Черговий огляд подій на всіх напрямках від Тома Купера містить одну чітку й оптимістичну констатацію – на росії настав «bardak time». Бажаємо окупантам більше не виходити з цього стану, все втратити й всюди програти.

Костянтин Машовець: Отже, командування військ противника на Сватовському напрямку визначилось із місцем прикладання основних своїх зусиль. Це ділянка місцевості по лівому берегу річки Оскіл між Куп'янськом та російським кордоном. Ну, мотиви зрозумілі... Саме тут організація нового рубежу оборони для противника є найбільш актуальною, в плані сил, ресурсів та часу, необхідних для "зупинки українського наступу"...

Костянтин Машовець: Судячи зі всього, намагання командування військ противника закріпитися по східному берегу Осколу провалилося... Противник був вимушений відтягнути частину своїх підрозділів в районі Борової та південніше Куп'янська... І це продовжує його турбувати.

Костянтин Машовець: Очевидно, що протягом останніх 2-х діб командування військ противника на Вовчанському та Сватовському напрямках вирішувало два основних завдання – намагалося організувати більш-менш сталу лінію оборони між Печеніжським водосховищем та Дворічною, а також намагалось утримати позиції по східному берегу Осколу... Ні перше, ні друге завдання, судячи зі всього, противнику виконати у повній мірі так й не вдалося...

Костянтин Машовець: Саме цікаве, що українському ОТУ, яке зараз наступає північно-східніше та південно-східніше Балаклеї для того щоб створити угрупуванню військ противника "Изюм" ДУЖЕ СУТТЄВІ трабли, навіть не треба звільняти Куп'янськ (звичайно, поки що...). Достатньо вийти до Оскольського водосховища зовсім в іншому місці (в якому саме, не скажу, звісно...). І за певною інформацію, яка в мене є на "зараз"... вони це не тільки розуміють і "в курсе дела", а й вже достатньо близькі до здійснення цього на практиці...

Илья Кенигштейн: Украина и Европа. На истину не претендую, высказываю собственное мнение. Мнение окончательно сформировал после того, как убил 2 месяца на открытие счета компании в польском банке.

Павел Казарин: В Харькове есть мемориал воинам-интернационалистам. Белая колонна и мраморные плиты по кругу. На каждой – география, год и имена. Помимо привычного Афганистана там Западная Украина (1939), Финляндия (1939), Венгрия (1956) и Чехословакия (1968). Хорошее напоминание о том, что еще недавно мы все были «бурятами» имперских войн.

У цьому звіті Купера багато сарказму щодо здібностей представників розвідувальних служб різних країн, занепокоєння ситуацією у Новомихайлівці та станом 53 механізованої бригади,  великі втрати росіян у Мелітополі, трохи критики українським танковим бригадам.

Сергей Медведев, профессор: А ведь речь вовсе не о визах, ВНЖ и хороших-плохих русских. Речь идет о конце тридцатилетней эпохи, в которой россияне чувствовали себя в Европе, как дома. Да, поначалу как гости без гроша, окно в Париж, челноки, интердевочка и все такое, а потом и как хозяева – с русскими курортами, поместьями, лоббистами, прикормленными политиками, партиями, странами и даже целым пэром в Палате лордов.

Євген Дикий: Доброго ранку, мої котики та зайчики! Натхненні вчорашньою «бавовоною», ми за якийсь дуже короткий час можемо бути заскочені новинами про наступ ворога, притому ще й не на одному напрямку. Що відбувається та чому це не лише не катастрофа, а швидше навпаки умовно добра новина – у останньому шматку багатостраждального недільного лонгріда (початок та середина відповідно у позавчорашньому та вчорашньому постах).