Ситуація на дорогах Києва ускладнилася напередодні ввечері, 10 грудня. Через сильну ожеледицю в Києві сталося чимало ДТП та утворилися величезні затори. Опади тривали до 06:00 ранку за температури близько -1°C. Уночі обробка вулично-дорожньої мережі не зупинялась. Загалом уночі працювала 301 одиниця спецтехніки і 36 бригад із ручного прибирання (272 працівники). Крім того, до боротьби з ожеледицею залучені 4 тисячі двірників. Загалом з початку негоди використано 2143,7 тонни солі, 99,6 тонни піскосоляної суміші, 258,3 тонни рідких хлоридів.11 грудня вранці у Києві введено оперативне положення на всіх маршрутах громадського транспорту. Майже дві сотні киян травмувалось через ожеледицю за останню добу. Негода спровокувала у столиці велику кількість ДТП, багатокілометрові затори і перебої з громадським транспортом. Ціни на таксі зросли у кілька разів. Не працював і фунікулер. Аеропорт "Бориспіль" через складні погодні умови відправляє літаки на посадку в резервні аеропорти, а деякі рейси скасовує взагалі. Також скасовували рейси і в аеропорту "Київ" (Жуляни).

Первое воскресенье февраля порадовало Одессу отличной теплой погодой. Тысячи людей направились на побережье, чтобы вдохновиться морем на всю рабочую неделю. Это вызвало нехарактерные для выходных пробки. Свободных мест на пляже было немного — будто в город вернулось лето. Тысячи людей делали селфи, кормили чаек, не спеша пили кофе и сетовали на огромные толпы на пляжах. Корреспондент издания «Пушкинская» прогулялся по морскому побережью от Продмаша до Лузановки и показал, как оно выглядит при зимних +15 °С.

Денек сегодня выдался морозный и солнечный, и корреспондент издания «Думская» решил прогуляться возле моря. Первый в этом году репортаж с одесского побережья. «Прогуливающихся вдоль январского моря оказалось немного — рабочий день как никак. Больше всего пляжников мы встретили на Ланжероне. Пока редкие смельчаки окунаются в студеную воду, большинство забавляется, прикармливая чаек. Ресторанчики в большинстве своем пустуют. Да и зачем сидеть в четырех стенах, если можно прогуляться по Трассе здоровья, любуясь морем и не по-зимнему зелеными склонами. Кстати, «тушу» выбросившегося на берег танкера Delfi так никто и не убрал. Поток любителей селфи возле кораблекрушения заметно снизился, но все равно желающих сделать фото возле танкера немало. Прошлись мы и вдоль неприглядного Чкаловского пляжа, отданного городскими властями под застройку коттеджами. Жалкое зрелище». Автор Александр Гиманов

30 листопада 1939 року війська Радянського Союзу (близько пів мільйона людей, – ред.) вторглися у Фінляндію, це стало початком так званої «Зимової війни». Неочікуваний напад стався після того, як Кремль, побоюючись можливого нацистського наступу через Фінляндію, наполегливо закликав до обміну територіями. Це відсунуло б фінський кордон від Ленінграда на декілька десятків і сотень кілометрів. Остерігаючись радянських намірів, уряд Фінляндії відмовився. Радянський Союз розпочав, але не оголосив, війну. Радянські планувальники передбачили легку перемогу до 60-річчя Йосипа Сталіна 21 грудня. Та цього не сталося. Хоча Червона Армія в результаті стане переможцем у цій війні, поразка країни з населенням 3,7 мільйона людей сталася тільки через декілька місяців – і страшною ціною. На тлі міжнародного гніву щодо неоголошеного нападу на Фінляндію, міністр закордонних справ Радянського Союзу В’ячеслав Молотов стверджував по радіо, що літаки скидали не бомби, а запаси їжі для голодних фінів. Недооснащені фіни спершу з усіх сил намагалися протистояти радянським бронетранспортним колонам.  Однією дешевою протитанковою зброєю, яку розробили фіни, були коктейлі Молотова, виготовлені з бензину та дьогтю. Показуючи свій чорний гумор, оборонці назвали цю зброю ім’ям радянського міністра закордонних справ, в сенсі «випивка до їжі», про яку Молотов говорив по радіо, мовляв радянські літаки скидали на Фінляндію їжу. Так з’явилася зброя, яку й досі часто використовують у різних конфліктах. Чималу частину зброї, яку використовували фіни, вони конфіскували в радянських військових. Впродовж років, які передували радянському нападу на Фінляндію, у зв’язку з чисткою серед радянських військових під час «Великого терору» Сталіна, командування армії СРСР перебувало в повному хаосі. У січні 1941 року Вінстон Черчилль сказав про триваючу війну, що «Фінляндія показала, що вільні люди можуть зробити... Кожен може побачити, як комунізм розкладає душу нації; як робить її мерзенною та голодною в час миру, й доводить її ницість та огидність під час війни. Ми не можемо сказати, якою може бути доля Фінляндії, та не може бути більш сумного видовища... ніж те, що ця чудова північна раса може бути в результаті переможена і приведена до неволі гіршої, ніж смерть тупою, бридкою переважаючою силою». Під час допиту один в'язень згадував, що йому сказали, що він повинен «звільнити наших фінських трудящих друзів від капіталізму». Незабаром вояк зрозумів, що його обдурили: «Я на власній шкірі відчуваю те, як нас привітали ті, кого ми прийшли «звільнити»». Після тижнів руйнівних втрат на сході Фінляндії, радянське командування врешті змінило тактику та зосередилося на захопленні Гельсинкі на добре захищеному півдні країни. Своєю переважаючою кількістю радянські війська змусили виснажених фінів відступати. У березні 1940 року, коли червоноармійці увійшли до передмість Віїпурі, у фінів не було іншого вибору, як прийняти жорсткі радянські умови перемир'я. Прийняття перемир’я коштувало Фінляндії 11 відсотків її території, включно з другим містом країни Віїпурі, який росіяни назвали Виборгом. «Зимова війна» залишила після себе понад 25 тисяч загиблих фінів. СРСР у підсумку втратив понад 126 тисяч солдатів. Радянський лідер Микита Хрущов пізніше згадував «Усі ми – і в першу чергу Сталін – відчували у нашій перемозі поразку від фінів. Це була небезпечна поразка, оскільки вона заохочувала наших ворогів і залишала їх у переконанні, що Радянський Союз – це колос на глиняних ногах». Вже через рік після закінчення «Зимової війни» Фінляндія ухвалила рішення приєднатися до нацистського вторгнення в СРСР. Це тільки декілька знімків з приблизно 7000 фотографій з архіву Сил оборони Фінляндії, які оцифрували та опублікували в 2013 році.

Ігор Дикий, керівник цьогорічної антарктичної експедиції на станцію "Академік Вернадський", поділився світлинами з найхолоднішого континенту на планеті. Зоолог, доцент кафедри зоології Львівського національного університету імені Івана Франка вже вчетверте зимує в Антарктиді: "Зима наступає...Південний вітер з полюсу приніс холод. Пінгвіни покинули острів Галіндез. Залишилася лише 24 українська антарктична експедиція".

Незважаючи, що на календарі останній місяць весни, гірські райони Прикарпаття почало засипати снігом. Зокрема, у мережі Facebook прикарпатці почали ділитись світлинами засніжених вулиць. "Так файно зазеленіло,і тут раптово побіліло. 07.05.2019р ще такого не пам'ятаю. У природи свої правила та хороше почуття гумору. Так файно зазеленіло, і тут раптово побіліло", - пише мешканка села Зелена, що на Надвірнянщині Марія Максимчук. "Ось такий сьогодні день, 7 травня 2019 Космач", - підписав фото Іван Гуцуляк. "Пішли вівці в полонину — випав сніг. Давні прикмети справджуються, але я не думала, що настільки", - зауважує Марія Карповець.

Дмитрий Дятлов, фотограф и путешественник: "Вторая часть репортажа о зимних Карпатах. Основная информация – в первом. Этот репортаж, в основном, про малоснежные зимы. На фото отчетливо видно, насколько было холодно! Замерзшие шнурки, которые совершенно невозможно завязать утром, иголки изморози на камнях (местные называют камни горганами – отсюда и происходит название горного района). Траверсы хребтов Черногора, Сивуля, Браткивська, Довбушанка и других. Переходы через лесные районы с ориентированием по столбикам и продиранием через заросли, поиски троп, сырость и редкая радость – ночёвка в горной колыбе. Чаще всего это домик пастуха, который топится по-черному, то есть костер горит в центре".

Дмитрий Дятлов, фотограф и путешественник: "Эта зима была богата на приключения туристов в Карпатах. Как и во многие другие годы. Хочу прокомментировать это, как имеющий отношение к туризму и альпинизму путешественник.90% несчастных случаев происходят по вине самих туристов. Лавины сходят не так часто, в непроходимых лесах есть тропы, а дикие звери видны по следам. Огонь добывается практически всегда и везде, надо просто уметь. Горы живут по своим законам, и нарваться на неприятности человек может только сам, если он их не учел и не был подготовлен. Зимние Карпаты суровы. И могут быть по-настоящему суровы. Сравнимо с Кавказом.  Снега может выпасть очень много, а может быть и только изморозь и ледяная корка от облаков, проносящихся с ветром. Плюс – снег совершенно разный. Снег в лесу – это не снег на хребтах! При +2С в лесу у подножья гор и -20С на хребтах и вершинах снег отличается плотностью. Иногда необходимы снегоступы, иногда – “кошки”, иногда – очень теплая альпинистская обувь, расчитанная, как минимум, на Эльбрус. Температура может опускаться до -30С и ниже, с сильнейшим ветром. Влажность высокая, и при отсутствии снега горы покрываются ледяной коркой. Для походов по хребтам надо иметь серьезную горную палатку, альпинистскую одежду, горелку и все материалы для костра. А в некоторых местах желательно иметь ледорубы и снаряжение. Иногда приходится применять технику альпинизма. Пережидать непогоду – это отдельное удовольствие. Бывает, что дальше просто невозможно идти – и приходится ждать ясного неба. В этом случае не помешает горная пуховка и непродуваемые вещи. Погода может не меняться неделями, а может меняться каждые полчаса. Нужно уметь дождаться "окна", как говорят альпинисты, чтобы подняться на вершину и не застрять в непогоде.Леса становятся непроходимы, если выпало много снега. Без снегоступов тогда никак. Нужно хорошо читать тропы и ни в коем случае не заходить в "жереп". Так в Карпатах называют альпийскую сосну. Никакое сокращение пути не стоит сил, потраченных на продирание через обледенелый жереп. Иногда облака надолго затягивают все вокруг, и видимость может падать до нескольких метров. И нужно как-то ориентироваться. Поэтому ходить лучше только по тропам, хотя и тропы могут просто оборваться в чаще. Хорошие бумажные карты очень выручают, потому что телефон может просто сесть из-за мороза, да и электронная карта не всегда отображает полной картины. Очень выручают пограничные столбики времен Первой мировой, разбросанные по лесам и хребтам. Местами попадаются хижины, в которых можно просушиться и отдохнуть. Найти такую на пути – всегда праздник. Но большинство построек – это просто руины. Как ледоруб необходим на высоте, так в лесу необходим хороший нож, плюс еще и пила. Костер в лесу – это всегда друг, ни одна ночевка на хребте с горелкой не сравнится с ночевкой у костра – с  живым огнем. Зимние походы сложнее летних еще и потому, что световой день короткий. А от момента "проснуться в палатке" до момента "тронуться в путь" уходит в среднем два часа. И это у очень слаженной группы. На разбитие ночлега также нужно время. Погода и возня со снаряжением усложняют переход. Если поход рассчитан на неделю, придется нести не меньше 20-23 кг на каждого. Для многих туристов это вполне комфортный вес. Этот репортаж о зимних походах по Карпатам 2014-2017 годов. Мармаросы с попытками подняться на Поп Иван в течение трех дней, встреча Нового года на Говерле и Графе, траверс Черногорского хребта, непроходимый жереп Черной Клывы. И ледяной поход протяженностью более 100 км через скалистые Довбушанку, Сивулю, Игровечь и большую часть Горган. Каждый из этих походов был особенный и уникальный. Но больше всего запомнилось ощущение первозданной дикости. На фото есть как Говерла, так и очень дикие места. В последних есть ощущение огромного пространства вокруг, в котором нет ни души".        

В воскресенье, 17 февраля, в Нассерайте среди Тирольских гор на западе Австрии прошел традиционный ритуал проводов зимы, во время которого местные жители в ярких костюмах и раскрашенных деревянных масках прошли по улицам городка. Ритуал, который проводится раз в три года уже на протяжении 270 лет, является частью традиции Масленичного вторника, распространенной в западном Тироле, Швейцарии, французском Эльзасе и юго-западной Германии. Масленичный вторник отмечается по всему региону за несколько недель до фактической даты Масленицы, которая в этом году приходится на 5 марта.

Десятки мільйонів людей у Сполучених Штатах Америки потерпають від аномальних холодів, що вже забрали щонайменше шість життів. Температура повітря у США сягає рекордно низьких позначок. Подекуди очікується до 53 градусів морозу за Цельсієм. Разом з тим холоди принесли незвичайне видовище. У штатах Вісконсин, Мічиган та Іллінойс оголошено надзвичайний стан. Складні погодні умови спостерігаються також у штатах Міссісіпі та Алабама, де такі холодні температури не є звичним явищем. Метеорологи попереджають, що найближчими днями в Чикаго, одному з найбільш густонаселених міст країни, буде холодніше, ніж в Антарктиді. У вівторок, 30 січня, скасували тисячі рейсів. Очікується, що транспортні проблеми триватимуть. Вночі працюють притулки для обігріву. Поліція шукає людей, які можуть постраждати від морозів. За умов такої екстремальної погоди обмороження можна дістати вже за 10 хвилин, попередила національна метеослужба. У кількох штатах тимчасово закрили школи. "Якщо у вас нема потреби виходити на вулицю, не виходьте", - попередили метеорологи мешканців Чикаго.