«Дуже важкий напрямок, ворог не дає розслабитися ні на хвилину. Постійно тримає у напрузі, тому що як не на одному фланзі вони можуть вдарити, так на іншому. Якщо без удару — то артилерія накриває дуже щільно», — розповідає заступник по роботі з особовим складом «Війна» з бригади «Азов». Із серпня «Азов» перебувають на позиціях на Луганщині. Коли ворог про це дізнався — почав обстрілювати щільніше і частіше. 18-річний навідник гармати «Ярополк» чекав свого повноліття, щоб піти у «Азов». Зараз він вже пів року воює і каже, що атмосфера дуже подобається. «Касетами» по ворожій піхоті стріляє екіпаж САУ, на якій висить портрет Моніки Белуччі. Журналістка Аліна Шеремета і оператор Олег Архангородський відвідали позиції піхотинців, артилеристів та мінометників бригади Азов у Серебрянському лісі у районі Кремінної. Більше дивіться у репортажі.

«Моя дружина завжди каже: як якась срака, то ви обовʼязково там. Ми були на Херсонщині, у Сєверодонецьку, Бахмуті, а тепер — у Купʼянську», — розповідає військовий Василь. Разом із зенітниками 57 бригади ми проводимо весь день. Від ранку хлопці перебувають на чергуванні, ретельно пильнуючи за небом. росіяни, каже Василь, дуже прокачалися за цей рік, воювати з ними стало складніше: «На Орланах, наприклад, вони роблять так, аби сигнал скакав. Часто їхні дрони маскуються під мобільну і WiFi мережу, аби ми не могли їх побачити». Як працює фронтове ППО — у відео hromadske.

Мінні поля стали викликом для українського контрнаступу. Поки що українські військові шукають виходи, як подолати російські багатокілометрові мінні заслони. Українські військові там, де стоять в обороні, також активно мінують місцевість. Сапери розповідають, навіщо це робиться. Відео телеканалу "Сьогодні". Автор: Андрій Кузаков

23 серпня, виконуючи бойове завдання на одному з напрямків фронту, бійці 12-ї бригади спеціального призначення НГУ «Азов» з метою покращення тактичного положення провели заздалегідь ретельно сплановану операцію, в результаті якої штурмом були взяті одразу 4 позиції противника. В ході операції відзначились бійці 1-го батальйону спеціального призначення та бригадної артилерії, які проявили себе мужньо, рішуче та вкрай професійно. Силами артилерії та під час стрілецьких боїв було знищено 13 військовослужбовців противника, 12 було поранено. Також бійці бригади взяли в полон двох військових РФ, які були передані відповідним структурам для проведення подальших обмінів. В результаті наступальної операції вдалося покращити тактичне положення на глибину до 400 метрів та 500 метрів по фронту.

Без гучних святкувань та урочистих лінійок розпочався в Україні новий навчальний рік. Як саме розпочинати навчання Рада оборони кожної області визначала самостійно: головне, чим керувались чиновники, – безпека дітей. В областях, найбільше наближених до зони активних бойових дій, проводити заняття вирішили повністю дистанційно. Відносно спокійні міста керуються наявністю в навчальних закладах бомбосховищ.

Володимиру Шпіці-старшому днями 57. Зараз він на Донеччині. Щоранку застеляє ліжко: «Мене дід з дитинства привчив. Щоб день вдався». Потім іде на ранкову пробіжку, вмивається — та до роботи. Приймає доповіді від побратимів. Володимир Шпіка-молодший служить у штабі Львова — цього року бійця перевели зі східного напрямку. Чоловіки з династії військових, обоє пройшли АТО. «Найголовніше — це люди. Озброєння і техніка без людей — це просто купка металу. Людей треба берегти», — каже Шпіка-старший. Він застав різні часи армії: СРСР, перші роки незалежності, коли військо розкрадалася, початок АТО, коли армія була неготовою до нападу рф, трансформацію з 2016 року та нові тяжкі виклики та втрати після 24 лютого. Як воно — іти військовим, коли війна вже в тебе вдома? Які пам’ятні речі з АТО береже родина? Як українська армія змінилася з Другої світової до 2023-го? І що подобається чоловікам у їхній службі? Дивіться до Дня Незалежності документальний фільм hromadske «Зв’язок».

«Тут менше руху, але ми теж потрохи крутимося. Наші хлопці за два штурми відбили 12 позицій. Це багато за два дні», — розповідає Вогник, військовий 59-ї бригади, яка боронить Донецький напрям. Вогник служить в армії з 2019-го: починав водієм, а нині керує М777. Як працюють «Три сокири» по окопах росіян на Донецькому напрямку

Близько двох тисяч мирних жителів залишаються у прифронтовому селищі міського типу Нью-Йорк поблизу тимчасово окупованої Горлівки. Російські війська по кілька разів на тиждень скидають на будинки авіаційні бомби та ракети. Щоб підтримати мешканців Нью-Йорка, до селища регулярно привозять безкоштовний хліб. Його випікають у Києві в інклюзивній пекарні Good bread from Good People люди з ментальною інвалідністю. Окрім Нью-Йорка, хліб із Києва доставляють у різні прифронтові населені пункти і для цивільних, і для військових. Автор: Сергій Горбатенко

«На штурмі у тебе працює адреналін: десь по тобі починаються приходи, десь іде зачистка. Дуже важко працювати на штурмі, бо на обороні ти весь час перебуваєш в окопі. А тут бачиш орка і розумієш: або він тебе, або ти його», — розповідає військовий 128 гірсько-штурмової бригади із позивним Карп. Уже 9 років Карп на війні. Він пішов в АТО одразу після Революції гідності. Спочатку служив в «Азові» й був серед тих, хто звільняв Маріуполь, а згодом потрапив до 128 бригади. Нині Карп разом із побратимами воює на Запорізькому напрямку та вірить, що скоро зможе звільнити з-під окупації рідний дім на лівобережжі Херсонщини. Як 128 бригада готується до нового штурму на Запоріжжі — у відео hromadske.

Іван Тарн зі спецпідрозділу ГУР МОУ «Артан» виріс у Бельгії, служив у «Французькому легіоні», займався бізнесом у Євросоюзі та після повномасштабного російського вторгнення в Україну, каже, ні секунди не вагався, де має бути. Тож вирушив на фронт. Захищати батьківщину зі зброєю у руках. Як волонтерство до повномасштабного вторгнення врятувало життя розвідника вже згодом? Чому сам Іван називає це неймовірним збігом обставин? І які події під час війни йому запам'яталися найбільше?