«Порівняно з вітчизняними, союзними розробками "Богдана" для нас — це мерседес», — каже командир гармати В’ячеслав. Раніше він працював на радянських установках і має з чим порівнювати. Тепер уже другий місяць його підрозділ працює на цих українських САУ. За цей час, за його словами, попри деякі «сирі» моменти «Богдана» зарекомендувала себе як точна гармата — з другого разу влучає до 10 метрів від цілі. «Богдана» — перша українська самохідна артилерійська установка натівського калібру — 155 мм. Своє бойове хрещення гармата отримала 2022 року в битві за острів Зміїний, 2023 року Збройні сили отримали її на офіційне озброєння, але вдосконалення САУ продовжується фактично на полі бою. Військові тестують її в бойових умовах та діляться відгуками з заводом, який з кожною версією вдосконалює гармату. «Наприклад, на цій версії підняли кліренс, щоб вона бліном не чіплялася за пеньки. Доволі прохідна машина, водії задоволені, що є можливість працювати на таких зразках», — розповідає про одне з останніх вдосконалень на «Богдані» 3.0 командир батареї Максим. Також відзначає камери з нічним баченням та фару для їзди вночі, що дозволяє водіям лишатися непомітними для ворожих дронів. Колісне шасі робить машину маневровою та убезпечує екіпаж. «Вона може швидко відпрацювати, переміститися, знову відпрацювати, тобто вона маневрова. Ця маневровість забезпечує виживання розрахунку. Тобто ми можемо підкрастися, настріляти та швиденько звідти звалити. Якщо це гусянка, то так швидко не вийде», — пояснює переваги цієї версії «Богдани» командир взводу Олександр. Про те, як українські артилеристи тестують українську артилерію на полі бою — дивіться у репортажі hromadske.

Азовці взяли у полон росіян під час штурмових дій на Кремінському напрямку. Російські військовослужбовці, які опинились під обстрілом власної артилерії, отримали від бійців «Азову» першу медичну допомогу і були евакуйовані з поля бою. Окупанти розповідають про мотивацію їхати вбивати в Україну, про ставлення до власного військового командування та просять обміну на полонених українських військових. Документальні кадри захоплення російських військовослужбовців та їхнє перебування у полоні 12-ої бригади спеціального призначення «Азов» НГУ

Старший інспектор вибухотехнічної служби Головного управління Нацполіції в області Вадим Розгонюк із перших днів широкомасштабного вторгнення РФ в Україну захищає державу. Він отримав важке поранення в зоні бойових дій і пройшов тривале лікування. Про бойовий досвід, службу в поліції та роботу вибухотехніка Вадим Розгонюк розповів кореспондентці «МБ».

На Сумщині поряд з російським кордоном ситуація стає все пекельнішою. Більшість населених пунктів страждають від масованих обстрілів. Влада закликає місцевих негайно евакуюватись. Втім їхати хочуть не всі. На Сумщині ще діє єдиний пункт пропуску на кордоні з Росією. Щодня цим маршрутом користуються десятки людей, які повертаються з тимчасово окупованих територій на Півдні та Сході.

Унікальні кадри з нещодавнього штурму в Орлівці, зняті камерами GoPro бійців Третьої штурмової бригади. Завдання на Авдіївському напрямку виконували штурмовики 2-ї роти «HYDRA» 2-го механізованого батальйону. Противник на цій ділянці фронту вже тривалий час проводить активні наступальні дії, веде інтенсивні обстріли та атакує українські позиції. Аби не дозволити армії рф зосереджувати сили у селищі та просуватися далі, бійці бригади рушили на штурм вулиць Орлівки. На відео — як бойові групи десантуються, розосереджуються та розпочинають зачистку на двох вулицях населеного пункту. Окупанти засіли в будинках колишніх місцевих мешканців, підвалах, дахах, і не збиралися ані відходити, ані здаватися. Так розпочався жорсткий бій до остаточного знищення живої сили ворога у секторі штурму. Штурмовики валили противника зі стрілецької зброї, гранатами та з РПГ. А свої дрони у небі координували дії бійці та допомагали працювати ще влучніше. Справжні емоції від потужних влучань по ворогу і близько десятка ліквідованих окупантів, високий бойовий дух та злагоджена робота кожного зі штурмовиків — дивіться у новому відео. Друг Фєдя – командир взводу й один з учасників бою в Орлівці. 28 березня, приходь і особисто познайомся з ним та іншими сержантами Третьої штурмової на Двіжі в Івано-Франківську!

Він повернувся з мирної Чехії, залишивши за кордоном дружину та дочку, щоб стати до лав ЗСУ. І піти не просто до армії, а до підрозділу, який найчастіше стикається з ворогом – 3-й окремий полк спеціального призначення імені князя Святослава Хороброго. Військовий із позивним "Ріко" спеціалізується на аеророзвідці. Під час останньої авдіївської кампанії він із побратимами скинув на голови російських військових тисячі залпів із вибухівкою. Як дрони рятували авдіївське угруповання, які сюрпризи ССО там влаштовували противнику і чому, зрештою, довелося відступити Авдіївки – він розповів Радіо Свобода.

«Я ніколи не думала, що з панічною боязню ліфтів я працюватиму на шахті. Але війна змінила все. І ми пішли працювати, бо треба чимось годувати», — розповідає на нульовому горизонті шахти 36-річна Вікторія Аврамчук. Ще два роки тому вона не мала права працювати під землею в шахті. Тепер керує підземним електровозом і розвозить матеріали. Вікторія — одна зі 150 жінок, які працюють на двох шахтах Дніпропетровщини, де побувало hromadske. Таке право жінки отримали нещодавно. До 2022 року закон забороняв жінкам працювати на тяжких роботах під землею. Однак на час воєнного стану закондавці цю заборону зняли. Усе через те, що тисячі гірників долучилися до Сил оборони — і шахти стикнулися з проблемою нестачі кадрів. Щойно жінки отримали право працювати під землею, видобувачі вугілля розробили програми для залучення їх на свої підприємства, аби заповнити частину вакантних місць — жінкам не пропонують працювати безпосередньо у вибої, а переважно на місцях, які потребують не так сили, як уваги й відповідальності. Про те, чому жінки стають шахтарками та спускаються на складну роботу під землю

«Знімаю шапку, а в мене волосся пучками вилазить. Думаю: “Напевно, якась радіація на тій промці в Білогорівці, що ми обороняємо”», — розповідає про свої перші місяці на службі під Лисичанськом військовий з батальйону «Буревій» Олександр. Перші місяці війни Олександр охороняв військові об'єкти в Києві, потім служив у Чернігові, а згодом перевівся в Нацгвардію і поїхав на війну. 3 місяці разом із побратимами Олександр провів у піхоті в Білогорівці, що на Луганщині. Тоді, на сході, хлопці вперше бачили, як працює РСЗВ «Град». «Ми дивилися і думали: “Оце хлопці працюють!”» — каже Олександр. Відтоді разом із побратимами він мріяв попрацювати на «Граді». Під час ротації у Києві військові змайстрували саморобний «Град». Перша ціль для їхньої машини — мінометний розрахунок росіян. «Ворог до кінця не розуміє, що по ньому працює, бо зазвичай у “Града” три пристрільні снаряди, тож вони чекають цілий пакет, а далі шукають велику машину БМ. Якщо подивитися з неба, то наша машина — звичайний пікап», — розповідає Олександр. Як працює саморобний «Град» — у відео hromadske. *за кілька днів після нашої зйомки машина хлопців зламалася. Нині вони збирають на ремонт автівки. Допомогти їм у цьому можна тут: https://send.monobank.ua/jar/4LMBPHd6z

Сапери на Лиманському напрямку ставлять протитанкові та протипіхотні міни, щоб зупинити ворогів. Вони першими йдуть вперед та забезпечують прохід тим, хто йде за ними. Міни встановлюють протягом 4-6 годин – деколи це сягає 80 мін за цей період. Також знищують ворожі боєприпаси. Військовий з позивним «Гострий» говорить, що не бажав би бути сапером, а начальник групи Сил підтримки батальйону 100-ї бригади ТрО «Лукич» – хоче повернутись до вчительської роботи. Їхню роботу на позиціях – показуємо у репортажі Суспільне Новини. Команда: Автор – Тарас Ібрагімов. Режисерка монтажу – Оксана Сенів.

Усі, кому надавав допомогу на полі бою – вижили: такою є статистика бойового медика з Одеси Петра Коноплі. Чоловік у цивільному житті – актор та режисер. Він ніколи не служив в армії, але після початку повномасштабного вторгнення пройшов курси з тактичної медицини та став бойовим медиком бригади морської піхоти. Втім, громадянська професія дається взнаки: свої бойові виходи Петро Конопля часто знімає на відео, а процес порятунку поранених обговорює в ТГ-каналі «Бойова Конопля», який об'єднав чимало лікарів та польових медиків. Наразі після чергового поранення він і сам проходить реабілітацію в Одесі. Про те, як акторська майстерність допомагає рятувати бійців, і чи виникали у нього думки "добити" тяжко поранених, коли вони самі про це просили – Петро Конопля розповів Радіо Свобода. Автор: Катерина Банкова. Оператор: Владислав Недільський.