4 лютого в Національному цирку України (Київ) відбулася прем’єра вистави «Цирк у стилі джаз». Так, цирк працює, і це вже п’ята вистава за час повномасштабної війни. Більшість номерів стилізовані під часи Великої депресії: епоху гангстерів, «сухого закону» та золотого часу джазу. Також в обох холах на другому поверсі працює фотовиставка, присвячена музикантам, які працюють або працювали в оркестрі цирку. Експозиція охоплює останні 19 років: найстаріша фотографія зроблена у березні 2004 року, а найсвіжіші — під час підготовки програми «Цирк у стилі джаз» та останніх концертів попередньої, різдвяної програми. Автор усіх фотографій — відомий джазовий фотограф Олександр Зубко. Вистава триватиме до 26 березня.

Україна офіційно подала заявку на внесення історичного центру Одеси до списку Всесвітньої спадщини ЮНЕСКО. Президент України Володимир Зеленський заявив, що це є життєво важливим для захисту культурної спадщини України від Росії, яку він назвав «терористичною державою». Радіо Свобода зібрало у цій галереї кілька визначних місць в Одесі.

У Харкові зазвучала "Червона скрипка" легендарного майстра Антоніо Страдіварі, якій торік виповнилось 300 років. Музичний інструмент до міста привезла його власниця, американська артистка Елізабет Піткерн. До неї скрипка потрапила у 16 років, це був подарунок дідуся. Нині один із найвідоміших витворів італійського майстра оцінюють у 15 мільйонів доларів. Тож скрипку весь виступ пильнували спецпризначенці. Елізабет Піткерн грала у супроводі харківського симфонічного оркестру. А от побачити та почути легендарний інструмент могли всі охочі. Після кількахвилинного виступу десятки людей дякували музикантам бурхливими оплесками. Це була невеличка репетиція перед головним концертом. До цього легендарна скрипка звучала у Харкові двічі. "Дуже цікаво перебувати поруч з цим інструментом. Від нього, дійсно, йде справжнє тепло. І при чому, у нього є таке цікаве якість — чим далі ти від нього відходиш, тим краще стає звук. Це ось у скрипок Страдіварі є таке незрозуміле якість", — говорить диригент молодіжного симфонічного оркестру "Слобожанський" Даніїл Австріх. "Грати на скрипці у звичайному концертному залі більш правильно. Але грати під відкритим небом мені аж ніяк не складно. Утім сам інструмент не можна довго тримати на сонці. Адже йому 300 років", — додала власниця червоної скрипки Елізабет Піткерн.

«Баядерка» – одна з найграндіозніших, монументальних вистав Людвіга Мінкуса і Маріуса Петіпа. Сюжет балету видається східною казкою про любов, вірність і підступність.Дія відбувається в Стародавній Індії. Любов баядерки (танцівниці) Нікії і воїна Солора викликає гнів закоханого в неї могутнього Великого браміна, раджі і його дочки Гамзатті, нареченої Солора. Нікія вмирає від укусу змії, захованої в кошик квітів, яку їй підносять під час релігійного свята. Лише у світі сновидінь Солор зустрічає тінь баядерки. Не судилося здійснитися весіллю Солора і Гамзатті – землетрус руйнує палац, і всі гинуть під його руїнами. У картині апофеозу знову зустрічаються тіні Нікії і її коханого.Балет «Баядерка» Людвіга Мінкуса востаннє йшов в репертуарі Львівської опери у травні 2019 року, тож глядачі знову зможуть побачити цю чаруючу казку. Сюжет балету, що відбувається у Стародавній Індії, сповнений вражаючих пристрастей – жертовної любові та підступності. Серед виконавців – провідні солісти балету Ярина Котис, Дарина Кірік, Олександр Омельченко, народний артист України Євгеній Свєтліца, Альбіна Якіменко, Вікторія Ткач. Диригентка вистави – Ірина Стасишин.

Могут ли посетители концерта соблюдать необходимую дистанцию в два метра? Да, если все они в этот момент находятся в автомобилях. Во всяком случае, организаторы карантинного концерта на парковке на это рассчитывали. Электронный музыкант Monoconda презентовал свой альбом, записанный и выпущенный во время карантина, на стоянке за ТРЦ. Здесь собралось около 60 автомобилей, владельцы рассредоточились по территории. Музыка звучала на всю парковку, поэтому запираться в машине и ловить радиоволну, как обычно происходит в автокинотеатрах, было не обязательно. Кто-то забрался на капот или даже на крышу авто, кто-то устроился на асфальте рядом, а кто-то болтает со знакомыми возле бара — границы паркомест иллюзорны. На сцене только артист, за ним экран, вижуалы для которого готовила команда медиахудожников Black Box. К середине выступления подтягиваются байкеры, кто-то начинает кататься на тележках из супермаркета. Под сценой никого, но между рядами авто посетители танцуют. Полуторачасовый концерт по итогу больше походил на камерный фестиваль в странных декорациях. Гости довольны — такого не было уже давно. Разъезжаются все за считанные минуты — завтра рабочий день. Конечно, это не первая попытка вписаться в карантинный формат. Green Grey недавно провели концерт на крыше гостиницы, позвав гостей занять места на балконах соседнего корпуса. Летники, дворы, пляжи и другие локации под открытым небом стали основными площадками для импровизированных вечеринок, но в этом случае о масках и строгом соблюдении социальной дистанции речь обычно не идет. Подобное происходит в разных странах, так как ограничения только начинают снимать. И даже шутка «наконец вечеринки снова станут андеграундными» уже не шутка: в Британии только в этом месяце провели два незаконных рейва на несколько тысяч человек. Мало того, что это масштабное нарушение карантина, все еще и закончилось смертью от передозировки, изнасилованием и поножовщиной. На этом фоне затея с концертом в автокинотеатре выглядит верхом осознанности, да и формат отличный: стоило бы провести такое событие в нормальной жизни. Но в условиях карантина это полноценно сработает разве что в случае ливня. Иначе непонятно, как теплой летней ночью заставить всех сидеть в авто, а не выбираться наружу и социализироваться. При этом полностью безопасные концерты все же возможны — это доказали в опере Барселоны. 22 июня там исполняли Пуччини, усадив в зал вместо зрителей 2 292 вазона с растениями. А для людей придется придумать что-то другое, и лучше бы вакцину. Все остальное не сработает — слушать музыку и танцевать вместе слишком классно, а на конец лета и осень уже слишком много заманчивых анонсов.

По всій Україні відбулась акція #стопкультурнийкарантин за пом'якшення обмежень для шоу-бізнесу. В ніч на 13 травня сотні світлових променів з 5400 прожекторів світили в небо протягом трьох годин більше ніж у 25 містах України. У Києві небо підсвітили з 20 культурних локацій міста: фестивальних майданчиків, концертних залів, клубів та парків. Таким чином представники креативной індустрії вирішили призвати владу до розробки спільного плану виходу з карантину для галузі культури: "Якщо нас не чують, то нас побачать! Пандемія Covid-19 зупинила весь світ. Коли уряди інших країн рятують свої економіки шляхом підтримки населення та бізнесу, планують поетапні виходи з карантину та прогнозують ймовірні сценарії для індустрій, український уряд ще тільки розробляє програми подолання кризи. При цьому сфера креативних індустрій та видовищних заходів знаходиться у забутті. Нас ніби не існує". Підприємці просять знизити ПДВ на продаж квитків та офіційно встановити кінець карантинних обмежень, щоб коректно планувати масові заходи та не втрачати гроші через їх скасування. У випадку часткового зняття обмежень з кінця липня підприємці просять збільшити квоти – дозволити заповнювати зали на третину, а не обмежувати загальну кількість квитків до 300. Без роботи, за підрахунками організаторів акції, залишились близько 750 тисяч українців, які задіяні в шоу-бізнесі.  Автор фото: Андрій Довгань

Василь Сліпак – відомий оперний співак, що понад 19 років вражав Європу своїм голосом. Він двічі відмовився від французького громадянства, оскільки дуже хотів залишитися громадянином України. Тому, коли почалась війна на Донбасі, не роздумуючи, пішов туди добровольцем. І став Міфом… 20 грудня йому б виповнилося 45 років.Наприкінці 2019 року, впродовж 15-20 грудня, у Львові на його честь відбувся Конкурс молодих вокалістів. За пальму першості змагалися 47 учасників. Також у рамках Конкурсу відбулися виставка, творчі зустрічі, майстер-класи, демонстрація фільму про Василя Сліпака, а також три концертні події у Львівській національній філармонії.15 грудня символічно відкрила конкурс опера «Алкід» Бортнянського, адже співак у 90-х роках, на початку своєї творчої кар’єри, неодноразово брав участь у виконанні цього твору. Не менш важливою стала паралель образів: міфічного юного Алкіда, який в зрілості став Гераклом, та Василя Сліпака, який покинув блискучу оперну кар’єру та пожертвував своїм життям заради життя інших.У події взяли участь: Софія Соловій (Алкід), Назар Тацишин (Фронім), Евеліна Любонько (Аретея), Маріанна Лаба (Едоніда), камерний хор «GLORIA», Оркестр Барокової капели ЛНМА імені М.В. Лисенка (керівниця – Анна Іванюшенко). Диригував Володимир Сивохіп.Друга концертна подія, Tribute (Присвята), відбулася 18 грудня. За участі голови журі Конкурсу, солістки Польської Королівської опери – Ольги Пасічник, камерного складу Академічного симфонічного оркестру Львівської національної філармонії та під орудою швейцарського диригента Сімона Камартіна (Швейцарія), звучали масштабні полотна композиторів ХХ століття, звучання яких розчиняло відчуття простору і часу. Це дві камерні симфонії Мійо та Симфонія №4 Малєра.20 грудня, у День народження Василя Сліпака, відбулось урочисте закриття Конкурсу. На сцені Львівської філармонії нагородили переможців, які згодом виконали кращі оперні арії, завдяки яких вони і здобули високі призові місця.Також у завершальному Гала-концерті виступили журі та організатори Конкурсу – Олег Лихач, Тетяна Вахновська, Поль Ґоґлєр, Олег Созанський, Львівська державна академічна хорова капела «Дударик», Академічний симфонічний оркестр Львівської національної філармонії. Диригував Сергій Хоровець.Гран-прі Конкурсу здобула українська співачка Інна Федорій (сопрано), а перші премії – Максим Назаренко (баритон, 2 категорія) та Даніель Семсічко (баритон, 1 категорія).

Второй раз три дня — с 20 по 22 сентября — в Виннице проходил традиционный, XXIII международный джазовый фестиваль VINNYTSIA JAZZFEST. Второй раз организаторы решили начать его музыкальным и почти джазовым спектаклем — оригинальной постановкой Киевского национального театра оперетты известной пьесы 30-ых годов прошлого века «Бал в Савойе». Это мероприятие прошло в Винницком музыкально-драматическом театре имени Н. К. Садовского, а последующие концерты, как обычно — в зале бывшей региональной телерадиокомпании «Винтера». Параллельно с фестивалем, днем субботы, состоялся финал VIII Конкурса молодых джазовых исполнителей, гран-при на нем получил киевский пианист Аким Груй. А утром воскресения, повторяя успех прошлого года, прошел «Джазовый завтрак» — мастер-класс многих музыкантов, принимающих участие в фестивале. Они выступали, отвечали на вопросы, джемовали со всеми желающими.

С 25 августа по 2 сентября в пустыне Блэк-Рок в штате Невада проходил фестиваль радикального самовыражения Burning Man. В этот раз его темой стали метаморфозы. Со всего мира в пустыню съехались около 70 тысяч бернеров: самые интересные снимки участников фестиваля.

3 26 по 30 червня у Львові проходив вже дев'ятий фестиваль джазової музики Leopolis Jazz Fest. Хоч він тепер остаточно «влаштувався» в останніх датах місяця, інші фестивалі літа розпочинаються ще пізніше, тож багато артистів розпочинають свої мандрівки саме з нього. А в знаменитого піаніста та композитора із США Чіка Коріа (Chick Corea) тут взагалі відбулася прем’єра проекту «The Spanish Heart Band». Особисто маестро любить саме перші виконання програми, не тоді, коли вона вже «відкатана», тож нам вельми поталанило. Нечастий гість в Україні, містер Чік виступав на «Леополісі» лише два роки тому і з геть іншою програмою, але навіть якби вона була тією самою, безсумнівно, його виступ зустрічали б так же гаряче. А от його не менш видатний товариш — теж піаніст, композитор і американець — Кенні Барон (Kenny Barron), відвідав нашу країну вперше. І саме він отримав цього року премію імені Едді Рознера. Справжня ікона не лише джазового співу, а співу взагалі — американець Боббі Макферрін (Bobby McFerrin) — влаштував сеанс колективної вокальної медитації. Допомагали йому керувати процесом четверо колег, а більшу частину хору складали українські співаки. Останні представляли різні вікові категорії та найрізноманітніші музичні жанри. І варто зважити, що значну частину концерту підспівував майже весь зал. Це був третій виступ в України видатного мультивокаліста, і всі вони були абсолютно різні. Інші хедлайнери, візит яких до України очікувався з великим нетерпінням, були трохи молодшими і виступали в нас вони вперше. Насамперед це піаністка, вокалістка, автор пісень та найвідоміша джазова артистка Канади Даяна Крол (Diana Krall). Та і її бенд був зірковий, необхідно згадати саксофоніста Джо Ловано (Joe Lovano) та гітариста Марка Рібо (Marc Ribot). А молодь (хоча, чому лише молодь?) палко вітали імовірно найбільш прогресивний сьогодні оркестр (на сцену вийшло дев’ять артистів) музику якого можна віднести до стилю фанк. Цікаві були всі артисти великої сцени, але особливо треба згадати зірку естради 90-их, яскраву співачку Лайзу Стенсфілд (Lisa Stansfield). Організатори вирішили саме її виступом закривати фестиваль, тож наприкінці отримали найбільшу за всі дні дискотеку. Причому глядачі танцювали як під сценою, так і в обох фан-зонах. Музиканти, що грали на сцені площі Ринок, не поступалися в майстерності своїм колегам зі сцени імені Едді Рознера, просто хтось мав бути і тут.  Це стосується тріо французького контрабасиста Рено Гарсія-Фонса (Renaud Garcia-Fons), і литовського «Be 4 Quartet», і багато інших колективів, часто — сміливо експериментальних. Виступали тут і українські артисти. За ідеєю, яка сформувалася на сьогодні, на день Конституції має виступати поп-проект на межі стилів. Цього разу таким був знаний хіп-хоп-рок гурт «Танок на майдані Конго» за участі музикантів легендарного колективу «Схід Side» та одного кращих українських біг-бендів — оркестру під керівництвом Деніса Аду. Звучання було абсолютно джазовим. Більшість українських колективів традиційно грала на сцені біля палацу Потоцьких. І суто джазових з них була хіба половина. Та навіть просто перелічити всі колективи, що виступали на фестивалі, буде досить складно, бо музикантів було близько трьох сотень з півтора десятка країн. Географія охоплювала переважно Західну Європу, від Північної — вона була представлена бендом Клаудії Кампаньол (Claudia Campagnol) з Данії, через Цетральну — звідти було багато гуртів, Східну — як бенд «Djabe» з Угорщини, до Близького Сходу. Від останнього знову були музиканти Туреччини та Ізраїлю, відповідно — «Ayşe Tütüncü Quartet» та «Amit Friedman Quartet». А глядачів, як повідомляють організатори, за п’ять днів через фестиваль пройшло більше 120 тис., і точну кількість країн вже не називають — їх дуже багато. Найбільшою площадкою був стадіон у парку імені Богдана Хмельницького, де встановлено великий екран та навіть сцену. В середньому щодня на ньому влаштовувалося близько 10 тис. глядачів. Були ще джеми, концерти фестивалю-конкурсу вуличної музики Street music by Leopolis Jazz, майстер класи і просто зустрічі біля сцен і на вулицях. Фестиваль лише закінчився, а меломани вже чекають ювілейний, X Leopolis Jazz Fest. А організатори вже готуються до нього. Текст — Лілія Білецька, Олександр ЗубкоФото — Дмитро Туйон, Федір Лазаренко, Альона Чорна, Олександр Зубко