Підрив греблі на річці Ірпінь зупинив російський наступ на Київ. Майже рік по тому село Демидів, яке тоді взяло удар на себе, досі частково підтоплене. Вода, крига, болото, жаби. Місцеві мешканці втратили городи і бояться залишитися без осель, які поступово руйнує вода.

«Якщо ми не врятуємо будинок зараз, то навесні нам уже не буде що рятувати», — кажуть мешканці пошкоджених снарядами багатоквартирних будинків, які вимушені самостійно за свій кошт латати дахи, відновлювати продірявлені фасади та навіть  повністю міняти фасадні стіни. Майже мільярд доларів потрібно на відбудову всіх об'єктів в Ірпені, знищених чи пошкоджених росіянами. Проте на всю Київську область, де протягом лютого-березня 2022 року велись активні бойові дії, з держбюджету змогли виділити 400 млн гривень, із яких майже половину перескерували до Ірпеня. У серпні на будівельні матеріали для міста було виділено ще 25 мільйонів гривень. Навіть якщо якийсь житловий будинок отримає вікна чи цеглу, самі роботи мешканці мають проводити власним коштом. Брак фінансування пояснюють необхідністю максимально фінансувати армію, поки тривають запеклі бої за українські землі, села та міста. Натомість міжнародні організації не поспішають вливати кошти в житлову інфраструктуру уражених снарядами українських міст, поки триває активна фаза війни. Мовляв, нема гарантій, що ці будинки знову не будуть обстріляні. Наша історія про співвласників багатоповерхівок в Ірпені, які перед настанням холодів намагаються власним коштом урятувати будинок, але не знають, де назбирати достатньо грошей.

Збройні сили України готуються відбивати можливий наступ російських сил на півночі Київської області. Раніше в цих місцях знаходилася російська армія, яка на початку лютого окупувала частину Київської області. Сьогодні військові здобули урок і готують надійну лінію оборони. За словами солдатів, вони будують укриття, вирівнюють лінію оборони та стежать за периметром. Чи спробує Росія повторити наступ на Півночі і що говорять про це в армії

На вулиці Миру в селі Здвижівка на Київщині жили два найкращих друга: Павло Холоденко та Віктор Балай. Нерозлучні з дитинства: разом ходили до дитсадка, школи… Разом пішли на фронт: у 2014-15 роках захищали Україну на Донбасі у складі батальйону поліції «Київщина». У перші дні широкомасштабного вторгнення Росії Павло та Віктор зібралися та пішли у військкомат у сусідню Бородянку. Але на початку березня зв'язок із ними обірвався. Друзів знайшли вже після витіснення загарбників з Київщини в одному з російських окопів: теж разом, але – замученими та застреленими в голову.

Светлана и Валентин украли у военных РФ бензовоз с 700 литрами топлива и передали его госпиталю. Этого хватило на 7-8 дней его работы. В поселке, где шли тяжелые бои, медики были рады каждой канистре

Что на самом деле происходило в оккупированном украинском селе Катюжанка под Киевом, где "кадыровцы" записывали видео с раздачей подарков детям в подвале.

Мінування - один з найнебезпечніших наслідків війни: мирні жителі на звільнених територіях регулярно підриваються на снарядах. Лише піротехніки ДСНС з 24 лютого виявили більше 100 тисяч мін і боєприпасів. Як довго триватиме розмінування і в чому складність такої роботи?

З перших днів війни в Київській області почав діяти підрозділ «Дика качка». Бійці, за їхніми словами, організувалися щойно окупанти дійшли до селища міського типу Макарів, що розташоване за 30 км від Києва. До підрозділу увійшли ті, хто вже мав досвід бойових дій чи проходив службу у спецпідрозділах.

Обзор Житомирской трассы и подъездов к Киеву от Владислава Антонова: "мой любимый разрушенный МегаМаркет... Ехать уже можно, конечно рассчитываете на заторы и будьте максимально осторожны. Дорожная служба старается всё подправить. Учтите что заправки в основном отпускают только по талонам или карточкам".

Сотні закатованих і вбитих мирних мешканців Київщини знайшли у братських могилах. Тіла деяких людей лежали просто на вулицях. Окупанти жорстоко знущалися та вбивали жінок, дітей, знищували цілі сім’ї. Олега, служителя християнського реабілітаційного центру при протестантській церкві у селі Мотижин, росіяни захопили, бо вирішили, що там — база українських військових. Олег провів у полоні три доби. Зазнав тортур і чув крики мирних жителів, яких убивали росіяни. 27 березня йому вдалося врятуватися. Чоловік розповів hromadske свою історію.