На Сумщині поряд з російським кордоном ситуація стає все пекельнішою. Більшість населених пунктів страждають від масованих обстрілів. Влада закликає місцевих негайно евакуюватись. Втім їхати хочуть не всі. На Сумщині ще діє єдиний пункт пропуску на кордоні з Росією. Щодня цим маршрутом користуються десятки людей, які повертаються з тимчасово окупованих територій на Півдні та Сході.

Він повернувся з мирної Чехії, залишивши за кордоном дружину та дочку, щоб стати до лав ЗСУ. І піти не просто до армії, а до підрозділу, який найчастіше стикається з ворогом – 3-й окремий полк спеціального призначення імені князя Святослава Хороброго. Військовий із позивним "Ріко" спеціалізується на аеророзвідці. Під час останньої авдіївської кампанії він із побратимами скинув на голови російських військових тисячі залпів із вибухівкою. Як дрони рятували авдіївське угруповання, які сюрпризи ССО там влаштовували противнику і чому, зрештою, довелося відступити Авдіївки – він розповів Радіо Свобода.

«Я ніколи не думала, що з панічною боязню ліфтів я працюватиму на шахті. Але війна змінила все. І ми пішли працювати, бо треба чимось годувати», — розповідає на нульовому горизонті шахти 36-річна Вікторія Аврамчук. Ще два роки тому вона не мала права працювати під землею в шахті. Тепер керує підземним електровозом і розвозить матеріали. Вікторія — одна зі 150 жінок, які працюють на двох шахтах Дніпропетровщини, де побувало hromadske. Таке право жінки отримали нещодавно. До 2022 року закон забороняв жінкам працювати на тяжких роботах під землею. Однак на час воєнного стану закондавці цю заборону зняли. Усе через те, що тисячі гірників долучилися до Сил оборони — і шахти стикнулися з проблемою нестачі кадрів. Щойно жінки отримали право працювати під землею, видобувачі вугілля розробили програми для залучення їх на свої підприємства, аби заповнити частину вакантних місць — жінкам не пропонують працювати безпосередньо у вибої, а переважно на місцях, які потребують не так сили, як уваги й відповідальності. Про те, чому жінки стають шахтарками та спускаються на складну роботу під землю

«Знімаю шапку, а в мене волосся пучками вилазить. Думаю: “Напевно, якась радіація на тій промці в Білогорівці, що ми обороняємо”», — розповідає про свої перші місяці на службі під Лисичанськом військовий з батальйону «Буревій» Олександр. Перші місяці війни Олександр охороняв військові об'єкти в Києві, потім служив у Чернігові, а згодом перевівся в Нацгвардію і поїхав на війну. 3 місяці разом із побратимами Олександр провів у піхоті в Білогорівці, що на Луганщині. Тоді, на сході, хлопці вперше бачили, як працює РСЗВ «Град». «Ми дивилися і думали: “Оце хлопці працюють!”» — каже Олександр. Відтоді разом із побратимами він мріяв попрацювати на «Граді». Під час ротації у Києві військові змайстрували саморобний «Град». Перша ціль для їхньої машини — мінометний розрахунок росіян. «Ворог до кінця не розуміє, що по ньому працює, бо зазвичай у “Града” три пристрільні снаряди, тож вони чекають цілий пакет, а далі шукають велику машину БМ. Якщо подивитися з неба, то наша машина — звичайний пікап», — розповідає Олександр. Як працює саморобний «Град» — у відео hromadske. *за кілька днів після нашої зйомки машина хлопців зламалася. Нині вони збирають на ремонт автівки. Допомогти їм у цьому можна тут: https://send.monobank.ua/jar/4LMBPHd6z

Сапери на Лиманському напрямку ставлять протитанкові та протипіхотні міни, щоб зупинити ворогів. Вони першими йдуть вперед та забезпечують прохід тим, хто йде за ними. Міни встановлюють протягом 4-6 годин –  деколи це сягає 80 мін за цей період. Також знищують ворожі боєприпаси. Військовий з позивним «Гострий» говорить, що не бажав би бути сапером, а начальник групи Сил підтримки батальйону 100-ї бригади ТрО «Лукич» – хоче повернутись до вчительської роботи. Їхню роботу на позиціях –  показуємо у репортажі Суспільне Новини. Команда: Автор – Тарас Ібрагімов. Режисерка монтажу – Оксана Сенів.

Усі, кому надавав допомогу на полі бою – вижили: такою є статистика бойового медика з Одеси Петра Коноплі. Чоловік у цивільному житті – актор та режисер. Він ніколи не служив в армії, але після початку повномасштабного вторгнення пройшов курси з тактичної медицини та став бойовим медиком бригади морської піхоти. Втім, громадянська професія дається взнаки: свої бойові виходи Петро Конопля часто знімає на відео, а процес порятунку поранених обговорює в ТГ-каналі «Бойова Конопля», який об'єднав чимало лікарів та польових медиків. Наразі після чергового поранення він і сам проходить реабілітацію в Одесі. Про те, як акторська майстерність допомагає рятувати бійців, і чи виникали у нього думки "добити" тяжко поранених, коли вони самі про це просили – Петро Конопля розповів Радіо Свобода. Автор: Катерина Банкова. Оператор: Владислав Недільський.

У Серебрянському лісі, що поряд із окупованою Кремінною, тривають складні бої. На цій ділянці лінію оборони утримують бійці Національної гвардії України. Два підрозділи спеціальних бригад «Буревій» та «Хартія» окопалися у лісі та вибудували свою оборону. Кажуть, російська армія на цій ділянці не залишає спроб просунутися вглиб оборони НГУ і продовжує спроби розвивати атаку, щоб окупувати Лиман, який раніше ЗСУ вже звільнений від російської армії. Зрештою, життя на передовій з піхотинцями, аеророзвідкою та мінометниками дивіться у спеціальному репортажі Радіо Свобода. Автори: Мар'ян Кушнір, Ганна Кудрявцева, Сергій Нужненко

У новому відео — елементи рейдових дій та захоплення плацдарму перед штурмовими діями. Працює ГРСП 12-ої бригади спеціального призначення «Азов» НГУ.

Babylon'13: Відео з дронів батальйону К2 не потребують представлення. Вони неймовірно популярні у мережі та мають десятки мільйонів переглядів. Пілоти дронів, як правило, залишаються за кадром. Втім, наш фільм є виключенням. Дякуємо батальну К2 за допомогу у створенні фільму.

Російська армія продовжує тиснути під Куп'янськом Харківської області. Там ЗСУ стримують лінію оборони, незважаючи на щоденні спроби штурмів у вкрай складних умовах. Дрони, артилерія, міномети лише підтримують піхоту, але найскладніше – це перебування за десятки метрів від штурмових груп російської армії. Радіо Свобода пробули разом із 108-м окремим гірсько-штурмовим батальйоном кілька діб, а кореспондентам вдалося пробути понад добу з піхотинцями на передових позиціях. Як це битися в холод та під щільним обстрілом артилерії, і чому це все більше нагадує Першу світову війну.