Подія відбулася 16 травня, експозицію розміщено в Українському домі. Обидва творчі об’єднання, «Живописний заповідник» та «Паризька комуна», утворилися наприкінці 1980-х — початку 1990-х років, і стали важливим етапом у формуванні великої кількості нині відомих в Україні та за кордоном художників. Багатьох вже нема на світі. На виставці представлено близько трьох сотень робіт від півсотні авторів, і були вони створені в часи активної діяльності об’єднань. Академічних творів серед них нема. Більшість картин ніколи не експонувалися. Виставка триватиме по 30 червня.

12 квітня в Мистецько-концертному центрі імені Івана Козловського, що у Києві, пройшло святкування 70-річчя письменника, громадського діяча та джазмена Сергія Грабара. Воно мало форму джазового концерту, на якому звичні музикальні номери чергувалися з музично-літературними, для них Сергій кілька років тому вигадав спеціальний термін — «джазочитання»: він сам, а в одному місці — конферансьє Олександр Рудько, промовляли новели авторства Сергія, а товариші виконували відповідні до них джазові твори.   Сергій Грабар видав майже два десятки книжок, у 2016 році заснував та очолює громадську спілку «Всеукраїнська асоціація джазу». Найтриваліший з київських джазових фестивалів «Єдність», організатором якого є Сергій, стартував ще у 2002 році. Переривався він лише в перший ковідний рік та з початком великого вторгнення «стоїть на паузі».

22 червня розпочався ХI Міжнародний фестиваль «Книжковий Арсенал». Крім книжкової ярмарки він включає близько 100 подій, що входять до кількох програм: літературної, професійної, музичної, програми для та про дітей та підлітків «Коли війна не лише у книжках», фокус-теми «Коли все має значення», спеціальної програми «(не)публічні бібліотеки», спеціальної програми Українського ПЕН «Пам’ять говорить», спеціальної програми від Довженко-Центру «Літературний кіноканон. Том перший». Фестиваль тривав до вечора неділі, 25 червня. Фото і текст Олександр Зубко

4 лютого в Національному цирку України (Київ) відбулася прем’єра вистави «Цирк у стилі джаз». Так, цирк працює, і це вже п’ята вистава за час повномасштабної війни. Більшість номерів стилізовані під часи Великої депресії: епоху гангстерів, «сухого закону» та золотого часу джазу. Також в обох холах на другому поверсі працює фотовиставка, присвячена музикантам, які працюють або працювали в оркестрі цирку. Експозиція охоплює останні 19 років: найстаріша фотографія зроблена у березні 2004 року, а найсвіжіші — під час підготовки програми «Цирк у стилі джаз» та останніх концертів попередньої, різдвяної програми. Автор усіх фотографій — відомий джазовий фотограф Олександр Зубко. Вистава триватиме до 26 березня.

Україна офіційно подала заявку на внесення історичного центру Одеси до списку Всесвітньої спадщини ЮНЕСКО. Президент України Володимир Зеленський заявив, що це є життєво важливим для захисту культурної спадщини України від Росії, яку він назвав «терористичною державою». Радіо Свобода зібрало у цій галереї кілька визначних місць в Одесі.

У Харкові зазвучала "Червона скрипка" легендарного майстра Антоніо Страдіварі, якій торік виповнилось 300 років. Музичний інструмент до міста привезла його власниця, американська артистка Елізабет Піткерн. До неї скрипка потрапила у 16 років, це був подарунок дідуся. Нині один із найвідоміших витворів італійського майстра оцінюють у 15 мільйонів доларів. Тож скрипку весь виступ пильнували спецпризначенці. Елізабет Піткерн грала у супроводі харківського симфонічного оркестру. А от побачити та почути легендарний інструмент могли всі охочі. Після кількахвилинного виступу десятки людей дякували музикантам бурхливими оплесками. Це була невеличка репетиція перед головним концертом. До цього легендарна скрипка звучала у Харкові двічі. "Дуже цікаво перебувати поруч з цим інструментом. Від нього, дійсно, йде справжнє тепло. І при чому, у нього є таке цікаве якість — чим далі ти від нього відходиш, тим краще стає звук. Це ось у скрипок Страдіварі є таке незрозуміле якість", — говорить диригент молодіжного симфонічного оркестру "Слобожанський" Даніїл Австріх. "Грати на скрипці у звичайному концертному залі більш правильно. Але грати під відкритим небом мені аж ніяк не складно. Утім сам інструмент не можна довго тримати на сонці. Адже йому 300 років", — додала власниця червоної скрипки Елізабет Піткерн.

«Баядерка» – одна з найграндіозніших, монументальних вистав Людвіга Мінкуса і Маріуса Петіпа. Сюжет балету видається східною казкою про любов, вірність і підступність.Дія відбувається в Стародавній Індії. Любов баядерки (танцівниці) Нікії і воїна Солора викликає гнів закоханого в неї могутнього Великого браміна, раджі і його дочки Гамзатті, нареченої Солора. Нікія вмирає від укусу змії, захованої в кошик квітів, яку їй підносять під час релігійного свята. Лише у світі сновидінь Солор зустрічає тінь баядерки. Не судилося здійснитися весіллю Солора і Гамзатті – землетрус руйнує палац, і всі гинуть під його руїнами. У картині апофеозу знову зустрічаються тіні Нікії і її коханого.Балет «Баядерка» Людвіга Мінкуса востаннє йшов в репертуарі Львівської опери у травні 2019 року, тож глядачі знову зможуть побачити цю чаруючу казку. Сюжет балету, що відбувається у Стародавній Індії, сповнений вражаючих пристрастей – жертовної любові та підступності. Серед виконавців – провідні солісти балету Ярина Котис, Дарина Кірік, Олександр Омельченко, народний артист України Євгеній Свєтліца, Альбіна Якіменко, Вікторія Ткач. Диригентка вистави – Ірина Стасишин.

Могут ли посетители концерта соблюдать необходимую дистанцию в два метра? Да, если все они в этот момент находятся в автомобилях. Во всяком случае, организаторы карантинного концерта на парковке на это рассчитывали. Электронный музыкант Monoconda презентовал свой альбом, записанный и выпущенный во время карантина, на стоянке за ТРЦ. Здесь собралось около 60 автомобилей, владельцы рассредоточились по территории. Музыка звучала на всю парковку, поэтому запираться в машине и ловить радиоволну, как обычно происходит в автокинотеатрах, было не обязательно. Кто-то забрался на капот или даже на крышу авто, кто-то устроился на асфальте рядом, а кто-то болтает со знакомыми возле бара — границы паркомест иллюзорны. На сцене только артист, за ним экран, вижуалы для которого готовила команда медиахудожников Black Box. К середине выступления подтягиваются байкеры, кто-то начинает кататься на тележках из супермаркета. Под сценой никого, но между рядами авто посетители танцуют. Полуторачасовый концерт по итогу больше походил на камерный фестиваль в странных декорациях. Гости довольны — такого не было уже давно. Разъезжаются все за считанные минуты — завтра рабочий день. Конечно, это не первая попытка вписаться в карантинный формат. Green Grey недавно провели концерт на крыше гостиницы, позвав гостей занять места на балконах соседнего корпуса. Летники, дворы, пляжи и другие локации под открытым небом стали основными площадками для импровизированных вечеринок, но в этом случае о масках и строгом соблюдении социальной дистанции речь обычно не идет. Подобное происходит в разных странах, так как ограничения только начинают снимать. И даже шутка «наконец вечеринки снова станут андеграундными» уже не шутка: в Британии только в этом месяце провели два незаконных рейва на несколько тысяч человек. Мало того, что это масштабное нарушение карантина, все еще и закончилось смертью от передозировки, изнасилованием и поножовщиной. На этом фоне затея с концертом в автокинотеатре выглядит верхом осознанности, да и формат отличный: стоило бы провести такое событие в нормальной жизни. Но в условиях карантина это полноценно сработает разве что в случае ливня. Иначе непонятно, как теплой летней ночью заставить всех сидеть в авто, а не выбираться наружу и социализироваться. При этом полностью безопасные концерты все же возможны — это доказали в опере Барселоны. 22 июня там исполняли Пуччини, усадив в зал вместо зрителей 2 292 вазона с растениями. А для людей придется придумать что-то другое, и лучше бы вакцину. Все остальное не сработает — слушать музыку и танцевать вместе слишком классно, а на конец лета и осень уже слишком много заманчивых анонсов.

По всій Україні відбулась акція #стопкультурнийкарантин за пом'якшення обмежень для шоу-бізнесу. В ніч на 13 травня сотні світлових променів з 5400 прожекторів світили в небо протягом трьох годин більше ніж у 25 містах України. У Києві небо підсвітили з 20 культурних локацій міста: фестивальних майданчиків, концертних залів, клубів та парків. Таким чином представники креативной індустрії вирішили призвати владу до розробки спільного плану виходу з карантину для галузі культури: "Якщо нас не чують, то нас побачать! Пандемія Covid-19 зупинила весь світ. Коли уряди інших країн рятують свої економіки шляхом підтримки населення та бізнесу, планують поетапні виходи з карантину та прогнозують ймовірні сценарії для індустрій, український уряд ще тільки розробляє програми подолання кризи. При цьому сфера креативних індустрій та видовищних заходів знаходиться у забутті. Нас ніби не існує". Підприємці просять знизити ПДВ на продаж квитків та офіційно встановити кінець карантинних обмежень, щоб коректно планувати масові заходи та не втрачати гроші через їх скасування. У випадку часткового зняття обмежень з кінця липня підприємці просять збільшити квоти – дозволити заповнювати зали на третину, а не обмежувати загальну кількість квитків до 300. Без роботи, за підрахунками організаторів акції, залишились близько 750 тисяч українців, які задіяні в шоу-бізнесі.  Автор фото: Андрій Довгань

Василь Сліпак – відомий оперний співак, що понад 19 років вражав Європу своїм голосом. Він двічі відмовився від французького громадянства, оскільки дуже хотів залишитися громадянином України. Тому, коли почалась війна на Донбасі, не роздумуючи, пішов туди добровольцем. І став Міфом… 20 грудня йому б виповнилося 45 років.Наприкінці 2019 року, впродовж 15-20 грудня, у Львові на його честь відбувся Конкурс молодих вокалістів. За пальму першості змагалися 47 учасників. Також у рамках Конкурсу відбулися виставка, творчі зустрічі, майстер-класи, демонстрація фільму про Василя Сліпака, а також три концертні події у Львівській національній філармонії.15 грудня символічно відкрила конкурс опера «Алкід» Бортнянського, адже співак у 90-х роках, на початку своєї творчої кар’єри, неодноразово брав участь у виконанні цього твору. Не менш важливою стала паралель образів: міфічного юного Алкіда, який в зрілості став Гераклом, та Василя Сліпака, який покинув блискучу оперну кар’єру та пожертвував своїм життям заради життя інших.У події взяли участь: Софія Соловій (Алкід), Назар Тацишин (Фронім), Евеліна Любонько (Аретея), Маріанна Лаба (Едоніда), камерний хор «GLORIA», Оркестр Барокової капели ЛНМА імені М.В. Лисенка (керівниця – Анна Іванюшенко). Диригував Володимир Сивохіп.Друга концертна подія, Tribute (Присвята), відбулася 18 грудня. За участі голови журі Конкурсу, солістки Польської Королівської опери – Ольги Пасічник, камерного складу Академічного симфонічного оркестру Львівської національної філармонії та під орудою швейцарського диригента Сімона Камартіна (Швейцарія), звучали масштабні полотна композиторів ХХ століття, звучання яких розчиняло відчуття простору і часу. Це дві камерні симфонії Мійо та Симфонія №4 Малєра.20 грудня, у День народження Василя Сліпака, відбулось урочисте закриття Конкурсу. На сцені Львівської філармонії нагородили переможців, які згодом виконали кращі оперні арії, завдяки яких вони і здобули високі призові місця.Також у завершальному Гала-концерті виступили журі та організатори Конкурсу – Олег Лихач, Тетяна Вахновська, Поль Ґоґлєр, Олег Созанський, Львівська державна академічна хорова капела «Дударик», Академічний симфонічний оркестр Львівської національної філармонії. Диригував Сергій Хоровець.Гран-прі Конкурсу здобула українська співачка Інна Федорій (сопрано), а перші премії – Максим Назаренко (баритон, 2 категорія) та Даніель Семсічко (баритон, 1 категорія).