Волонтерка, боєць добровольчого підрозділу Аліна Косовська проходить соло-трек найдовшим Закарпатським туристичним шляхом. Стартувала дівчина на Різдво у Великому Березному, наразі здолала уже більшу частину маршруту (Вододільний та Боржавський хребти), дійшла до полонини Красної. Залишаються ще три найважчі та найвищі масиви Українських Карпат - Свидовець, Чорногора та Мармароси. У разі успіху Аліна стане першою людиною, що здолала весь маршрут ЗТШ у зимовому соло-поході. Досі цього не робив ніхто, усі попередні спроби закінчувалися невдало. Утім, Аліною уже зараз захоплюється суспільство, кожного її фотозвіту, допису у Фейсбуці чи відео на каналі в YouTube чекають із нетерпінням та стежать за просуванням волонтерки засніженими зимовими Карпатами. Аліна Косовська - відома в Україні волонтерка, боєць добровольчого підрозділу, учасник війни з Росією на Сході, два роки дівчина провела на передовій. Наразі живе й працює в Авдіївці, доти була киянкою, займалася спортом - перебувала в резерві збірної України з художньої гімнастики. Очолює ініціативну групу волонтерів-мандрівників, з якими в теплий сезон раз на декілька тижнів підіймається в гори прибирати сміття і ремонтувати колиби. Стартувала на ЗТШ Аліна Косовська 8 січня у Великому Березному. До походу готувалася довго й ретельно: "Я знаю золоте правило: пройти той маршрут влітку, який збираєшся йти зимою, тож протягом літа та осені пройшла всі клаптики ЗТШ (крім Чорногори, бо її я пробігла вже багато разів під час акцій з прибирання сміття у горах). Це допомагає краще пізнати місцевість і добре на ній орієнтуватися". Не менш ретельно дівчина підготувала спорядження для зимового соло-походу. Це мембранні речі, пухові, трекінговий одяг та спеціальне взуття з пластику, яке важить 5 кг. Також дівчина має снігоступи, кішки, льодоруб. Ночує в наметі, у гірських колибах (у яких залишає аптечки для туристів) та в цивілізації (готелі, приватні садиби на маршруті ЗТШ, де можна зарядити гаджети). "Спорядження тестоване раніше у зимових і літніх походах. Перед стартом фізично готувала тіло до холоду: перебувала в умовах, в яких організм звикав до низьких температур, гуляла в легкому одязі, спала на долівці тощо", - розповідає вона. Також дівчина каже, що за місяць до походу тренувалася в залі та щодня виходила на пробіжки. Весь маршрут розраховує пройти за 1,5-2 місяці. За попереднім розрахунком, запланувала 27 ходових днів. На маршруті дівчина поповнює запаси: друзі відсилають Аліні на відділення "Нової пошти" пакунки з припасами, вона спускається у містечка та села і забирає їх. Часового ліміту собі не ставить, утім, маршрут прагне пройти до кінця. У разі успіху це буде рекорд, адже досі в Україні ніхто не проходив узимку соло весь ЗТШ. Усі етапи своєї мандрівки на маршруті Аліна Косовська детально та поетапно описує, ділиться досвідом, здобутками та факапами. Також викладає багато чудових світлин.

Шорт-лист лучших снимков 2019 года по версии жюри Mirabaud Yacht Racing Image Award Жюри Mirabaud Yacht Racing Image Award выбрало из 80 претендентов 20 фотографов, которые, по их мнению, достойны попасть в шорт-лист премии. Церемония награждения победителей и призеров состоится в рамках Yacht Racing Forum, который пройдет 25-26 ноября.

Дмитрий Дятлов, фотограф и путешественник: "Вторая часть репортажа о зимних Карпатах. Основная информация – в первом. Этот репортаж, в основном, про малоснежные зимы. На фото отчетливо видно, насколько было холодно! Замерзшие шнурки, которые совершенно невозможно завязать утром, иголки изморози на камнях (местные называют камни горганами – отсюда и происходит название горного района). Траверсы хребтов Черногора, Сивуля, Браткивська, Довбушанка и других. Переходы через лесные районы с ориентированием по столбикам и продиранием через заросли, поиски троп, сырость и редкая радость – ночёвка в горной колыбе. Чаще всего это домик пастуха, который топится по-черному, то есть костер горит в центре".

Дмитрий Дятлов, фотограф и путешественник: "Эта зима была богата на приключения туристов в Карпатах. Как и во многие другие годы. Хочу прокомментировать это, как имеющий отношение к туризму и альпинизму путешественник.90% несчастных случаев происходят по вине самих туристов. Лавины сходят не так часто, в непроходимых лесах есть тропы, а дикие звери видны по следам. Огонь добывается практически всегда и везде, надо просто уметь. Горы живут по своим законам, и нарваться на неприятности человек может только сам, если он их не учел и не был подготовлен. Зимние Карпаты суровы. И могут быть по-настоящему суровы. Сравнимо с Кавказом.  Снега может выпасть очень много, а может быть и только изморозь и ледяная корка от облаков, проносящихся с ветром. Плюс – снег совершенно разный. Снег в лесу – это не снег на хребтах! При +2С в лесу у подножья гор и -20С на хребтах и вершинах снег отличается плотностью. Иногда необходимы снегоступы, иногда – “кошки”, иногда – очень теплая альпинистская обувь, расчитанная, как минимум, на Эльбрус. Температура может опускаться до -30С и ниже, с сильнейшим ветром. Влажность высокая, и при отсутствии снега горы покрываются ледяной коркой. Для походов по хребтам надо иметь серьезную горную палатку, альпинистскую одежду, горелку и все материалы для костра. А в некоторых местах желательно иметь ледорубы и снаряжение. Иногда приходится применять технику альпинизма. Пережидать непогоду – это отдельное удовольствие. Бывает, что дальше просто невозможно идти – и приходится ждать ясного неба. В этом случае не помешает горная пуховка и непродуваемые вещи. Погода может не меняться неделями, а может меняться каждые полчаса. Нужно уметь дождаться "окна", как говорят альпинисты, чтобы подняться на вершину и не застрять в непогоде.Леса становятся непроходимы, если выпало много снега. Без снегоступов тогда никак. Нужно хорошо читать тропы и ни в коем случае не заходить в "жереп". Так в Карпатах называют альпийскую сосну. Никакое сокращение пути не стоит сил, потраченных на продирание через обледенелый жереп. Иногда облака надолго затягивают все вокруг, и видимость может падать до нескольких метров. И нужно как-то ориентироваться. Поэтому ходить лучше только по тропам, хотя и тропы могут просто оборваться в чаще. Хорошие бумажные карты очень выручают, потому что телефон может просто сесть из-за мороза, да и электронная карта не всегда отображает полной картины. Очень выручают пограничные столбики времен Первой мировой, разбросанные по лесам и хребтам. Местами попадаются хижины, в которых можно просушиться и отдохнуть. Найти такую на пути – всегда праздник. Но большинство построек – это просто руины. Как ледоруб необходим на высоте, так в лесу необходим хороший нож, плюс еще и пила. Костер в лесу – это всегда друг, ни одна ночевка на хребте с горелкой не сравнится с ночевкой у костра – с  живым огнем. Зимние походы сложнее летних еще и потому, что световой день короткий. А от момента "проснуться в палатке" до момента "тронуться в путь" уходит в среднем два часа. И это у очень слаженной группы. На разбитие ночлега также нужно время. Погода и возня со снаряжением усложняют переход. Если поход рассчитан на неделю, придется нести не меньше 20-23 кг на каждого. Для многих туристов это вполне комфортный вес. Этот репортаж о зимних походах по Карпатам 2014-2017 годов. Мармаросы с попытками подняться на Поп Иван в течение трех дней, встреча Нового года на Говерле и Графе, траверс Черногорского хребта, непроходимый жереп Черной Клывы. И ледяной поход протяженностью более 100 км через скалистые Довбушанку, Сивулю, Игровечь и большую часть Горган. Каждый из этих походов был особенный и уникальный. Но больше всего запомнилось ощущение первозданной дикости. На фото есть как Говерла, так и очень дикие места. В последних есть ощущение огромного пространства вокруг, в котором нет ни души".        

Компания Red Bull известна своими энергетическими напитками и спонсорством экстремальных спортивных состязаний. А еще она известна самыми лучшими и стильными фотографиями с мест событий.

Одесский экстремал Евгений Лата забрался в заброшенный отель «Кемпински-Одесса» на Морвокзале и заночевал в одном из самых дорогих номеров. Свою вылазку он запечатлел на фотокамеру. Историю о своих похождениях Евгений опубликовал на своей странице в Фейсбуке: "Чи було вам цікаво як виглядає славнозвісний готель Одеса зараз, через 7 років після його занедбання? Височенний покинутий готель ще й досі зберігає меблі в кімнатах і алкоголь в міні барах. Ще й досі звідси відкривається чудовий краєвид на Одесу. І ще й досі він стоїть всіма покинутий замість того, аби приймати участь у розвитку туристичного потенціалу Одеси :( Чесно кажучи, я не знаю причини його занедбання, але цей факт мене дуже засмучує. Тим не менш, сьогодні він не був самотній. Нам вдалося туди проникнути і заночувати в найдорожчому номері цього готелю. Нажаль, води, електроенергії і wi fi там не було, але це не заважає насолоджуватися чудовим краєвидом на місто, що прокидається". «Кемпински-Одесса» на Морвокзале — один из крупнейших отелей Украины, был спроектирован как самый большой отель в Одесской области. Он построен в 2001 г. с прицелом на «пять звезд». Отель находится непосредственно в море в центре Одесской гавани, за Морвокзалом. С трех сторон гостиничный комплекс «Одесса» окружают причалы для пассажирских лайнеров и морских яхт. Здание имеет 18 этажей и 2 цокольных этажа. Оно построено на сваях, вдавленных на глубину 32 м. Площадь комплекса — 26 000 квадратных метров, 158 комфортабельных номеров. Также в здании есть конференц — залы, комнаты для переговоров, бизнес — центр, банкетный зал, рестораны, бары. 1500 квадратных метров занимают бассейн и бани, фитнес-залы, массажные кабинеты, солярий. На строительство здания ушло 24,7 миллионов долларов. Заказчиком и собственником выступил Одесский порт. Отель перестал принимать гостей в 2011 году. По словам сотрудников, из-за того, что не приносил прибыли. Многие архитекторы говорят о том, что здание небезопасно: территория подвергается остаточной деформации, там небезопасно находиться людям. В 2016-м году часть гостиницы перешла в частные руки, в этом же году ее обещали открыть после реконструкции. Однако гостиница так и осталась стоять пустой.

Більше тисячі відчайдушних спортсменів і  прихильників екстремальних змагань випробували свої сили у вражаючих змаганнях з перешкодами, що відбулись на території мототреку Пирогово цієї суботи. Два різних за дистанцією забіги – ЗАБІГ СИЛИ (5 км +) та ЗАБІГ ВОЛІ (13 км +) – підкоряли справжні фанати екстремального спорту та нестандартних розваг. Було все: круті схили, непередбачувані перешкоди, виснажливий біг, неймовірний азарт і шаленство учасників!  Всі мали змогу випробувати себе на міць, перевірити вправність, силу та кмітливість, побороти страх висоти, глибини і заодно вивалятись з ніг до голови в  багнюці. На фініш учасники прибували стомлені, але щасливі. Адже всі фінішували, ніхто не здався  і не зійшов з дистанції.Кращий результат серед хлопців на дистанції ЗАБІГ ВОЛІ у категорії ELITE показав Хадико Олександр: «Траса була надзвичайно складною, виснажували підйоми в  гору. Але цього разу я  просто мусив прийти першим! І я зробив це!»– коментує Олександр.Серед  дівчат перемогу здобула Рибак Сніжана: «Ще один експеримент у моєму житті! ЗАБІГ ВОЛІ – це 13 км бігу по пересічній місцевості, на якій знаходиться 25 складних перешкод. Це дійсно забіг на виживання! Сказати, що було дуже важко – нічого не сказати. Це потрібно прожити самому. Канати, скелі, вогонь, болото, вода, кільця, шини, рукохід, колючка, колоди, кулі, “нереальна” гірська місцевість об’єдналися в справжнісінький екстрим» – ділиться враженнями  Сніжана.Лідерів традиційно нагороджено кубками «ГОНКИ НАЦІЇ». Також вони матимуть змогу безкоштовно приймати участь в наступних забігах. Всі, без виключення, фінішери отримали медаль та футболки. Наступний забіг від ГОНКИ НАЦІЇ відбудеться  28 травня в м. Харкові

В Аргентине завершился ралли-рейд "Дакар-2016". Финальный 13-го этап финишировал в Росарио - родном городе Эрнесто Че Гевары и Лионеля Месси. Гонщики на мотоциклах, квадроциклах , автомобилях и грузовиках пересекли экстремальные грязи, скалы, реки, предгорья Анд и пески пустыни Фиамбала. Спортсмены и команды поддержки экипажей съехались со всего мира, чтобы бросить вызов конкурентам и себе. Общая протяженность маршрута составила около 9 тысяч километров или 5700 миль

20 фотографий - участников выставки «The Best Adventure Photography: Exposure 2014» («Лучшее приключенческое фото — 2014»), цель которой — показать, что человеку по силам тягаться с природой и выходить за пределы своих возможностей.

«Айдитарод» - самая знаменитая и экстремальная гонка на собачьих упряжках. Маршрут гонки имеет общую протяженность 1 570 км и проходит по территории Аляски. «Идитарод» проводится в память о временах, когда собачьи упряжки были основным видом транспорта на Аляске до изобретения снегоходов и самолётов. Победитель гонки получает в награду $50 тыс и новый грузовик.