин. Хоча всі вони виглядають дуже вгодованими. І мисочки під будинками заповнені вщент. Карантин для них – благо, бо більше уваги і їжі. Треба сказати, що весняні вітри досить сильні на Троєщині, особливо коли дмуть з відкритого простору – зі сторони Дніпра. Між будинками Віктор лагодить свого бувалого «Жигуля». – Що у вас? – Та ось, зараз повітря спущу з гальмівної і додому. Машина потрібна. Маю знайому жінку, яка хвора на рак. Її треба возити у Інститут раку. – А як економічно у вас? – Погано. Грошей вже нема. А без грошей зараз хоч вмирай... Багато поліції (як у перші дні запровадження карантину) на масиві я не помітив. Піших взагалі за пів дня не бачив. Патрулі на машинах зустрів тричі. Багато людей навіть на вулиці прогулюються з телефоном. Через зупинку громадського транспорту зустрітися «фізично» важко, тож лишається голосове та віртуальне спілкування. На спортмайданчиках та у парках пусто. Хоча, звісно, окремі порушники правил карантину зустрічаються. Довго спостерігав, як хлопець наодинці тренувався з м'ячем. Вмотивований. За однією монотонною вправою він провів пів години. На вулиці архітектора Ніколаєва зустрів літнього чоловіка у масці, в захисних окулярах та з кумедною полосатою патичкою. Дядько ласував щойно купленими крабовими паличками. Розговорилися. Василю – вісімдесят. Каже, що «ще молодий». Чоловік добирався додому після невдалого візиту у поліклініку. За останні роки переніс дві важкі операції на серці і потрібен був рецепт на ліки. Його лікар захворів, а інший був зайнятий, тож просидівши три години у лікарні, він так і пішов додому без рецепту. «Зараз усе електронне. Листи. Черги. Мені то важко усе. В транспорт не пускають. Посвідчення вимагають. А в мене нема. Дуже незручно добиратися», – каже чоловік. І бідкається, як його дістатися додому. Пропоную підвезти. Чоловік залюбки погоджується. Дорогою дуже дякував. Історію хвороби, завтовшки з добру енциклопедію, показував. Веселий. Не хворійте, пане Василю! Їду з Троєщини. На виїзді, дорогою до Північного мосту, розташований великий ТРЦ «SkyMall» з безліччю магазинів одягу, кінотеатром та парком розваг. Теж зачинений на час карантину. Працює лише продуктовий супермаркет. Дуже незвично бачити абсолютно порожній паркінг, який зазвичай вщент забитий автомобілями покупців та охочих до ТРЦшних розваг. Треба зазначити, що трафік на дорогах столиці, незважаючи на карантин, досить щільний. Заторів немає, але в «тягнучках» стояв багатенько. У парку «Муромець», що між Дніпром та річкою Десенка, теж пусто. Усі розваги зачинені. Людей майже немає. На березі Дніпра було лише два рибалки. Не клювало (питав). Просто сиділи. Та берегом гуляла подружня пара з донькою. А зазвичай тут набагато більше і рибалок, і людей, які гуляють. Як на цю пору року, води у Дніпрі надзвичайно мало. Навіть влітку, у посуху, її більше. Тож, на жаль, однією з наступних тем для фоторепортажів може стати черговий «катаклізм» нашого часу – «зневоднення» та посуха в Україні...Автор: Андрій Дубчак, фотограф і кореспондент «Радіо Свобода»

У Києві найбільші церкви зустріли Великодю ніч. Попри існуючі домовленості – дотримуватися карантину – віряни зібралися біля своїх храмів. Як три православні конфесії святкували Воскресіння, і яка з конфесій зачинила двері для вірян через коронавірус й хворобу COVID-19?

На основних автошляхах, що ведуть у Київ, на контрольно-пропускних пунктах, міряють температуру тіла водіїв і пасажирів. Таке рішення ухвалили в КМДА.Із 13-ї години 16 квітня по 6-у ранку вівторка, 21 квітня, діятиме спеціальний режим в’їзду в столицю. Виїзд – безперешкодний, але після вимірювання температури. Перевіряють авто, у яких троє і більше подорожніх, а також автомобілі, зареєстровані за межами Києва і області. На КПП цілодобово чергують співробітники поліції, бійці Нацгвардії та лікарі СЕС. «Отже, якщо до столиці прямує людина із нормальною температурою, після термометрії вона зможе вільно проїхати. Якщо температура вище 37,5 градусів і є ознаки гострого респіраторного захворювання, людину тестуватимуть на наявність коронавірусної хвороби та відправлятимуть на самоізоляцію. У разі, якщо температура тіла перевищує 38 градусів, і якщо людина має симптоми ГРВІ, – викликатимуть бригаду швидкої (екстреної) медичної допомоги для госпіталізації хворого», – йдеться у повідомленні КМДА.

Відсьогодні водіям та пасажирам транспортних засобів, що їдуть до столиці, вимірюватимуть температуру. Перевірятимуть автобуси, вантажні та легкові автівки, які перевозять більше трьох осіб включно із водієм. Машини йдуть суцільним потоком. На встановлених навколо Києва блокпостах, де повинні перевіряти температуру і документи у проїжджаючих водіїв та пасажирів машин, чекають медиків: без них блокпости не функціонують. Поліцейські кажуть, що із дев'яти запланованих постів були запущені "тільки 2 або 3".

Фотограф Дмитрий Дятлов: «Если бы еще пару месяцев назад кто-то сказал, что в Киеве остановится метро, исчезнут маршрутки, закроются торговые центры и базары, а люди будут ходить в масках, ему бы вряд ли кто-то поверил. Но наступил апрель 2020, и мы все оказались в иной – несколько сюрреалистичной реальности. Пустой город нежится в лучах весеннего солнца и задыхается в дыму радиоактивных пожаров. Тревога витает в воздухе и материализуется в странных персонажах, возникающих неизвестно откуда. Люди обреченно носят респираторы, соблюдают дистанцию в очередях на вход в супермаркеты и покупают еду «на вынос» в специальных окошках. Сердобольные бомжи кормят бездомных котов, лишившихся довольства в условиях карантина. Гордые владельцы собак выгуливают своих питомцев с чувством превосходства над окружающими. Дети категорически не понимают, что, собственно, происходит вокруг – и просто радуются весне. А еще больше радуются ей оживающие после зимы деревья и распускающиеся цветы в опустевших садах и парках. В общем, весна этого високосного года дарит нам массу совершенно неожиданных и уникальных сюжетов».

Історія зберігає уроки того, як країни боролися з епідеміями, а світ ­– із пандемією. «Іспанський грип», який століття тому поширився по всьому світі, забрав життя мільйонів людей. У найгіршій перспективі коронавірус буде порівнянний із «іспанкою». У розпал пандемії «іспанського грипу» в 1918 році у Філадельфії, найбільшому місті штату Пенсильванія у США, не скасували помпезний парад. Інше місто у США, Сент-Луїс, навпаки, скасувало всі публічні заходи і відразу ж запровадило суворі карантинні заходи. В результаті в Філадельфії було набагато більше смертей від «іспанки», ніж у Сент-Луїсі. Чисельність населення Філадельфії становила тоді 1,7 мільйона осіб, а в Сент-Луїсі жили трохи більше ніж 680 тисяч, він був четвертим за чисельністю населення містом у США. І, якщо порівнювати за чисельністю населення з Філадельфією, то в Сент-Луїсі повинні були б померти трохи менше ніж 4800 людей. А померли 700. А в Філадельфії не пережили цю хворобу 12 тисяч людей. Як пандемію «іспанки» пережили в Філадельфії і Сент-Луїсі, містах, що за півтори тисячі кілометрів одне від одного, розповідаємо в фотогалереї.

Верховная Рада сегодня собралась на внеочередном заседании, несмотря на введенный в стране карантин. Депутаты прибыли на заседание в медицинских масках.

Китайське місто Ухань, на яке припав перший у світі спалах коронавірусного захворювання, повертається до нормального життя після більш ніж двох місяців карантину

Понад 110 тисяч хворих на COVID-19, штрафи за порушення карантину, зачинені бутики та 300 мільйонів євро державних гарантій для тих, хто опинився в скрутному становищі через коронавірус. Як Франція справляється з пандемією та її наслідками?