Сотні закатованих і вбитих мирних мешканців Київщини знайшли у братських могилах. Тіла деяких людей лежали просто на вулицях. Окупанти жорстоко знущалися та вбивали жінок, дітей, знищували цілі сім’ї. Олега, служителя християнського реабілітаційного центру при протестантській церкві у селі Мотижин, росіяни захопили, бо вирішили, що там — база українських військових. Олег провів у полоні три доби. Зазнав тортур і чув крики мирних жителів, яких убивали росіяни. 27 березня йому вдалося врятуватися. Чоловік розповів hromadske свою історію.

Поселок Бородянка, в 50 километрах от Киева, получил значительные разрушения в результате ударов российской авиации. Целью среди прочего были многоэтажки в центральной части населённого пункта. По словам генерального прокурора Ирины Венедиктовой, именно в Бородянке самая плохая ситуация с жертвами среди мирного населения. Количество жертв установить не удалось. Завалы домов до сих пор не разобрали. От местных жителей корреспондент @Радио Свобода Украина также узнал о массовых случаях мародерства со стороны находившихся здесь российских военных.

Петро Кузик, командир батальйону тероборони Києва

2 апреля корреспондент Радио Свобода смог попасть в освобожденный от российских военных город Буча под Киевом. Там только на одном участке улицы он зафиксировал восемь погибших местных жителей. По свидетельствам оставшихся в населенном пункте, пока его контролировали подразделения ВС РФ, российские военные неоднократно расстреливали гражданских. Мэр Бучи Анатолий Федорук сообщил, что сейчас здесь в братских могилах похоронили уже 280 человек.

«Я вийшов із машини і почав кричати: Твари вы русские! Зачем вы убиваете мою семью? — розповідає восьмирічний Ігор Власенко з містечка на Київщині Ворзель.  Разом зі старшою сестрою та батьками 4 березня вони спробували евакуюватися. Коли проїхали кілька метрів від дому, в їхню автівку прицільно почали стріляти росіяни. Поранення отримали всі, крім Ігоря. «У мене не поцілили, бо моя старша сестра закрила собою моє тіло», — розповідає хлопчик.тЧудом сім’я вижила. Їх врятували лікарі Ірпінській лікарні, які оперували під обстрілами. А також небайдужі, яким вдалося привезти до лікарні з Києва кров. Потім — лікування в Києві, Львові, а зараз у Німеччині. Раніше вони були переселенцями, бо довелося через російську окупацію виїхати з Криму, тепер вони біженці за кордоном. Ми зустріли Ігоря на львівському вокзалі, куди його привезли до батьків у шпиталь, щоб далі їхати за кордон. І записали історію про те, що він побачив на власні очі в окупованому Ворзелі, який 1 квітня вдалося звільнити.

Дмитрий Комаров показал первые эксклюзивные кадры из освобожденной Бучи в Киевской области.

Бій добровольців вільної Ічкерії з російськими окупантами під Києвом

21 березня ЗСУ звільнили місто Макарів на Київщині. У місті й сьогодні можна чути постріли — тут ЗСУ зайняли певні позиції. Небезпечно ще їхати дорогами — поліцейські це роблять швидко, адже у лісах навколо можуть бути ДРГ. Окупанти обстрілювали житлові одноповерхові будиночки місцевих мешканців, завдали ударів і лікарні. На дорогах чимало уламків, які пробивають шини авто. На машинах пересуватись ще небезпечно. Керівник Макарівської ОТГ та керівник місцевого відділку поліції надають допомогу всім, хто її потребує. Керівник ГУ Національної поліції в Київській області Андрій Нєбитов підняв пошкоджений обстрілами національний прапор — його знов підняли над відділком поліції: «…він ще цінніший».

Військовослужбовці ЗСУ укріплюють позиції на північ від Києва. Наступ російських війск на цьому напрямі було зупинено, але загарбники почали використовувати артилерію. Також вони шукають можливість прорвати оборону українських збройних сил - здійснюють напади невеликими групами піхоти вночі.

Тривають інтенсивні бої на гостомельському напрямку Києва. Активні бойові дії тут йдуть вдень і вночі. Обстріли ворожої артилерії мирної інфраструктури не зупиняються ні на хвилину. У селі Мощун у Бучанському районі Київської області наші захисники успішно знищують ворожі підрозділи та вже витіснили противника за межі населеного пункту