Українська армія звільнила вже більше ніж 20 сіл під Харковом. Під час відступу російські війська залишили тіла своїх загиблих. Українські військові збирають їхні трупи, щоб потім обміняти — на загиблих, а якщо пощастить, то й живих українських бійців. Антон Іванніков — капітан збройних сил — на повністю простріляній осколками машині їздить звільненими селами й забирає тіла. Декотрі лежать уже тижнями, декого поховали самі росіяни в нашвидкуруч зроблених могилах, хтось сам застрелився. Наразі вдалося забрати тіла із трьох звільнених сіл — Вільхівки, Малої Рогані та Циркунів. Тепер вони в рефрижераторі на одній із залізничних станцій — тут 63 мішки. Військові пошуковці знають про ще 4 закопаних тіла у Малій Рогані. Пошуки тривають.

Розвідка, артилерія, розвідка, піхота, зачистка. Приблизно такий вигляд зараз має схема роботи української армії на війні. hromadske на позиціях однієї з найефективніших моторизованих бригад — на схід від Харкова. Тут російські війська відтісняють до кордону. «Я б далі пішов, — каже нам “Баракуда”, командир дивізіону, — але це ж видніше вищому командуванню, а там вищому». Артилерія в ланцюгу ефективності української армії грає ключову роль, адже здебільшого російсько-українська війна — це війна артилерій. hromadske стає свідком вогневої підтримки піхоти, яка контратакує, щоб звільнити наступне українське село.Спочатку розвідка, потім вказують цілі, потім працюють «Гвоздики». Відмінність війни 2022-го від війни 2014-2015 років, де теж працювали артилеристи, у тому, що зараз майже одразу після роботи української артилерії по цих же позиціях починає бити російська артилерія. Тому працювати треба дуже ефективно. Зараз ефективно — це щонайбільше три постріли на ціль. А ще — дуже швидко, щоб самому не стати ціллю.

Мінування - один з найнебезпечніших наслідків війни: мирні жителі на звільнених територіях регулярно підриваються на снарядах. Лише піротехніки ДСНС з 24 лютого виявили більше 100 тисяч мін і боєприпасів. Як довго триватиме розмінування і в чому складність такої роботи?

Харківська область: тероборона б'є армію РФ та стримує наступ на Донбас у напрямку Слов'янська. Бійці тероборони Ізюмського району прагнуть якнайшвидше звільнити рідне для них місто Ізюм, покарати колаборантів та обійняти рідних, змушених перебувати у тимчасовій окупації. За даними Генштабу ЗСУ, на Слобожанському напрямі основні зусилля війська Росії зосереджуються на тому, щоб не допустити вихід Збройних сил України до тилу російського угруповання, зосередженого біля окупованого міста Ізюм.

На Харківщині триває контрнаступ Збройних сил України. Майже кожного дня надходить інформація про звільнення чергового населеного пункту. Українська армія просувається на північ і вже відтіснила ворога до державного кордону. Свій успіх військові пояснюють тим, що знайшли слабкі місця в позиціях окупантів. Також вказують на низький професійний рівень супротивника. Переважно ворог діє прямолінійно і безтолково. Тож командирам ЗСУ не дуже важко їх перегравати, бо українські воїни більш досвідчені та майстерні. Локальну ціль на Харківщині військові бачать у виході на державний кордон. І вже звітують, що вдалося відкинути ворога на російську територію. Водночас вони готові йти далі — якщо буде наказ Верховного Головнокомандувача.

Остання промова Путіна змусила Захід замислитися над тим, яку нову військову стратегію переслідує Росія, яким буде подальший розвиток війни і коли Україна зможе перейти у контрнаступ. DW зібрала думки західних експертів.

«Громадське» знову в Барвінковому. Ми не були тут два тижні, і за цей час ситуація в місті погіршилась. Околиці задимлені. «У нас уже є вбиті цивільні мешканці. Немає в нас тут ні військових об'єктів, ні промислових, ми аграрне містечко, а тут сутками авіанальоти», — каже нам Олександр Бало, мер цього містечка на півдні Харківської області. Саме на Барвінкове уже більше місяця намагаються наступати російські військові з Ізюма — задля того, щоб замкнути українські сили оборони на Донбасі в кільце. Втім, за цей час росіяни змогли взяти під контроль лише кілька невеликих сіл дорогою до містечка. На цьому напрямку росіянам протистоїть 93-тя бригада «Холодний яр». «Тут складно, техніки вони сюди нагнали. І тут така місцевість — яри, багато їхніх угруповань утримують висоти. Але нічого, виб'ємо їх до кордону», — каже нам командир взводу Влад «Змій» Сорд, який у мирному житті був письменником і видавцем.

93-я окрема механізована бригада «Холодний Яр» вважається легендарною ще з 2014 року. Бійці бригади брали участь у всіх найбільших боях війни на Донбасі, включно з Іловайськом та битвою за Донецький аеропорт. Від перших годин повномасштабного вторгнення росії 93-я атакувала ворогів на Сумщині, вела бої за Охтирку, звільнила Тростянець. Тепер «холодноярівці» воюють на найважчому напрямку війни — під Ізюмом. На їхньому рахунку збиті російські літаки, вертольоти, командний пункт росіян, ворожа артилерія. hromadske побувало і в артилеристів бригади, і в піхотинців, на власні очі побачило результати роботи та розповідає, як вони живуть, воюють, за що хвилюються — і чому вважають, що в них найкраща робота на землі.

У ході спецоперації харківський підрозділ Азову "Kraken" спільно з ГУР повернули під контроль України стратегічно важливий населений пункт на Харківщині – Руську Лозову. Ворог втратив близько 20-ти одиниць техніки та понад 100 особового складу. Саме з цього передмістя під час окупації агресор вів вогонь по інфраструктурі та житловим масивам Харкова.

На Харківщині українські військові продовжують відновлювати контроль над раніше окупованими селищами. Днями були звільнені від окупантів Верхня Роганка, Руська Лозова, Слобідське та Прилісне. Як виглядають ці населені пункти та що розповідають захисники України.