20-річна Олександра Сахарук добре знає, який вигляд має лінія фронту — вона відвідала більшість міст і сіл, пошматованих війною. Це її остання «дослідницька» експедиція — лише в містах і селах північніше Сіверська ще не була. Вона їде туди, аби розповісти про свою програму комплексної евакуації і запропонувати людям не просто довезти їх до потяга в Покровську, а привезти в їхнє нове житло — у нове життя. Коли почалося вторгнення, Олександра покинула ІТ-сферу й стала займатися журналістикою. Спілкуючись із людьми в прифронтових населених пунктах, вона зрозуміла, що вони тримаються за своє рідне місто чи село до останнього через кілька причин, більшість із яких можна вирішити: не відбирати пенсію, надати постійне житло, допомогти з пошуком роботи. Так, разом із друзями вона створила громадську організацію «НЕ САМІ», яка намагається відповісти на всі ці заперечення місцевих. Запартнерившись із іншими волонтерами, «НЕ САМІ» не лише евакуюють людей, а й підтримують їх протягом війни та допомагають облаштуватися на новому місці. Поки Олександра їздить фронтом і намагається вмовити місцевих виїжджати, інші члени команди, волонтери, приймають заявки на евакуацію, організовують логістику та підтримують переселенців. Попри те, що свою молодість Олександра проводить у переїздах між Авдіївкою і Сіверськом, на таке життя вона не нарікає. «Ми можемо продовжувати будувати українську національну ідею. Ми спостерігаємо за тим, як формується наша держава, які процеси зараз у ній відбуваються. Це дуже цікаво, якщо ти можеш бути до цього долучений або долучена. Насправді, це велике щастя, що ми застали цей період у своїй молодости, коли ми вже маємо власну державу, але ще можемо займатися її побудовою», — каже Олександра.

Після виходу Росії із зернової угоди та обстрілів Одеси і Миколаєва під загрозою опинилися судна у Чорному морі та продовольча безпека світу, а українська економіка зазнає нових втрат. Ці дії росіян призведуть до того, що у світі зросте ціна на збіжжя. І не всі країни зможуть дозволити собі купувати харчі. Одночасно із виходом з угоди Росія почала обстрілювати українські порти.

Куп'янськ – місто у Харківській області, важливий залізничний вузол. Нещодавно в українському Міноборони заявили, що на Куп'янському напрямку Росія зосередила 100 тисяч солдатів – для штурму міста. Що відбувається на лінії фронту поблизу Куп'янська та як живе місто?

Кореспонденти «Настоящего времени» поспілкувалися з українськими військовими в районі Бахмута. Вони розповідають, що противник через великі втрати кидає в бій елітні підрозділи, а ЗСУ продавлювати лінію фронту допомагає західна техніка.

З півночі – безпілотниками «Shahed». З півдня – крилатими ракетами та дронами-камікадзе. В Україні – чергова ніч терору. За цю добу ворог випустив по наших територіях 38 боєприпасів: 19 крилатих ракет та 19 ударних дронів. 18 повітряних цілей ППО збила. Але Онікси, які летять дуже низько, та Іскандери та Х-22, які заходять на ціль балістичною траєкторією – наявними засобами ППО вражати дуже складно, констатують у командуванні Повітряних сил. Тому маємо й прильоти. У Миколаєві та Одесі ракети вразили адмінбудівлі у центрі міста. Є загиблі та поранені. У Сумах зафіксовано влучення безпілотників. Кореспонденти «Радіо Свобода» зібрали загальну картину цієї ночі

22-га бригада ЗСУ допомагає вогнем українським підрозділам, які штурмують Бахмут із флангів, намагаючись оточити російське угруповання. "Противник відходить, відступає, - кажуть вони. - Ми вибиваємо їх з позицій, вони залишають техніку, боєприпаси, озброєння"

Кримський міст знову закрили на ремонт. Вночі там сталася "надзвичайна подія" - обвалилася одна з секцій, повідомляє самопроголошена влада Криму. Пізніше Росія назвала це терактом, за яким стоять українські спецслужби. Україна ж поки не надала офіційної заяви з цього приводу.

Підрив дамби Каховської ГЕС оголив тисячі гектарів земель, які до будівництва греблі в 1950-х були зайняті десятками сіл. Тут були козацькі січі, проходили торговельні шляхи, відбувалися битви. Ця територія називалася Великий Луг. 70 років тому перед штучним затопленням цієї місцевості історичні експедиції проходили поспіхом, професійних археологів було мало, а місць і площ занадто багато. Пріоритетом були кургани, городища, могильники. З визначених місць виймали лише те, що встигали дістати, не розкопуючи історичні шари та площі довкола. Зараз вода відійшла, і в істориків з'явилася унікальна можливість дослідити дно водосховища, за умови деокупації та розмінування території. В районі Запоріжжя та національного музею-заповідника "Хортиця" вже знаходять безліч артефактів, зокрема й стародавній човен-довбанку. За оцінками істориків, йому 300-500 років. Тут трапляються предмети різних епох: від кераміки середніх віків до нещодавно затоплених суден.

Після проведення аеророзвідки одного з островів на р. Дніпро, виявлено позиції противника та невідомий предмет, який значно погіршував роботу засобів повітряної розвідки Сил оборони. Прийнято рішення висунутися в район і знищити особовий склад та в подальшому взяти під контроль визначений район. Після детального планування, воїни 73 морського центру спеціальних операцій ССО висунулися на двох човнах і здійснили штурм позицій противника. Роботу штурмової групи закінчили оператори FPV дронів. В результаті операції знищено 1 човен противника і 1 пошкоджено. Крім того знешкоджено 5 окупантів.

«Я тиждень назад вивозив пораненого, де ми мусили просто у ямі від міни сісти. Ми двоє у цій ямі лягли, я його "мотаю", а навколо літають снаряди, танки тоді намагались по нам стріляти», — каже військовий лікар «Йода» з 57-ї окремої мотопіхотної бригади. «Йода», у минулому сімейний лікар, обрав вивозити поранених з найскладніших ділянок фронту. Тому робота під обстрілами для нього звична справа. Оператор Олег Архангородський провів добу з медичною евакуаційною службою 57-ї бригади і задокументував евакуацію поранених з-під обстрілів і стабілізацію після кульових і осколкових поранень.