Максим Розумний: Пригожинський заколот – епізод дуже цікавий і показовий для розуміння сучасної Росії.

Ростислав Семків: У цьому звіті багато добрих новин, хоча, звісно, хотілося б ще більше. Що викликає особливу повагу Купера – це зміна тактики наступу ЗСУ, який доволі повільний, проте це зумовлено турботою про життя солдатів. Купер вживає слово «методичний» – нехай би отак «методично», вибиваючи ворогів, українські сили дійшли на півдні до узбережжя й ще далі.

Євген Дикий: Байден проти скасування ПДЧ для України… Білий Дім не розглядає надання Україні ракет дальнього радіусу дії… В НАТО відсутній консенсус щодо рішень Вільнюського саміту стосовно України… Передача Україні бойових літаків не стоїть на порядку денному… Щодня ми натикаємось на десятки подібних новин, і щоразу закипаємо справедливим гнівом. Боляче усвідомлювати, що десятки тисяч українців могли б жити, якби в головах у лідерів наших союзників не танцювали абсолютно незрозумілі для нас таргани, і не виникали щоразу нові «червоні лінії» – абсурдні та аморальні.

Отже, український наступ розпочався. Не всюди вдало, проте значні здобутки вже також є: на південь від Запоріжжя росіяни зазнають значних втрат, перша лінія оборони прорвана й підрозділи ЗСУ зайшли в тил її оборонцям. Під ударами наших воїнів розвалилися дві російські бригади, також знищено командувача 35-тої авіаційної бригади росіян. Чекаємо ще більше хороших новин.

"Війни виграє та програє політика. Україна виграє свою війну, коли російська система хитається. Але де ж політика в Росії?", – запитує Тімоті Снайдер у своїй колонці, що вийшла 6 червня 2023 року. Американський історик стверджує, що імперіалізм був і залишається проблемою російського лібералізму. Однак перемога України дискредитує режим Путіна. І завдяки українському опору в опозиціонерів може з'явитися шанс отримати владу та направити Росію іншим шляхом. Текст переклав Сергій Громенко.

Ростислав Семків: Том Купер активізувався у написанні поточних звітів і ми ледве за ним встигаємо… На додачу до попереднього звіту, що з’явився 6 червня, публікуємо ще один із того ж дня. До вечора закінчимо вчорашній і візьмемося за сьогоднішній.

У дописі про підрив дамби в Новій Каховці Купер не стримує емоцій і відкрито називає росію державою-терористом. Порівнює Новокаховську катастрофу з Чорнобильською, висміює реакції путін-пабліків на вчинок росіян. Дістається від нього і Заходу, який 20 років заплющував очі на дії путіна, а то й підтримував їх...

Игорь Тышкевич: Вечер перестал быть скучным после сообщений о боях ЧВК «Вагнер» с 72 бригадой… Министерства обороны России на подступах к Бахмуту. Бой, который, вероятнее всего, сопровождался потерями с обоих сторон завершился пленением командира бригады и записью его «покаянного видео». В этой новости всё было прекрасно. Часть наблюдателей уже поспешили сделать вывод о начале, чуть ли не войны между российскими силовиками. Ещё более блистательными были выводы о попытке покушения на Пригожина. Но, давайте попробуем разобрать данный кейс.

У дописі від 30 травня Том Купер пише, що «тиха фаза» наземної війни добігає кінця, проте, тим часом, точиться запекла війна в повітрі. Ми не перекладали першу частину його звіту, оскільки там, головним чином, перераховано численні удари російських ракет по українських містах, що ми й так усі знаємо й переживаємо зараз.

«Політичні» міркування Тома Купера завжди пройняті сарказмом. Такий собі знущальний монолог про недосконалість світу – найбільше дістається, звісно, росії, де проблисків розуму він, схоже, вже взагалі не бачить. Наприкінці – критика вилазки в бєлгородську область, сенс якої Куперу не зрозумілий. Обіцяє, що за кілька днів буде новий огляд про стан справ на фронті.